Захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту

Закон України від 22 грудня 1998 р. “Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту” визначає механізм захисту національного товаровиробника від субсидованого імпорту з інших країн, митних союзів або економічних угруповань, регулює засади і порядок порушення та проведення антисубсидиційних розслідувань, а також застосування компенсаційних заходів.

Субсидованим імпортом єввезення на митну територію країни імпорту товару (товарів), що користується пільгами від субсидії, яка надається для виробництва, переробки, транспортування або експорту такого товару.

Під субсидією розуміється фінансова або інша підтримка державними органами виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту, споживання подібного товару, в результаті якої суб’єкт господарювання країни експорту одержує пільги (прибутки).

Вважається, що факт надання субсидії має місце у разі, якщо:

а) є фінансовий внесок державних органів або надається в будь-якій формі підтримка бюджетних надходжень чи підтримка цін;

б) в результаті цього надається пільга.

Фінансовий внесок державних органів може мати такі форми:

1) здійснення державним органом прямого переведення грошових сум (у формі дарування, дотації, позики та участі в акціонерному капіталі тощо) або взяття зобов’язань щодо прямого переведення цих сум або грошових зобов’язань (гарантія тощо);

2) відмова державного органу від справляння податків з доходів, що, як правило, підлягають справлянню (у разі встановлення податкових пільг, зокрема, відстрочення сплати податку тощо).

Звільнення операцій з експорту товару від оподаткування податками, зборами тощо, які справляються з подібного товару, якщо такий призначається для споживання на внутрішньому ринку країни експорту, або зменшення сум цих податків і зборів (обов’язкових платежів), у тому числі мита, митних зборів тощо, не вважається субсидією за умов, передбачених у додатках 1-3 до Закону;

3) забезпечення державним органом суб’єктів господарювання майном (у тому числі товарами) чи послугами, крім призначених для створення загальної інфраструктури, або купівля майна (у тому числі товарів);

4) участь державного органу у фінансуванні суб’єктів господарювання, або доручення недержавній організації здійснити одну або більше функцій, передбачених пунктами 1-4, що належать до повноважень цього державного органу; або наказ зазначеній організації здійснити такі функції на умовах, які фактично не відрізняються від умов, на яких ці функції здійснюються державними органами.

Закон розрізняє легітимні та нелегітимні субсидії. Підстави для застосування компенсаційних заходів дає лише нелегітимна субсидія.

Нелегітимними є субсидії, які є специфічними для певних підприємств, що перебувають у межах юрисдикції державного органу, що надає субсидію.

Ст. 8 Закону закріплює ознаки специфічних субсидій:

1) якщо державний орган, що надає субсидію, або законодавство, на підставі якого діє цей орган, недвозначно надає доступ до субсидії тільки певним підприємствам, така субсидія вважається специфічною, тобто нелегітимною;

2) якщо державний орган, що надає субсидію, або законодавство, на підставі якого діє цей орган, ставить у залежність від об’єктивних критеріїв або умов право на користування субсидією та її сумою, така субсидія не вважається специфічною за умов, що:

– право на використання субсидії є обов’язковим;

– зазначені вище критерії або умови неухильно додержуються.

Під об’єктивними критеріями або умовами слід розуміти нейтральні критерії або умови, відповідно до яких не надаються переваги певним підприємствам за рахунок інших і які є економічно доцільними та однотипними у застосуванні, зокрема кількість робітників, розміри підприємства тощо. Ці критерії або умови повинні бути чітко сформульовані в законодавчих або інших нормативно-правових актах таким чином, щоб була можливість їх перевірити;

3) якщо незважаючи на ознаки відсутності специфічності у застосуванні загальних принципів, зазначених у пунктах 1 і 2, є підстави вважати, що ця субсидія є специфічною, можуть братися до уваги інші фактори, а саме:

– використання субсидій обмеженою кількістю певних підприємств;

– переважне використання субсидій певними підприємствами;

– надання непропорційно значних сум субсидій певним підприємствам;

– спосіб здійснення державним органом, що надає субсидію, дискреційного права у рішенні про надання субсидії.

