Тема 7. Міжнародний рух капіталу

1. Значення та основні види міжнародного руху капіталу.

2. Міжнародна інвестиційна діяльність.

3. Суть і види міжнародного кредиту.

4. Нові форми міжнародного кредиту.

Рекомендована література:

1. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навч. Посіб. – 4-те вид., стер. – К.: Знання-Прес, 2003. - с. 201-222.

2. Киреев А.П. Международная экономика: Учеб. Пособие для вузов: В 2 ч. – ч.1: Международная экономика: движение товаров и факторов производства. – М., 1999. – с. 285-320.

3. Козак Ю.Г., Ковалевський В.В., Ржепішевський К.І. Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях: Навчальний посібник. – К.: “Центр навчальної літератури”, 2004. – с. 122-149.

4. Міжнародна інвестиційна діяльність: Підручник / Д.Г.Лукяненко, Б.В.Гукбський, О.М.Мозговий та ін..,; За ред.. д-ра екон. Наук, проф.. Д.Г.Лукяненка. – к.: КНЕУ, 2003. – с. 9 - 141.

5. Міжнародні фінанси: Підручник / О.І.Рогач, А.С.Філіпенко, Т.С. Шемет та ін..; за ред.. О.І.Рогача. – К.: Либідь, 2003. – с. 58-64.

Школа І.М., Козменко В.М, Бабінська О.В. Міжнародні економічні відносини: Підручник / За ред.. І.М.Школи. – Київ: КНТЕУ, 2003. – с. 105-118.

1. Міжнародний рух капіталу – це переміщення капіталів між країнами в пошуках вигіднішої сфери їхнього застосування. Вивезення (експорт) капіталу - це одностороння міграція капіталу для розміщення за кордоном з метою отримання прибутку від підприємницької діяльності. Він здійснюється у формі банківського переказу чи у формі поставок засобів виробництва для реалізації комерційних проектів.

Експорт капіталу здійснюється у трьох основних формах:

1. Експорт підприємницького капіталу - це капіталовкладення в закордонні інвестиції у вигляді створення філій, дочірніх компаній, спільних підприємств та у вигляді участі в капіталі. Він у свою чергу поділяється на дві субформи: 1) прямі закордонні інвестиції - це внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права (акції, пайові свідоцтва), емітовані такою юридичною особою. Іншими словами, прямі закордонні інвестиції - це капіталовкладення в закордонні підприємства, які забезпечують інвесторові безпосередній контроль над ними і відповідний дохід; 2) портфельні закордонні інвестиції - це кошти, вкладені у цінні папери довготермінового характеру, які не передбачають отримання швидкого доходу. Здебільшого це інвестиції великих промислових програм, у тому числі і за участю держави.

2. Експорт позичкового капіталу відноситься до міжнародних кредитних відносин і виступає у формі міжнародного кредиту, що є позикою у грошовій чи товарній формі, яка надається кредитором однієї країни позичальнику з іншої країни на умовах терміновості, повернення і сплати відсотків.

3. Міжнародна економічна допомога – це надання капіталу в грошовій і товарній формі суб’єктами однієї країни у власність суб’єктам іншої країни на умовах безоплатності, неповернення, тобто безвідшкодування. Вона має такі форми: 1) фінансова допомога - це надання коштів у вигляді безоплатного кредиту чи безвідшкодного фінансування суб’єктами одних країн суб’єктам інших країн для здійснення певних соціально-економічних програм та технічних проектів; 2) матеріальна допомога - це безоплатна передача суб’єктами одних країн суб’єктам інших країн товарів і послуг виробничого та побутового призначення.

Причинами міжнародного руху капіталу можна вважати:

- відносний надлишок капіталу на національних ринках, що перешкоджає високоприбутковому його використанню;

- попит на капітал, який не збігається з його пропозицією в різних ланках світового господарства, що зумовлено нерівномірністю економічного розвитку держав;

- різницю у витратах виробництва в різних країнах внаслідок різниці у вартості сировини, енергії, заробітної плати тощо;

- зацікавленість у природних ресурсах інших країн для забезпечення сировиною своїх підприємств;

- бажання обійти тарифні та нетарифні бар’єри, які є у звичайному комерційному експорті;

- захист грошей від інфляції;

- технологічне лідерство, що сприяє поширенню найновітніших технологій.

