Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті

Розрахунки в іноземній валюті за зовнішньоекономічними договорами піддаються не лише договірному, а й публічно-правовому регулюванню з метою забезпечення стабільності валютно-фінансової системи України, основним актом якого є Закон України від 23 вересня 1994 р. “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”. Цей Закон визначає:

1) строки повернення в Україну валютної виручки резидентів за експортними операціями;

2) строки ввезення в Україну товарів за імпортними операціями, які здійснюються на умовах попередньої оплати;

3) строки перерахування на користь іноземних партнерів сум іноземної валюти, придбаної в установленому порядку резидентами для забезпечення виконання контрактних зобов’язань;

4) відповідальність резидентів за порушення зазначених строків;

5) умови перевищення строків у разі виконання зовнішньоекономічних договорів окремих видів.

1. При здійсненні експортних операцій виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні валютні рахунки в українських банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної ВМД) продукції, що експортується (не пізніше 180 календарних днів – у разі експорту продукції визначених законом підприємств суднобудівної галузі, фармацевтичної продукції вітчизняного виробництва). У разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності строк повернення валютної виручки відраховується з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Відповідно до п. 1 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 17 грудня 2005 р. № 04-5/3360 “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, виручкою резидента у іноземній валюті слід вважати суму грошових коштів, яка підлягала отриманню на рахунок за фактично реалізовану суб’єктом господарювання – резидентом продукцію (роботи, послуги). При визначенні суми виручки, що повинна бути зарахована на рахунок резидента, слід виходити з вартості фактично реалізованої резидентом продукції (робіт, послуг).

2. При здійсненні резидентами імпортних операцій на умовах відстрочення поставки таке відстрочення не повинно перевищувати 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь іноземного постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк відраховується з моменту здійснення банком платежу на користь нерезидента.

При цьому слід мати на увазі, що об’єктом як регулювання Законом, так і валютного контролю з боку податкових органів є фактичне надходження товару в Україну протягом певного строку. Юридичний перехід права власності, як і деякі інші нюанси договірних відносин договірних відносин між сторонами контракту на поставку перебувають поза межами цього контролю [60].

3. Резиденти, які купують іноземну валюту через банки для забезпечення виконання зобов’язань перед нерезидентами, зобов’язані здійснювати перерахування таких сум протягом 5 робочих днів з моменту зарахування таких сум на валютні рахунки резидентів.

У разі порушення резидентами зазначеного строку придбана ними валюта продається банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щоквартально направляється до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

4. Порушення резидентами строків, зазначених у пунктах 1 і 2, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0, 3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості.

Обмежень загального розміру пені, яка може бути стягнена, Закон не встановлює. Однак ст. 250 ГК встановлює граничні строки застосування адміністративно-господарських санкцій, до яких належить і санкція за неповернення валютної виручки. Так, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

1) якщо перевищення строків обумовлено виникненням форс-мажорних обставин – на період дії форс-мажорних обставин (з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин, перебіг строків поновлюється).

Підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна довідка Торгово-промислової палати або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору[61];

2) у разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, – на період розгляду спору.

У разі прийняття судом рішення:

– про відмову в позові повністю або частково, або припинення (закриття) провадження у справі, чи залишення позову без розгляду, – строки поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який їх було зупинено.

– про задоволення позову – пеня за порушення строків не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

У спеціальній літературі наголошують на тому, що перелік юрисдикційних органів, подання позову до яких тягне за собою зупинення перебігу відповідних строків, є вичерпним; відтак для українського контрагента є дуже невигідною умова зовнішньоекономічного контракту, яка передбачає розгляд можливого спору у будь-яких зарубіжних третейських судах[62]. Щоправда, ВГСУ вказав, що при визначенні суду, звернення до якого зупиняє терміни, передбачені статтями 1 і 2 Закону, господарським судам слід враховувати, що передбачений цим Законом перелік спеціальних юрисдикційних органів не є вичерпним (п. 3 рекомендацій президії ВГСУ “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”), однак ця позиція є виключно рекомендаційною.

Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів передбачену законом пеню.

Проблемним є питання застосування у зовнішньоекономічних договорах зарахування зустрічних вимог між резидентом-експортером та нерезидентом (внаслідок чого валютна виручка в Україну не надходить або надходить у меншому розмірі, аніж це передбаченого договором). ВГСУ вказав, що припинення дебіторської та кредиторської заборгованості між резидентом та нерезидентом шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог не суперечить законодавству України (п. 3 рекомендацій президії ВГСУ “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”).

5. Допускається перевищення строків повернення валютної виручки (імпорту продукції, робіт, послуг) у разі виконання резидентами договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного і фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення та за умови отримання індивідуальної ліцензії НБУ.

Порядок віднесення операцій резидентів у разі провадження ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення затверджений постановою Кабінету Міністрів від 30 березня 2002 р. № 445.

Здійснення банками контролю за дотриманням резидентами строків, визначених Законом України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, а також отримання резидентами індивідуальних ліцензій НБУ на перевищення цих строків регулюється Інструкцією про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, що затверджена постановою Правління НБУ від 24 березня 1999 р. № 136.

Питання на закріплення вивченого:

1. Що таке валютні операції? Які види валютних операцій ви знаєте?

2. Хто є суб’єктами валютних операцій?

3. Назвіть повноваження Національного банку України в сфері валютного регулювання.

4. Визначте компетенцію державних органів та функції банківської системи у сфері валютного контролю.

5. У чому полягає сутність ліцензування валютних операцій НБУ?

6. Які валютні операції потребують індивідуальної ліцензії НБУ?

7. Які види рахунків відкриваються клієнтам банками України?

8. Охарактеризуйте правовий режим поточних рахунків суб’єктів господарювання у іноземній валюті.

9. Якими є строки повернення в Україну валютної виручки резидентів за експортними операціями?

10. Чи встановлені граничні строки ввезення в Україну товарів за імпортними операціями, які здійснюються на умовах попередньої оплати?

11. Яка відповідальність настає у разі перевищення резидентами строків розрахунків за зовнішньоекономічними договорами?

12. За яких умов допускається перевищення строків розрахунків за зовнішньоекономічними договорами?