Тема 3. Відкрита економіка: значення та показники

1. Суть та основні умови відкритої економіки.

2. Система національних рахунків.

3. Взаємозв’язки між основними макроекономічними показниками.

4. Платіжний баланс: зміст і структура.

Рекомендована література:

1. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навч. Посіб. – 4-те вид., стер. – К.: Знання-Прес, 2003. - с. 171-199.

2. Киреев А.П. Международная экономика: Учеб. Пособие для вузов: В 2 ч. – ч.1: Международная экономика: движение товаров и факторов производства. – М., 1999. – с. 46-73.

3. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник. – К.: КНЕУ, 2003. – с.27-56.

4. Рокоча В.В. Міжнародна економіка: Навч. Посіб.: У 2 кн. – К.: Таксон 2000 – Кн. І: Міжнародна торгівля: теорія та політика. – с. 16-26.

5. Міжнародні фінанси: Підручник / О.І.Рогач, А.С.Філіпенко, Т.С. Шемет та ін..; за ред.. О.І.Рогача. – К.: Либідь, 2003. – с. 100-119.

6. Рут Френклін Р., Філіпенко А. Міжнародна торгівля та інвестиції: Пер. з англ. - К.: Основи, 1998. - С. 389 – 413.

1. Відкрита економіка - це економіка, яка є антиподом автаркії (економіки, зорієнтованої у своєму розвитку лише на власні можливості), тобто економікою, що має зовнішній сектор. Відкритою економікою можна назвати національний господарський комплекс, який бере участь у системі МПП та опосередковує в ході міжнародної кооперації вагому частину сукупного продукту, причому макроекономічна рівновага такого комплексу забезпечується за активної ролі зовнішнього сектору. Внутрішньою властивістю відкритої економіки є цілісність національної економіки, її функціонування як єдиного економічного комплексу, інтегрованого завдяки наявності зовнішнього сектора у світовий ринок і світове господарство.

Найважливішими умовами відкритості економіки є:

1) сприятливий інвестиційний клімат, який заохочує іноземних інвесторів до роботи на внутрішньому ринку країни;

2) сприятливе тарифне і нетарифне державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності;

3) доступність внутрішнього ринку для іноземної робочої сили, систем технологій, інформації та управлінського досвіду.

Кожна з названих умов дає характеристику рамкових умов функціонування провідних ринків країни - ринків капіталу, товарів та послуг, ринків праці, технологій та інформації.

У своїй сукупності вони визначають кількісно-якісні параметри економіки відкритого типу. Кількісно-якісні параметри - це ознаки, що відрізняють відкриту економіку від економіки автаркічної.

Поряд із кількісними параметрами відкритості економіки (експортна, імпортна квоти, коефіцієнти еміграції, імміграції, частка іноземних інвестицій у ВВП) відзначають також якісні параметри, до яких відносять:

а) відсутність державної монополії зовнішньої торгівлі при збереженні інструментів державного регулювання;

б) активна участь у міжнародному поділі праці на основі принципів порівняльних переваг;

в) використання форм підприємництва із залученням іноземного капіталу;

г) організація зон вільного підприємництва.

2. Порядок вимірювання та облік результатів розвитку національної економіки визначається розробленою міжнародними організаціями так званою системою національних рахунків (СНР), що вміщує широкий спектр економічних параметрів.

СНР – це сукупність міжнародно визнаних правил обліку економічної діяльності, які відображають усі основні макроекономічні зв’язки, включаючи взаємодію національної і міжнародної економіки. Спираючись на неї, можна звести всю національну економіку до ключових секторів економічної діяльності та взаємозв’язків між ними.

1. Реальний (приватний нефінансовий) сектор забезпечує виробництво (пропозицію) благ країни на внутрішній та зовнішній ринки, а також пред’являє попит на матеріальні блага вітчизняного та зарубіжного виробництва з метою особистого та виробничого споживання. До цього сектору відносять сімейні господарства і недержавні нефінансові підприємства.

