Рекомендовані джерела

Ашурков О. О. Особливості правового регулювання зовнішньоекономічних відносин купівлі-продажу. Дис.... канд. юрид. наук: 12.00.04 / Донецький держ. ун-т. – Донецьк, 1999.

Безбах В. В., Масевич М. Г., Мозолин В. П., Герреро-Перес Б. А., Ковалев С. И. Гражданское и торговое право зарубежных стран: Учеб. пособие для студ. вузов. – М.: МЦФЭР, 2004.

Белов А. П. Способы обеспечения обязательств во внешнеторговых сделках. – М.: Совинтерюр, 1992.

Белов В. Н. Коммерческое представительство и агентирование (договоры).– М.: Финансы и статистика, 2001.

Бентлі Ф., Оніщук О. В., Осика С. Г., Покрещук О. О., Стенбрук К. Демпінг у сучасній міжнародній торгівлі (міжнародно-правові та економічні питання): Навч. посіб. / Українська академія зовнішньої торгівлі. – К.: УАЗТ, 1999.

Богатырев А. Г. Инвестиционное право.– М., 1992.

Богун В. П. Правове регулювання розрахунків в іноземній валюті у зовнішньоекономічних відносинах: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.04 / НАН України; Інститут економіко-правових досліджень. – Донецьк, 2001.

Богуславский М. М. Иностранные инвестиции: правовое регулирование.– М., 1996.

Богуславский М. М. Международное частное право: Учебник. 3-е изд., перераб. и доп. – М., Юристъ, 1999 р.

Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга первая: Общие положения: Изд. 3-е, стереотипное. – М.: Статут, 2001.

Брунцева Е. В. Международный коммерческий арбитраж: Учебное пособие для высших учебных заведений.– СПб.: Издательский дом “Сентябрь”, 2001.

Васильєва В. А. Договір консигнації. – Івано-Франківськ: Плай, 2002.

Вельяминов Г. М. Основы международного экономического права. – М.: Теис, 1994.

Венская конвенция о договорах международной купли-продажи товаров. Комментарий.– М.: Юр. лит., 1994.

Вершинин А. П. Внешнеэкономическое право: Введение в правовое регулирование внешнеэкономической деятельности: Краткий учеб. курс.– М.: Изд-во “Норма”, 2001.

Вінник О. М. Господарське право: Курс лекцій. – К.: Атіка, 2004.

Винокурова Л. Ф. Практика разрешения споров // Международный коммерческий арбитраж в Украине: законодательство и практика / Под общ. ред. Побирченко И. Г. – Научно-практическое издание. – К.: Издательский Дом “Ин Юре”, 2000.– С. 22–54.

Внешнеторговые сделки / Гринько И. С. (сост.). – Сумы: Орион, 1994.

Вознесенская Н. Н. Иностранные инвестиции: Россия и мировой опыт (сравнительно-правовой комментарий).– М.: Инфра-М, 2001.

Вступ до права Європейського Союзу / Петров Р. А., Опейда З. Й., Федорчук Д. Е. та ін. – Донецьк, 2001.

Гражданское и торговое право капиталистических государств: Учебник / Под ред. Васильева Е. А.– М.: Международные отношения, 1993.

Громова Н. Внешнеторговый контракт. Учебное пособие.– М.: Юристъ, 2000.

Дегтярева О. Внешнеэкономическая деятельность. Учебное пособие.– М.: Дело, 2000.

Джурович Р. Руководство по заключению внешнеторговых контрактов. Пер. с серб.- хорват. – М.: Российское право, 1992.

Есипов В. Международные инвестиции и международные закупки. – СПб., 1998.

Жуков В. Н. Виды внешнеторговых сделок. Контракт в международной торговле. – М., 1993.

Загнітко О. П. Господарсько-правове забезпечення захисту вітчизняного товаровиробника (порівняльно-правове дослідження). Дис.... канд. юрид. наук: 12.00.04 / НАН України; Інститут економіко-правових досліджень. – Донецьк, 1999.

Задыхайло Д. В. Инвестиционное право Украины: Сб. нормативно-правовых актов с комментариями по состоянию на 10 апреля 2002 г.– Х.: Эспада, 2002.