У цьому разі беруться до уваги відомості про частоту відхилення або задоволення заяв щодо субсидування та підстави прийняття рішень з цих питань, а також диверсифікованість економічної діяльності у сфері повноважень державного органу, що надає субсидію, та період, протягом якого надається субсидія;

4) специфічною є субсидія, до якої мають доступ тільки певні підприємства, розташовані у географічно визначеному регіоні у межах юрисдикції державного органу, що надає субсидію;

5) незалежно від правил, викладених вище, вважаються специфічними:

а) субсидії, надання яких відповідно до законодавства або фактично (виключно або як одна з інших умов) залежить від результативності експортної операції. Субсидії вважаються такими, що фактично залежать від результативності експортної операції, якщо за допомогою відповідних фактів доводиться, що надання субсидії згідно із законодавством не залежить від результатів експорту, але фактично пов’язується з експортом або надходженнями від експорту, що здійснюється чи передбачається здійснювати;

б) субсидії, надання яких виключно або як одна з інших умов залежить від переважного використання національних товарів.

Наявність лише факту надання субсидії підприємствам, що експортують товар, не є підставою для визначення експортної субсидії нелегітимною.

Встановлення або зміна розміру ставок оподаткування у загальному порядку уповноваженим державним органом не вважається специфічною субсидією.

Проведення антисубсидиційного розслідування за своїм порядком подібне до проведення антидемпінгового розслідування, зокрема, здійснюється тими самими державними органами – Міністерством економіки України, Державною митною службою України, Міжнародною комісією з міжнародної торгівлі.

Розслідування з метою встановлення наявності, величини та впливу субсидії, про яку стверджується, що вона має місце, розпочинається Міністерством економіки України з порушення антисубсидиційної процедури за скаргою, поданою національним товаровиробником або від його імені (ст. 15 Закону).

Скарга, що подається заявником, повинна містити докази наявності:

а) нелегітимної субсидії (включаючи, якщо це можливо, її суму);

б) шкоди;

в) причинно-наслідкового зв’язку між ними.

У ході антисубсидиційної процедури Міністерство розглядає докази, що містяться у скарзі, з метою визначення, чи є ці докази достатніми для порушення антисубсидиційного розслідування.

Антисубсидиційне розслідування порушується з метою визначення, чи є специфічними субсидії, про які стверджується, що вони мають місце. Антисубсидиційне розслідування може також порушуватися щодо легітимних субсидій з метою встановлення, чи відповідають вони умовам, визначеним у ст. 9 Закону (тобто вимогам, що висуваються до легітимних субсидій).

Міністерство подає до Комісії звіт про результати проведення антисубсидиційної процедури. Рішення про порушення антисубсидиційного розслідування приймає Комісія за поданням Міністерства, як правило, в 30-денний строк від дати подання скарги. Таке рішення приймається на підставі доказів, що підтверджуються фактичними даними антисубсидиційної процедури.

У разі, якщо Комісія за поданням Міністерства приймає рішення про припинення антисубсидиційної процедури у зв’язку з недостатністю доказів для обґрунтування скарги, Комісія доручає Міністерству повідомити заявника про таке рішення в 45-денний строк від дати подання скарги до Міністерства.

Відповідно до рішення Комісії Міністерство розпочинає антисубсидиційне розслідування і проводить його разом з іншими органами виконавчої влади в Україні (ст. 16 Закону).

Антисубсидиційне розслідування проводиться з метою встановлення наявності субсидування та шкоди. За період розслідування, як правило, береться останній звітний рік реципієнта (суб’єкта господарювання, який отримує субсидію), але може братися і інший строк мінімальною тривалістю шість місяців, який безпосередньо передує порушенню антисубсидиційного розслідування і щодо якого є надійні фінансові та інші дані. Строки періоду розслідування визначаються Міністерством. В окремих випадках період розслідування може перевищувати один рік. Інформація, яка не стосується зазначеного періоду розслідування, як правило, не враховується.

Міністерство разом з повідомленням про порушення антисубсидиційного розслідування направляє відомим експортерам, імпортерам, іншим сторонам антисубсидиційного розслідування, яких воно вважає за необхідне залучити до участі в антисубсидиційному розслідуванні, або компетентним органам країни експорту запитальники з метою отримання інформації та доказів, що використовуються для проведення антисубсидиційного розслідування. Відповіді на запитальник направляються Міністерству у 30-денний строк з дати його отримання.

Міністерство має право:

– одержувати від органів виконавчої влади в Україні інформацію, документи, матеріали, необхідні для проведення антисубсидиційного розслідування;

– для виконання рішень Комісії доручати іншим органам виконавчої влади в Україні здійснювати перевірки або заходи контролю за діяльністю імпортерів, продавців та українських виробників;

– здійснювати в інших країнах перевірки інформації, одержаної від заінтересованих сторін антисубсидиційного розслідування, за згодою відповідної заінтересованої сторони та за відсутності заперечення з боку офіційно повідомлених компетентних органів заінтересованої країни.

