Суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності

Загальні засади відповідальності в ЗЕД визначені у ст. 32 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, яка встановлює, що:

а) Україна як держава і всі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб’єкти господарювання несуть відповідальність за порушення цього або пов’язаних з ним законів України та/або своїх зобов’язань, які випливають з договорів (контрактів), тільки на умовах і в порядку, визначених законами України.

Це законодавче положення є неточним і, з очевидністю, означає, що умови та порядок відповідальності суб’єктів ЗЕД (у тому числі, види та розміри можливих санкцій) в Україні встановлюються на рівні законів, а не підзаконних нормативно-правових актів, що є загальновизнаною вимогою принципу верховенства права. Разом з тим, відповідальність суб’єктів ЗЕД за порушення їхніх договірних зобов’язань регулюється нормами міжнародних угод (конвенцій), які уніфікують право міжнародної торгівлі та/або правом країни, яке підлягає застосуванню до відповідного зовнішньоекономічного договору згідно з колізійними правилами;

б) Україна як держава не несе відповідальності за дії суб’єктів ЗЕД, а суб’єкти ЗЕД не несуть відповідальність за дії України як держави;

в) якщо Україна бере участь у ЗЕД як суб’єкт такої діяльності згідно з ч. 2 ст. 3 Закону “Про зовнішньоекономічну діяльність”, то вона несе відповідальність на загальних та рівноправних засадах з іншими суб’єктами ЗЕД.

Так, відповідно до ст. 34 Закону “Про зовнішньоекономічну діяльність”, Україна як держава несе майнову відповідальність у повному обсязі перед суб’єктами ЗЕД та іноземними суб’єктами господарювання за всі свої дії, що суперечать чинним законам України і спричиняють збитки (прямі, побічні), моральну шкоду цим суб’єктам та призводять до втрати ними вигоди, а також за інші свої дії, в тому числі й ті, які регулюють ЗЕД і прямо не передбачені в цьому Законі, що спричиняють зазначені збитки (шкоду) та призводять до втрати вигоди, крім випадків, коли такі дії зумовлені неправомірними діями зазначених суб’єктів ЗЕД та іноземних суб’єктів господарювання. Україна як держава відповідає за зазначені дії всім своїм майном.

Дії державних органів та офіційних службових осіб цих органів вважаються діями України як держави в цілому, за які держава несе відповідальність. Це положення кореспондує загальному правилу ЦК, згідно з яким шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а також посадовою або службовою особою цих органів при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (посадових осіб) (статті 1173, 1174 ЦК).

Будь-який суб’єкт ЗЕД або іноземний суб’єкт господарювання має право подати позов до України як держави. Зазначені позови підсудні судам України відповідно до статті 39 Закону “Про зовнішньоекономічну діяльність”. Такий позов подається суб’єктами ЗЕД за місцем їх постійного знаходження або проживання, іноземними суб’єктами господарювання – за місцезнаходженням державного органу та/або службової особи, що вчинили незаконні дії.

Україна як держава має право на регресне відшкодування своїх збитків, що виникли у результаті задоволення зазначеного позову з боку державних органів та/або службових осіб за рахунок їх майна (відповідно балансового або власного).