Зовнішньоекономічної діяльності. Державний вплив на зовнішньоекономічну діяльність здійснюється шляхом застосування методів її регулювання.

Державний вплив на зовнішньоекономічну діяльність здійснюється шляхом застосування методів її регулювання.

Методи державного регулювання ЗЕД – це передбачені законодавством способи впливу держави на поведінку суб’єктів ЗЕД з метою отримання необхідного з точки зору публічних інтересів результату. Такі методи можна класифікувати за двома основними критеріями.

1. За характером впливу на поведінку суб’єктів ЗЕД слід розрізняти економічні та адміністративні методи.

Економічні методи – це такі способи впливу держави, за яких необхідний суспільству результат досягається через економічний інтерес суб’єктів ЗЕД (шляхом як позитивного, так і негативного стимулювання). До економічних методів належать:

– надання податкових пільг, встановлення знижених податкових ставок;

– диференціювання митних ставок, звільнення від обкладення митом;

– надання субсидій певним категоріям суб’єктів господарської (зовнішньоекономічної) діяльності;

– застосування господарсько-правових санкцій за порушення законодавства про ЗЕД тощо.

Адміністративні методи – це такі способи впливу держави, за яких необхідний суспільству результат досягається шляхом прямого наказу (обов’язкового припису) компетентного органу, який підлягає виконанню суб’єктом ЗЕД незалежно від того, вигідне це виконання йому економічно, чи ні. До адміністративних методів належать:

– заборона окремих видів експорту та імпорту;

– ліцензування та квотування зовнішньоекономічних операцій;

– застосування технічних, санітарних, фітосанітарних, ветеринарних, екологічних стандартів та вимог;

– встановлення державної монополії на експорт/імпорт окремих товарів;

– обмеження строків здійснення зовнішньоекономічних операцій тощо.

2. Залежно від того, чи пов’язаний метод з застосуванням тарифу, розрізняють тарифні та нетарифні методи.

До тарифних методів належить митно-тарифне регулювання ЗЕД.

Нетарифні методи передбачають встановлення кількісних обмежень та технічних бар’єрів щодо експорту та/або імпорту.

Кількісні обмеження – це засіб нетарифного регулювання торговельного обороту, який полягає у визначенні переліків та граничних обсягів товарів, дозволених до експорту або імпорту протягом певного періоду (наприклад, ліцензування та квотування експорту/імпорту). До технічних бар’єрів відносять засоби, які утруднюють торгівлю між державами, зокрема: національні стандарти та вимоги, системи сертифікації продукції; санітарні, фітосанітарні, ветеринарні норми та вимоги; вимоги екологічного характеру; специфічні вимоги до упаковки та маркування товарів тощо.

У зв’язку з тим, що в основу класифікації методів державного регулювання ЗЕД покладені різні підстави, один і той самий метод можна кваліфікувати як економічний і тарифний або як адміністративний і нетарифний.

Угоди СОТ виходять з неприпустимості, за загальним правилом, кількісних обмежень експорту та імпорту.Так, ст. 11 (1) ГАТТ встановлює, що жодна з договірних сторін не повинна встановлювати або зберігати на ввезення будь-якого товару з території іншої договірної сторони або ввезення чи продаж для експорту будь-якого товару, призначеного для ввезення на територію іншої договірної сторони, жодних заборон або обмежень, чи то у формі квот, імпортних або експортних ліцензій, чи то інших заходів, окрім мит, податків чи інших зборів.

Технічні бар’єри застосовуються з метою захисту життя та здоров’я населення, тварин та рослин і забезпечують: недопущення проникнення в країну неякісної продукції – у разі їх застосування при ввезенні товарів, та виконання міжнародних зобов’язань країни – у разі їх застосування при вивезенні товарів. Загальна вимога до застосування технічних бар’єрів згідно з угодами СОТ – вони не повинні бути дискримінаційними чи становити засіб прихованого протекціонізму.