2. Міжнародні інвестиції – це інвестиції реалізація яких передбачає взаємодію учасників, які належать до різних держав (резидентів і нерезидентів стосовно конкретної країни). Вони можуть бути представлені інвестиціями за рубіж та іноземними інвестиціями.

Головними видами іноземних інвестицій є прямі та портфельні.

Прямі іноземні інвестиції - це вид міжнародної інвестиційної діяльності з метою придбання резидентом однієї країни (прямим інвестором) стійкого і довгострокового впливу на діяльність підприємства, що є резидентом іншої країни (підприємство прямого інвестування).

До прямих іноземних інвестицій належать:

1) вклади компаніями власного капіталу за кордоном у створення філій або у придбання частки акцій дочірніх і асоційованих компаній;

2) реінвестування прибутку або, точніше, не переказана прямому інвестору і не розподілена як дивіденди частка прямого інвестора у сумарних доходах підприємства, використана для оплати наступних угод між інвестором і підприємством;

3) внутрішньокорпораційні перекази капіталу у формі кредитів і позик між прямим інвестором, з одного боку, і філіями, дочірніми та асоційованими компаніями з другого.

Підприємство з іноземними інвестиціями – акціонерне або неакціонерне підприємство, в якому прямому інвесторові – резиденту іншої країни належить більше 10% звичайних акцій та голосів (в акціонерному підприємстві) або їхній еквівалент (в неакціонерному підприємстві).

Підприємство з іноземними інвестиціями може мати форму:

дочірньої компанії – підприємства, в якому прямий інвестор-нерезидент володіє більше ніж 50% капіталу;

асоційованої компанії – підприємства, в якому прямий інвестор-нерезидент володіє менш, ніж 50% капіталу;

філіалу – підприємства, що повністю належить прямому інвесторові.

Поширеними формами міжнародної підприємницької інвестиційної діяльності є міжнародні спільні підприємства та ТНК.

Спільне підприємство – це підприємство засноване на коштах двох і більше суб’єктів з різних країн, яке працює в режимі нормального підприємства, як юридична особа, а прибутки діляться між засновниками за принципом пропорційності до внесків. Транснаціональна корпорація – це міжнародна компанія, що є національною за капіталом, але міжнародною за сферою діяльності. Тобто, її головна компанія належить капіталу однієї країни, а філіали розкидані по багатьох країнах.

Міжнародні портфельні інвестиції - це вкладення капіталу в іноземні цінні папери, що не дають інвесторові права реального контролю над об’єктом інвестування.

Вони поділяються на інвестиції в:

акціонерні цінні папери – грошовий документ, що обертається на ринку і засвідчує майнове право власника документу по відношенню до особи, яка випустила цей документ;

боргові цінні папери – грошовий документ, що обертається на ринку і засвідчує відношення займу власника документу по відношенню до особи, що випустила цей документ;

облігації, звичайного векселя, боргової розписки – грошові інструменти, що дають їхньому утримувачу безумовне право на гарантований фіксований грошовий дохід або на змінний грошовий дохід, що визначається за домовленістю;

інструменти грошового ринку - грошові інструменти, що дають їхньому утримувачу безумовне право на гарантований фіксований грошовий дохід на визначену дату (казначейські векселі, депозитні сертифікати, банківські акцепти);

фінансових деривативів – що мають ринкову ціну похідних грошових інструментів, які засвідчують право власника на продаж чи купівлю первинних цінних паперів (опціони, ф’ючерси, варранти, свопи).

3. Міжнародний кредит – це форма руху позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, пов’язана з наданням валютних і товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості, гаранованості та сплати процентів.

Функції міжнародного кредиту:

1) забезпечує перерозподіл фінансових і матеріальних ресурсів між країнами, дозволяючи використовувати їх з більшою ефективністю або задовольняти найгостріші потреби в позичальних коштах;

2) перераховує тимчасово вільні грошові кошти з одних країн на фінансування капіталовкладень в інші;

3) прискорює процес реалізації у світовому масштабі, розсуваючи тим межі розширеного відтворення.

Міжнародні кредити класифікують за такими основними ознаками:

1. За цільовим призначенням: 1) прив’язані кредити - це кредити, які мають чітко виражений цільовий характер, закріплений у кредитній угоді. Прив’язані кредити поділяються на комерційні та інвестиційні кредити; фінансові кредити - це кредити, які можуть використовуватись позичальниками на довільні цілі, тобто такі, що не мають чіткого цільового призначення. До фінансових кредитів відносять облігаційні позики.