Захарченко Т. Г. Исполнение в Украине решений международных коммерческих арбитражей // Международный коммерческий арбитраж в Украине: законодательство и практика / Под общ. ред. И. Г. Побирченко.– Научно-практическое издание.- К.: Издательский Дом “Ин Юре”, 2000.– С. 65–74.

Зенкин И. В. Право Всемирной торговой организации. Учебное пособие.– М.: Междунар. отношения, 2003.

Зыкин И. С. Договор во внешнеэкономической деятельности. – М., Междунар. отношения. – 1990.

Кернз В. Вступ до права Європейського Союзу: Навчальний посібник. Пер. з англ.– К.: ТОВ “Знання”, КОО, 2001.

Козик В. В., Панкова Л. А., Карп’як Я. С. Зовнішньоекономічні комерційні операції та контракти. – Львів, Оксарт, 1998.

Комаров А. С. Ответственность в коммерческом обороте. – М.: Юр. лит., 1991.

Комаров А. С. Правовые вопросы товарообменных сделок. – М.: LAW, 1994.

Корепанова Н. А. Составление внешнеторговых контрактов. – М.: ПАИМС, 1993.

Коссак В. М. Іноземні інвестиції в Україні (цивільно-правовий аспект).– Л.: Центр Європи, 1996.

Крупчан А. Д. Оспаривание решений международных арбитражных судов по национальному и международному законодательству // Международный коммерческий арбитраж в Украине: законодательство и практика / Под общ. ред. Побирченко И. Г. – Научно-практическое издание.– К.: Издательский Дом “Ин Юре”, 2000.– С. 55–64.

Лабин Д. К. Международно-правовое регулирование иностранных инвестиций. – М., 2001.

Лазарева Т. П. Международное торговое право: расчёты по контрактам: Учеб. пособие. – М.: Юридический дом “Юстицинформ”, 2003.

Луць В. В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навчальний посібник. – К.: Юрінком Інтер, 1999.– 560 с.

Международное частное право. Учебник / Под ред. Дмитриевой Г. К. – М.: “Проспект”, 2000.

Международный коммерческий арбитраж в Украине: законодательство и практика / Под общей ред. Побирченко И. Г. – Научно-практ. издание. – К.: Издательский Дом “Ин Юре”, 2000.

Мережко А. А. Транснациональное торговое право.– К.: Таксон, 2002.

Мілаш В. С. Захисні застереження в зовнішньоекономічному договорі: Монографія.– Полтава, 2004.

Миримская О. М. Компенсационные сделки: финансовые и правовые аспекты бартера, клиринга, встречной торговли. – М., АРГО, 1992.

Митний кодекс України та нормативно-правові акти, що регулюють його застосування: Зб. документів / Пашко П. В. (упоряд.), Науменко В. П. (упоряд.). — К.: Знання, 2004.

Митрович Б. Т. Рекламации в международной торговле: Пер. с серб.-хорват. – М.: Юрид. лит., 1991.

Михайлов Д. М. Внешнеторговый контракт: Учеб. пособие для вузов. – М.: “Закон и право”; Изд. объед. “ЮНИТИ”, 1997.

Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / Кол. авт.: Знаменський Г. Л, Хахулін В. В., Щербина В. С. та ін; За заг. ред. Мамутова В. К. – К.: Юрінком Інтер, 2004.

Науменко В. П., Пашко П. В., Руссков В. А. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні. – К.: Знання, 2004.

Опришко В. Ф. Міжнародне економічне право: Підручник / Київський національний економічний ун-т. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2003.

Осика С. Г., Теренс П. Стюарт, Василенко А. В., Коновалов В. В., Осика А. С. Новітнє українське законодавство по регулюванню проблем демпінгового, субсидованого та масованого імпорту (Перший Антидемпінговий кодекс України) / Академія зовнішньої торгівлі. — К.: УАЗТ, 1999.

Пащенко Е. Г. Порядок заключения внешнеэкономических контрактов // Международный коммерческий арбитраж в Украине: законодательство и практика / Под общ. ред. Побирченко И. Г. – Научно-практическое издание.– К.: Издательский Дом “Ин Юре”, 2000.– С. 18–22.