2. Бюджетний (урядовий) або фіскальний сектор становить державний бюджет і виконує роль перерозподільника доходів. Тут формуються доходи бюджету від податків та інших надходжень. Витрати державного бюджету виступають складовою частиною агрегованого попиту.

3. Грошовий (фінансовий) або монетарний сектор - це грошові потоки, які проходять через центральні та комерційні банківські установи. Цей сектор обслуговує два перших.

4. Зовнішньоекономічний сектор включає операції кожного з попередніх секторів із закордонними суб’єктами та іншими країнами. Цей сектор можна вважати концентрованим втіленням макроекономічних процесів, які виникають в результаті взаємодії національної економіки з економіками інших країн.

Основою обліку у СНР є інституційна одиниця, яка витупає економічним агентом при здійсненні економічних операцій. Інституційна одиниця (institutional unit) - це економічний агент, який може володіти товарами та активами, мати економічні зобов’язання і від свого імені здійснювати угоди з іншими агентами. Основні види інституційних одиниць:

1) домашні господарства (households) - всі фізичні особи, які діють в економіці, продають свою робочу силу, виробляють і споживають ринкові товари і послуги;

2) неприбуткові інститути (nonprofit institutions) - юридичні особи, які займаються наданням неринкових послуг домашнім господарствам і засновані на добровільній участі фізичних осіб;

3) нефінансові корпорації (nonfinancial corporations) - інституційні одиниці, які займаються виробництвом товарів для ринку і нефінансових послуг (підприємства);

4) урядові установи government agencies) - інституційні одиниці, які, крім виконання своїх політичних функцій і функцій регулювання економіки, займаються виробництвом неринкових товарів і послуг для індивідуального та колективного споживання і перерозподілом доходів;

5) фінансові корпорації (financial corporations) - інституційні одиниці (банки, фінансові компанії), які здійснюють фінансове посередництво або допоміжні фінансові послуги.

Рахунки в рамках СНР можуть відображати:

1) поточні рахунки - відображають вартість обсягів виробництва товарів і послуг, створення доходу, його розподіл, перерозподіл і використання на споживання або заощадження;

2) накопичувальні рахунки - відображають придбання і продаж фінансових і нефінансових активів і пасивів інституційними одиницями;

3) балансові рахунки - показують вартість активів і пасивів на початок і кінець звітного періоду;

4) потоки – визначають діяльність даної інституційної одиниці за певний проміжок часу;

5) Запаси (stocks) - характеризують остаточну величину будь-якого показника на певний момент часу.

3. Серед ключових показників функціонування економіки, які безпосередньо пов’язані між собою через СНР виділяють наступні:

1. Національний дохід (НД) – сукупний дохід в економіці, отриманий резидентами від використання факторів виробництва.

2. Чистий внутрішній продукт (ЧВП) – НД плюс непрямі податки.

3. Валовий внутрішній продукт (ВВП/GDP) – ЧВП плюс розмір амортизації основного капіталу, використаного при поточному виробництві. Це додана вартість, що виготовлена резидентами всередині країни.

GDP = (C+I) + (X-IM).

4. Валовий національний продукт (ВНП/GNP) – ВВП плюс чисті факторні доходи.

GNP = GDP+NY = (C+I) + (X-IM+ NY).

5. Чистий факторний дохід (NY) – це різниця доходів від використання факторів виробництва, які знаходяться за кордоном і належать резидентам, та виплат нерезидентам за використання факторів виробництва в даній країні, які їм належать.

6. Валовий національний дохід (ВНД/GDI) – ВНП, який використовується на накопичення та споживання і включає чисті трансферти з-за кордону.

GDI = GNP+NT = (C+I) + (X-IM+ NY+NT).

7. Чисті трансферти – різниця між перерахунками робітників-мігрантів, які вважаються резидентами, із даної країни і до неї.

Рис. 3.1. Визначення обсягів виробництва.