Заінтересовані сторони, які повідомили Мінекономіки про свою заінтересованість, мають право звертатися до Міністерства з вимогою щодо проведення слухань з питань антисубсидиційного розслідування.

Сторонам, які повідомили Міністерство про свою заінтересованість, а також компетентним органам на їх запит надається можливість провести консультації із стороною, яка подала відповідну скаргу або має протилежні інтереси. Відмова сторін від участі у консультаціях не тягне ніяких наслідків.

Строк проведення антисубсидиційного розслідування не повинен перевищувати одного року з дня прийняття рішення про його порушення. Такий строк може бути продовжений за рішенням Комісії, але не може бути більшим ніж 14 місяців.

У разі, якщо у ході антисубсидиційного розслідування Мінекономіки зробило попередній позитивний висновок, що товар, який імпортується в Україну, користується пільгами від нелегітимної субсидії, внаслідок чого національному товаровиробнику заподіюється шкода, можуть застосовуватися попередні компенсаційні заходи (ст. 17 Закону).

Попередні компенсаційні заходи застосовуються за рішенням Комісії не раніше ніж через 60 днів і не пізніше ніж через дев’ять місяців від дати порушення відповідного антисубсидиційного розслідування.

Попередні компенсаційні заходи полягають у запровадженні справляння попереднього компенсаційного мита. Розмір ставки попереднього компенсаційного мита встановлюється відповідним рішенням Комісії і не повинен перевищувати попередньо розраховану загальну суму нелегітимної субсидії та повинен бути нижчим ніж ця сума за умови, що така ставка мита буде достатньою для запобігання шкоді, заподіяної національному товаровиробнику.

Попереднє компенсаційне мито справляється незалежно від сплати інших податків та зборів (обов’язкових платежів), у тому числі мита, митних зборів, які справляються при ввезенні на митну територію України певних товарів.

Попередні компенсаційні заходи застосовуються протягом чотирьох місяців. Цей строк може бути продовжено Комісією ще на два місяці, але загальний строк їх застосування не повинен перевищувати шести місяців.

Застосування попередніх компенсаційних заходів не повинно створювати перешкод для здійснення митного оформлення товару, що є об’єктом антисубсидиційного розслідування.

Антисубсидиційне розслідування може зупинятися без застосування попереднього або остаточного компенсаційного мита у разі прийняття добровільного та достатнього зобов’язання експортера щодо припинення субсидованого імпорту (ст. 18 Закону).

Рішення про припинення антидемпінгового розслідування без застосування антидемпінгових заходів приймається Комісією за поданням Міністерства також у разі, коли застосування компенсаційних заходів не є необхідним і відмова від застосування не викликає заперечення з боку членів Комісії.

Якщо у процесі антисубсидиційного розслідування Мінекономіки зробило остаточний позитивний висновок стосовно наявності нелегітимної субсидії та шкоди, яка є її наслідком, та за умови, що цього потребують національні інтереси, застосовуються остаточні компенсаційні заходи (ст. 19 Закону).

Остаточні компенсаційні заходи полягають у запровадженні справляння остаточного компенсаційного мита. Розмір ставки остаточного компенсаційного мита встановлюється у відповідному рішенні Комісії і не повинен перевищувати попередньо розраховану загальну суму нелегітимної субсидії та може бути нижчим ніж ця сума, за умови, що така ставка є достатньою для запобігання шкоді, що заподіюється національному товаровиробнику.

Остаточне компенсаційне мито сплачується незалежно від інших податків і зборів (обов’язкових платежів), у тому числі мита, митних зборів тощо, які, як правило, справляються з імпорту в Україну.

Компенсаційні заходи застосовуються згідно з відповідним рішенням Комісії тільки протягом строку та у розмірі, необхідних для усунення дії нелегітимної субсидії, що заподіює шкоду.

Рішення про застосування компенсаційних заходів втрачає чинність через п’ять років від дати їх застосування або через п’ять років від дати винесення Комісією останнього рішення про перегляд компенсаційних заходів, результатом якого було одночасне встановлення факту надання субсидії та заподіяння шкоди (ст. 21 Закону).