Послання Президента України до Верховної Ради України: Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002–2011 роки // Урядовий кур’єр. – 2002.– 4 червня.– С. 5–12.

Правила ИНКОТЕРМС: комментарии и аналитические материалы. – К., Юстиниан, 2002.

Правове регулювання іноземних інвестицій / За ред. Коссака В. М. – К.: Українська правнича фундація, 1999.– 176 с.

Принципы международных коммерческих договоров. Пер. с англ. Комарова А. С. – М.: Международный центр финансово-экономического развития, 1996.

Притика Ю. Д. Міжнародний комерційний арбітраж: питання теорії та практики. – К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2005.

Розенберг М. Г. Исковая давность в международном коммерческом обороте: практика применения. – М.: Статут, 1999.

Розенберг М. Г. Международная купля-продажа товаров: Комментарий к правовому регулированию и практике разрешения споров.– Изд. 2-е, испр. – М.: Статут, 2004.

Сандровский К. К. Международное таможенное право: Учебник. 2-е изд., испр. – К.: Знання, 2001.

Саніахметова Н. О. Підприємницьке право: Суб’єкти підприємництва. Кредитування. Оренда. Лізинг. Зовнішньоекономічна діяльність. Інвестиції. Антимонопольне законодавство. Захист від недобросовісної конкуренції. Реклама. – К.: А.С.К., 2001.

Северин О. В. Правове регулювання валютних операцій. Автореф. Дис.... канд. юрид. наук: 12.00.04 / Донецький держ. ун-т. – Донецьк, 2003.

Семерак О. С. Правове регулювання та захист іноземних інвестицій (за законодавством України, Угорщини, Польщі та Словаччини). – Ужгород, 2000.

Система світової торгівлі: практичний посібник. Пер. з англ. – К.: „К.І.С.”, 2003.

Совершенствование правового регулирования внешнеэкономической хозяйственной деятельности: Сб. науч. тр. / Институт экономико-правовых исследований НАН Украины / Мамутов В. К. (отв. ред.). — Донецк, 1998.

Таланаев А. Н. Право международных договоров. Общие вопросы. – М.: Юрид. лит., 1985.

Тынель А., Функ Я., Хвалій В. Курс международного торгового права.– Минск: Амалфея, 1999.

Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч. посібник. / Під заг. ред. Кредісова А. І. – К., 1997.

Управління міжнародною конкурентноздатністю підприємства (організації). Навчальний посібник / За ред. Сиваченко І. Ю. – К.: ЦУЛ, 2003.

Федоров М. В. Валюта, валютные системы и валютные курсы. — М.: ПАИМС, 1995.

Федорчук В. Е. Режим прямого іноземного інвестування (порівняльно-правове дослі­дження). Автореферат дис. … канд. юрид. наук.– Донецьк, 2003.

Феонова Л. А. Контракты. Из практики внешнеэкономической деятельности. – С.-П.: Литон, 1998.

Фолсом Р. Х, Гордон М. У., Спаногл Дж. Международные сделки. Краткий курс. – М., 1996.

Хозяйственное право: Учебник / В. К. Мамутов, Г. Л. Знаменский, В. В. Хахулин и др.; Под ред. Мамутова В.К. – К.: Юринком Интер, 2002.

Цірат Г. Міжнародний комерційний арбітраж: Навчальний посібник. – К.: Істина, 2002.

Щербина В. С. Господарське право: Підручник. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2005.

Шмиттгофф К. М. Экспорт: право и практика международной торговли. Пер. с англ. – М.: Юрид. лит., 1993.

[1] Відповідно до пп. 39, 40 ст. 1 Митного кодексу України, товарами є будь-яке рухоме майно (у тому числі валютні цінності, культурні цінності), електрична, теплова та інші види енергії, а також транспортні засоби, за винятком транспортних засобів, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України, транспортними засобами – будь-які засоби авіаційного, водного, залізничного, автомобільного транспорту, що використовується виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України.