8. Сальдо поточних операцій платіжного балансу (current account balance - CAB) – сума показників торгового балансу (експорт товарів і послуг мінус їхній імпорт), чистого факторного доходу і чистих трансфертів, тобто

САВ = X-IM+ NY+NT,

САВ = Y – А,

9. Абсорбація (absorption - А) – витрати резидентів, включаючи уряд, вітчизняні та іноземні товари і послуги, тобто А = С+І.

10 Заощадження (savings - S) – та частина ВНД, яку не було спожито:

S = GDP – C = Y – C.

4. Економічні угоди господарських одиниць як суб’єктів зовнішньої економіки проходять через окремий спеціальний рахунок - платіжний баланс. Платіжний баланс (balance of payment) – це баланс, що відображає співвідношення між сумою платежів, здійснених даною країною за кордоном, і сумою надходжень у цю країну з-за кордону за певний період (місяць, квартал, рік).

Платіжний баланс вертикально складається з таких двох частин як дебет (приплив благ (товарів та послуг) до певної країни за зворотного руху платіжних засобів) і кредит (відплив благ, за що резиденти країни отримують відповідні платежі). Горизонтальний поділ платіжного балансу відображає його склад за типами операцій, які він охоплює. Це - експорт та імпорт товарів та послуг, трансферти, рух капіталів та фінансових інструментів. Перевищення надходжень над платежами утворює активне, позитивне сальдо платіжного балансу, а протилежне співвідношення – пасивне, негативне сальдо.

Загалом, платіжний баланс складається з двох частин:

1. Рахунку поточних операцій.

2. Рахунку руху капіталів.

1. Рахунок поточних операцій (current account). Цей розділ обліковує міжнародний рух товарів та послуг і відображає надходження й видатки експорту-імпорту товарів та послуг, чисті доходи від інвестицій і чисті поточні трансферти. Він, в свою чергу, складається з 3-х наступних частин:

- частини А, де обліковується рух товарів (експорт/імпорт) та нефакторних послуг (транспорт, міжнародний туризм, страхування, платежі за використання інтелектуальної власності тощо);

- частини Б, де має місце рух факторних послуг (послуг факторів виробництва), який відображається у власне доходах на інвестиції, процентах по боргових зобов’язаннях (міжнародний рух капіталу) та оплаті праці резидентів, які працюють за кордоном (міжнародний рух робочої сили);

- частини В, де відображається рух матеріальних ресурсів, за якого відсутня зворотна передача вартісного еквіваленту (грошові перекази за кордон, безвідплатна допомога іноземним державам, подарунки, пенсії тощо).

2. Рахунок руху капіталів (capital account) - це розділ міжнародного рахунку країни, який відображає рух кредитних ресурсів та фінансових активів за кордон та з-за кордону. Він також складається з трьох частин:

а) рахунку руху довгострокового капіталу, який відображає зміни довгострокових інвестицій.

б) рахунку руху короткотермінового капіталу, який відображає переміщення інструментів грошового ринку між певною країною та рештою світу.

в) рахунку руху резервів, що фіксує збільшення або зменшення золотовалютного резерву країни (його має більшість країн світу) або міжнародної заборгованості (певній країні з боку інших країн, або навпаки - цієї країни іншим країнам). Отже, резерви можуть використовуватися з метою покриття дефіциту в поточних розрахунках (наповнюватися у разі профіциту). Золотовалютні резерви можуть стати своєрідним валютним «балансиром».

Таким чином, за статтями платіжного балансу можна судити про обсяги зовнішньої економіки. Рахунки платіжного балансу дають загальну характеристику інтегрованості національної економіки у світове господарство і свідчать про те, наскільки економіка країни є відкритою.

Отже, відкритою економікою можна назвати національний господарський комплекс, який бере участь у системі міжнародного поділу праці та опосередковує в ході міжнародної кооперації вагому частину сукупного продукту, причому макроекономічна рівновага такого комплексу забезпечується за активної ролі міжнародного сектору.