2. За загальними джерелами: 1) внутрішні кредити, 2) іноземні кредити, 3) змішані кредити.

3. За кредиторами: 1) приватні кредити, 2) урядові (або державні) кредити, 3) кредити міжнародних фінансово-кредитних організацій, 3) змішані кредити.

4. За формою кредитування: 1) товарні кредити (що надаються в основному експортерами своїм покупцям у товарній формі з умовою майбутнього покриття платежем у грошовій чи іншій товарній формі); 2) валютні (грошові) кредити (що надаються у національній або іноземній валюті (на євроринку у валюті третьої країни), тобто у грошовій формі.

5. За формою забезпечення: 1) забезпечений кредит, що забезпечується нерухомістю, товарами, товаророзпорядчими та іншими комерційними документами, цінними паперами, цінностями як заставою; 2) бланковий кредит, який надається просто під зобов’язання боржника вчасно його погасити. Документом при цьому виступає соло-вексель з одним підписом позичальника.

6. За терміном дії: 1) короткострокові кредити (на термін до 1 року); 2) середньострокові кредити (від 1 до 5-7 років); 3) довгострокові кредити (понад 5-7 років).

Для єврокредитів досить характерними є так звані синдиковані кредити. Синдикованими такі кредити називаються тому, що надаються міжнародними консорціумами (синдикатами) банків, котрі об’єднують у собі від двох до 40 кредитних установ з різних країн. Група банків спеціально тимчасово об’єднується з метою спільного проведення банківських операцій і розподілу ризику серед учасників згідно з їхньою часткою.

4. До нових форм міжнародного кредиту відносять факторинг, форфейтинг і лізинг.

1. Факторинг - це операція з продажу зарубіжних рахунків до отримання постачальниками експортної продукції комерційним банкам або спеціалізованим компаніям. Факторинг може здійснюватися з правом регресу і без нього. Відмітні особливості факторингу:

- приймаються вимоги угод до 1 року;

- немає обмежень щодо суми;

- використовуються в основному на внутрішньому ринку;

- можливий регрес вимог на покупця;

- використовується широке коло валют;

- не завжди потребуються додаткові гарантії.

2. Форфейтинг - це операція купівлі банком-форфейтором на повний строк і за заздалегідь встановленими умовами векселів та інших боргових і платіжних документів. Згідно з угодою про форфейтинг імпортер звичайно надає простий вексель, який гарантується банком за дорученням імпортера. Відмітні ознаки форфейтингу:

- приймаються довгострокові векселі строком понад 1 рік;

- мінімальна сума, що використовується, становить не менше 500 тис. дол.;

- середня сума контракту - 1-2 млн. дол.;

- використовується в основному при міжнародних операціях;

- відсутнім є регрес вимог на експортера;

- купівля вимог лише в ВКВ;

- обов’язковим є банківський аваль.

3. Лізинг - це операція кредитування у формі оренди устаткування, суден, автомобілів, літаків тощо строком від 3 до 15 років. Оренда виступає як форма отримання кредиту і водночас як форма міжнародної торгівлі, що створює умови для прискореного розвитку новітніх технологій. Лізингова компанія (лізингодавець) придбаває устаткування і т. ін. за свій рахунок і передає за контрактом оренди фірмі (лізингоотримувачу) на певний строк. Після закінчення строку оренди фірма-клієнт може його продовжити або викупити орендоване майно за залишковою вартістю. Орендна плата встановлюється на рівні, що перевищує ціну об’єкта оренди, за якою його можна купити за звичайних комерційних умов.

Операційний лізинговий контракт передбачає тимчасове використання майна без наступного придбання його у власність.

Фінансовий лізинг поєднує оренду з наступним викупом об’єкта за залишковою вартістю.

За методом кредитування розрізняються строковий та відновлюваний лізинг. Строковий лізинг - це одноразова оренда.

Відновлюваний (ролловерний) лізинг - договір оренди, котрий відновлюється після закінчення його першого строку.

За умовами експлуатації орендованого об’єкта розрізняють:

- договір чистого лізингу, за яким фірма-лізингоотримувач бере на себе витрати по обслуговуванню орендованого майна;

- договір повного лізингу, за яким лізингова компанія бере на себе витрати з технічного обслуговування та інші витрати, які пов’язані з експлуатацією об’єкта лізингу.