[2] Класичним можна вважати такий приклад: продавець, що має комерційне підприємство в державі А, поставив товар до держави Б. Покупець відмовився від товару, після чого продавець продав товар іншому покупцю, комерційне підприємство якого знаходиться в державі С. Усі дії, пов’язані з другою купівлею-продажем, мали місце на території держави Б: товар вже знаходився у цій державі, договір укладений і товар переданий у тій самій державі (див.: Международное частное право. Учебник. / Под ред. Г.К. Дмитриевой. – М.: «Проспект», 2000. – С.339).

[3] Відповідні зміни до абзаців 10 та 14 ст. 1 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, які визначають поняття експорту та імпорту товарів, внесені Законом України №335-XIV від 22 грудня 1998 р.

[4] Див.: Вінник О.М. Публічні та приватні інтереси в господарських товариствах: проблеми правового забезпечення. – К., Атіка, 2003. – С.23.

[5] Див.: Щербина В.С. Господарське право: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – С.17.

[6] Див. напр.: Хозяйственное право: Учебник / Под ред. Мамутова В.К. – К.: Юринком Интер, 2002. – С. 28-31.

[7] Авторка підтримує концепцію “подвійності” джерел правового регулювання відносин з іноземним елементом, прихильниками якої є, зокрема, Л.А. Лунц, Г.К. Матвєєв, М.М. Богуславський. Альтернативною є точка зору, згідно з якою міжнародний договір не має прямого застосування у внутрішньодержавній сфері і, відповідно, не є джерелом внутрішнього права (Г.К. Дмитрієва). Справді, норми міжнародних договорів стають обов’язковими для суб’єктів ЗЕД внаслідок процесу трансформації, шляхом якої міжнародно-правовим нормам надається юридична сила національних норм. Водночас, на нашу думку, це не виключає специфіки міжнародних договорів порівняно з “питомими” національно-правовими формами.

[8] Див.: Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / За заг. ред. В.К.Мамутова. - К.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 5.

[9] Хозяйственное право: Учебник / Под ред. Мамутова В.К. – С.47-48.

[10] Див.: Блажевич В., Водянников А. Соглашение о партнерстве и сотрудничестве между Украиной и ЕС как часть национального права Украины // Центр європейського та порівняльного права: Офіц. cайт [Електронний ресурс]. – https://www.eclc.gov.ua/new/html/ukr/6/soglash_o_partn_sotr_kak_chact.html - Перевірено 27.12.2005 р.

[11] Дослівно acquis communautaire перекладається з французької як надбання або доробок співтовариства, громади, як спільне надбання. У специфічному значенні словосполучення acquis communautaire вперше було вжито Європейською Комісією 1969 р. у зв’язку з підготовкою до першого розширення ЄС для позначення сукупності досягнень європейської інтеграції, яка не може бути предметом переговорів при вступі до Співтовариства нових держав-членів. Або держави, які бажають стати членами ЄС, приймають acquis, або вони не вступають до Співтовариства (див.: Друзенко Г. Адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу чи прийняття acquis communautaire // Центр європейського та порівняльного права: Офіц. cайт [Електронний ресурс]. – https://www.eclc.gov.ua/new/html/ukr/6/article_gd_approximation.html - Перевірено 27.12.2005 р.

[12] Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / За заг. ред. В.К.Мамутова. – С. 19.

[13] Див.: Богуславский М.М. Международное частное право. – М.: Юристъ, 1999. – С.139.

[14] Термін “легітимація” позначає процедуру визнання державою за суб’єктом статусу господарюючого (див.: Мартемьянов В.С. Хозяйственное право. Т.1. Общие положения: Курс лекций. – М.: Изд-во БЕК, 1994. – С. 55).

[15] Чинна редакція ст. 378 ГК не передбачає такого виду суб’єктів ЗЕД. Водночас, підрозділи іноземних суб’єктів господарювання мають специфічні повноваження, шляхом реалізації яких здійснюється господарська діяльність юридичних осіб – нерезидентів в Україні. Уявляється, що це дає підстави говорити про особливу правосуб’єктність підрозділів іноземних суб’єктів господарювання в сфері ЗЕД.

[16] У зв’язку з цим Державна митна служба України вказувала на неможливість самостійно здійснювати декларування товарів та інших предметів філіями та іншими відокремленими підрозділами українських суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності (див. напр.: лист Держмитслужби від 23 листопада 2000 р. №16/3-4521-ЕП “Щодо митного оформлення філіями та іншими відокремленими підрозділами суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності”).

[17] Див.: лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 3 квітня 2004 р. №1288 “Про державну реєстрацію іноземної фізичної особи”.

[18] У найбільш загальному плані правовий режим визначається як порядок регулювання, що виражається в комплексі правових засобів, які характеризують особливе сполучення взаємодіючих між собою дозволянь, заборон, позитивних зобов'язувань, та створюють особливу спрямованість регулювання (див.: Алексеев С.С. Теория права. - М.: Изд-во БЕК, 1994. – С.170).

[19] Детальніше про цю Угоду див.: Розділ VIII цього посібника.

[20] Як митний союз, так і зона вільної торгівлі передбачають скасування митних тарифів та інших обмежень торгівлі щодо практично усієї торгівлі між членами угруповання. Однак митний союз передбачає заміну двох або декількох митних територій однією (спільною) митною територією, а зона вільної торгівлі – це група з двох або більше митних територій.

[21] Див.: Науменко В.П., Пашко П.В., Руссков В.А. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні. – К.: Знання, 2004. – С.41.

[22] Синонімом терміну “зовнішньоекономічна угода” є термін “міжнародна комерційна угода”; водночас, наявні деякі смислові відтінки. “Зовнішньоекономічна угода” відображає позицію однієї держави: участь українських суб’єктів господарювання у міжнародному економічному співробітництві є їх зовнішньоекономічною діяльністю, яка опосередковується вчиненням зовнішньоекономічних угод. Та сама діяльність з позиції двох чи більше держав буде міжнародною господарською діяльністю, а угоди, що її опосередковують – міжнародними комерційними угодами (див.: Международное частное право. Учебник / Под ред. Г.К.Дмитриевой. – С.336).

[23] Ст.10 Віденської конвенції містить вирішення тільки одного випадку, пов’язаного з тлумаченням поняття місцезнаходження комерційного підприємства. Однак проблема його тлумачення не вичерпується цим випадком. Зокрема, правового вирішення потребують питання: чи є місцезнаходження представництва сторони місцезнаходженням її комерційного підприємства; чи є філія комерційним підприємством сторони; чи можна участь у виставці розглядати як місцезнаходження комерційного підприємства.

[24] Див: Довгерт А.С., Мережко О.О. Методологія міжнародного приватного права // Методологія приватного права: Зб. наук. праць (за матеріалами наук.-теорет.конф., м.Київ, 30 травня 2003 р). – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С 361.

[25] У ХХ столітті в Європі змінилося ставлення до традиційного колізійного правила, згідно з яким форма угоди визначається місцем її укладання. Вважається, що якщо певний правопорядок (наприклад, обраний сторонами) регулює зобов’язання з угоди, то доцільно, щоб цей самий правопорядок вирішував і всі питання форми угоди, оскільки місце укладання угоди може носити випадковий характер.

[26] Див.: Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга первая: Общие положения. – М.: «Статут», 2001. – С.295-296.

[27] Принагідно зауважимо, що у юридичній літературі неодноразово висловлювалися обґрунтовані сумніви щодо доцільності визначення ціни та строку істотними умовами будь-якого договору (див.: Иоффе О.С. Советское гражданское право: Курс лекций: Общая часть. Право собственности. Общее учение об обязательствах. – Л., 1949. – С. 387; Новицкий И.Б., Лунц Л.А. Общее учение об обязательстве. – М.: Госюриздат, 1954. – С. 143).

[28] Брагинский М.И., Витрянский В.В. Указ.соч. – С.309.

[29] Див., напр.: п.3 Положення про порядок надання висновків щодо визначення операцій як таких, що належать до операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах, затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 26 листопада 2003 р. №340.

[30] Детальніше про це див.: Розенберг М.Г. Международная купля-продажа товаров: Комментарий к правовому регулированию и практике разрешения споров. – М.: «Статут», 2004. – С.116-118.

[31] Див.: Внешнеторговые сделки / Составитель И.С. Гринько. – Сумы: Фирма “Реал”, 1994. – С.50.

[32] Про наслідки неясності того, яку масу мали на увазі сторони, укладаючи контракт, див.: Розенберг М.Г. Указ. соч. – С.188.

[33] Див.: Внешнеторговые сделки. – С.52-55.

[34] Див.: параграфи 11, 12 Вступу до Інкотермс-2000, а також застереження в умовах окремих термінів.

[35] Інкотермс-2000 опубліковані у газеті “Урядовий кур’єр” від 3 квітня 2002 р. (№63).

[36] Див.: Шмиттгофф К. Экспорт: право и практика международной торговли. – М., 1993. – С.228.

[37] Див.: Лазарева Т.П. Международное торговое право: расчёты по контрактам: Учеб. пособие. – М.: Юридический дом «Юстицинформ», 2003. – С.89.

[38] Див.: Винокурова Л.Ф. Практика разрешения споров // Международный коммерческий арбитраж в Украине: законодательство и практика / Под общ.ред. И.Г. Побирченко. – К.: Издательский дом “Ин Юре”, 2000. – С.46-47; Козик В.В., Панкова Л.А., Карп’як Я.С. Вказ. праця. – С.112-116.

[39] Див.: Л.М.Баранова. Обставини, які звільняють від відповідальності у цивільному праві. Дис... канд. юрид. наук: 12.00.03. – Харків, 1998. – С.138.

[40] Див.: В.С.Мілаш. Захисні застереження в зовнішньоекономічному договорі. – Полтава, 2004. – С.78-79.

[41] Див.: Принципы международных коммерческих договоров / Пер. с англ. А.С.Комарова. – М.: Международный центр финансово-экономического развития, 1996.

[42] Саме у такому значенні поняття “рекламація” вживається в Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Водночас, на практиці спостерігається тенденція вживати термін “рекламація” у разі, коли мова йде про неналежну якість товару, в інших випадках вживається термін “претензія”.

[43] Див.: Винокурова Л.Ф. Указ. соч. – С. 46.

[44] В українській юридичній літературі неодноразово звертали увагу на конфліктуючі підходи ЦК та ГК у питаннях відповідальності за порушення договірних зобов’язань. Зазначена проблема є складною та багатоаспектною, відтак не може бути розглянута в межах цього посібника.

[45] Див.: Международное частное право. Ученик / Под ред. Г.К. Дмитриевой. – С.337-338.

[46] Див.: Розенберг М.Г. Указ. соч. – С.7.

[47] Слід відзначити некоректність норми п. 120 Загальних умов у частині визначення нею права, яке регулює форму договору (це питання імперативно врегульоване ч. 3 ст. 31 Закону України “Про міжнародне приватне право”).

[48] Кузнецова Н.С. Подрядные договоры в инвестиционной деятельности в строительстве. – К.: Наукова думка, 1993. – С.58-61.

[49] Див.: Богуславский М. М. Международное частное право: Учебник. – С.227-228.

[50] Див.: Щербина В.С. Господарське право: Підручник. – С.398.

[51] Див.: Предпринимательское (хозяйственное) право: Учебник. В 2 т. Т.2 / Отв. ред. О.М.Олейник. – М.: Юристъ, 2002. – С.347.

[52] Див.: Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – С.196.

[53] Досить часто розміщення товарів у митний режим митного складу використовується, коли на партію товарів, що ввозяться з метою імпорту, відсутній сертифікат відповідності, або у імпортера відсутні кошти для сплати податків і зборів тощо. Розміщення товарів у митний режим митного складу дає змогу, наприклад, оформити у державних органах відповідний сертифікат і після його отримання – провести подальше митне оформлення імпорту (див.: В.П. Науменко, П.В. Пашко, В.А. Руссков. Вказ. праця. – С.122-123).

[54] Див.: листи Державної митної служби України від 8 червня 1999 р. №14/1-1702-ЕП “Стосовно порядку визначення митної вартості товарів, що надходять на митні ліцензійні склади на умовах консигнації”, від 21 грудня 2002 р. №11/2-10-12802 “Щодо митного оформлення товарів за договорами консигнації”.

[55] Див.: лист Міністерства юстиції України від 15 жовтня 1998 р. №13-35-1308 “Щодо визнання операцій бартерними”.

[56] Як вказала Головна державна податкова інспекція України у листі від 25 березня 1996 р. “Про бартерні операції”, незастосування відповідних штрафних санкцій у разі надходження від інопартнера грошових коштів за відвантажений на експорт товар за бартерним контрактом можливо лише за умови зміни умов контракту з бартерного на експортний та надходження виручки у встановлені законодавством терміни.

Якщо в рахунок здійсненого резидентом України експорту по бартерному договору з нерезидентом частково надходить товар, передбачений імпортною частиною договору, а частково – іноземна валюта, то це повинно бути врегульовано додатковою угодою до раніше укладеного бартерного договору шляхом зміни його умов з бартерного на експортний на відповідну частку.

У такому разі подальші відносини між резидентом України та його інопартнером, а також їх законодавче регулювання (включаючи питання застосування відповідних штрафних санкцій) здійснюються, виходячи з наявності двох договорів – бартерного та експортного (на відповідні частки), при цьому граничний строк одержання валютної виручки (90 днів з дати оформлення вивізної ВМД за бартерним договором) не поновлюється і не переривається.

[57] Северин О.В. Правове регулювання валютних операцій. Автореф. дис... канд. юрид. наук. - Донецьк, 2003. – С.6.

[58] Термінологія Декрету не узгоджена з чинним регулюванням ГК, який не визнає відокремлені підрозділи господарських організацій (філії, представництва) самостійними суб’єктами господарської (підприємницької) діяльності (ч.2 ст.55 ГК).

[60] Див.: Податкове роз’яснення щодо застосування норм статті 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків і іноземній валюті” у разі порушення резидентами термінів розрахунків при виконанні імпортних договорів, затверджене наказом ДПА України від 23 жовтня 2002 р. №505.

[61] Детальніше див.: лист ДПА України від 18 травня 2005 р. № 4402/6/23-5315 “Щодо звільнення від відповідальності, передбаченої Законом України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, у зв’язку з форс-мажорними обставинами.

[62] Див.: Подцерковный О. П. Денежные обязательства и расчетные правоотношения в Украине. – Одесса: «Студия «Негоциант», 2005. – С.73.

[63] Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент: Учебный курс. – К.: Эльга – Н, Ника-Центр, 2001. – С.17-18.

[64] Відповідно до п.2 Прикінцевих положень ГК України, Закон України “Про підприємництво” втратив чинність з 1 січня 2004 р., крім статті 4 Закону.

[65] Вінник О.М. Господарське право: Курс лекцій. – К.: Атіка, 2004. – С.551.

[66] Федорчук Д.Е. Режим прямого іноземного інвестування (порівняльно-правове дослідження). Автореф. дис... канд. юрид. наук. – Донецьк, 2003. – С.8.

[67] Слід відзначити некоректність зазначеного законодавчого формулювання. Фактично відповідне майно обкладається ввізним митом за ставками Митного тарифу України (звільнення від обкладення митом не має місця). Однак сплата ввізного мита здійснюється у спеціальному порядку – шляхом видачі підприємством з іноземними інвестиціями простого векселя на суму мита на користь митного органу (вексель погашає зобов’язання щодо сплати мита).

[68] Закон України “Про режим іноземного інвестування” та його підзаконна база оперують єдиним терміном „підприємство з іноземними інвестиціями”, який охоплює і підприємства зі стовідсотковою іноземною участю (“іноземні підприємства”).

[69] Зазначена формула (“prompt, adequate and effective compensation”)була вперше вжита Державним секретарем США Корделлом Хуллом під час здійснення програми націоналізацій у Мексиці у листі до мексиканського уряду, датованому 21 липня 1938 р., і в зарубіжній літературі зазвичай згадується як “формула Хулла”.

[70] Частина виробників може не бажати висловити думку “за” або “проти” заяви. Частка таких виробників на повинна враховуватися при обчисленні відсотку.

[71] Вінник О.М. Господарське право. – С.333.

[72] Детальніше про це див.: § 4 розділу І цього посібника.