Основні види соціальних ресурсів.

Ресурси соціальної роботи - це джерело та арсенал засобів і можливостей, до яких можна вдаватися по мірі необхідності з метою виконання певних завдань чи вдосконалення діяльності.

Базуючись на одному з принципів соціально-педагогічної діяльності - принципі опори на потенційні можливості клієнта, і враховуючи те, що одним з основних видів соціальної допомоги є формування у клієнта навичок самодопомоги на базі внутрішніх резервів та певного соціального досвіду особистості, внутрішні ресурси можна розглядати як сукупність психологічних характеристик клієнта і його здатностей до пізнавальної діяльності та формування умінь. Тобто, до внутрішніх ресурсів належать: 1) психічні пізнавальні процеси (сприймання, увага, пам’ять, мислення, мова); 2) емоційно-вольові процеси та психічні стани; 3) особистісні характеристики (характер, темперамент, потреби, інтереси, цінності, мотиви); 4) освітній рівень; 5) професійні та соціальні вміння та навички.

Зовнішні ресурси - це сукупність можливостей для розв’язання індивідуальних та соціальних потреб, які можуть бути залучені як соціальним працівником, так і клієнтом. До основних видів зовнішніх ресурсів належать:

1) матеріальні ресурси, які поділяють на фінансові та нефінансові, офіційні та неофіційні. Фінансові ресурси - це всі види грошових надходжень для організації та здійснення соціальної роботи, а саме: а) бюджетні витрати на забезпечення діяльності різних соціальних служб, б) пенсії та інші виплати, передбачені діючим законодавством для різних категорій населення, в) спонсорські надходження на рахунок держави, громадських організацій та фізичних осіб. Фінансові ресурси є різновидом офіційних матеріальних ресурсів. Неофіційні фінансові ресурси - це допомога друзів, колег по роботі, спонсорів, яка передається безпосередньо з рук в руки людині, яка потребує допомоги, або комусь із близьких цієї людини;

2) інформаційні ресурси - це джерело нових засобів для підтримки людини в конкретній ситуації. Особливістю цих ресурсів є те, що й клієнт може активно залучатися до пошуку необхідної йому інформації, яка в майбутньому дозволить йому самостійно знайти вихід із проблемної ситуації або спонукатиме до нових роздумів та пошуків. Основні види інформаційних ресурсів: а) спеціальна література; б) буклети, листівки, брошури, прес-релізи; в) рекламна продукція (плакати, стенди); г) інформація в засобах масової інформації про благодійні заходи неурядових структур і соціальні програми органів влади, місцевого самоврядування; д) інформаційна мережа Інтернет (сторінки донорів, інформаційно-пошукові сервери, спеціальні сторінки тощо); е) усна інформація спеціалістів та волонтерів та ін.;

3) соціальні ресурси - це наявні у кожній державі система соціальних інститутів, які прямо чи опосередковано займаються вирішенням соціальних проблем. До них належать: а) соціальні інститути виховання (загальноосвітні школи, школи-інтернати, вищі заклади освіти, позанавчальні заклади); б) державні органи соціальної роботи з населенням (територіальні центри по роботі з населенням, соціальні служби для молоді, притулки, реабілітаційні центри тощо); в) громадські організації (благодійні фонди, громадські об’єднання, товариства); г) церква;

Ресурси соціальної роботи - це джерело та арсенал засобів і можливостей, до яких можна вдаватися по мірі необхідності з метою виконання певних завдань чи вдосконалення діяльності.

Базуючись на одному з принципів соціально-педагогічної діяльності - принципі опори на потенційні можливості клієнта, і враховуючи те, що одним з основних видів соціальної допомоги є формування у клієнта навичок самодопомоги на базі внутрішніх резервів та певного соціального досвіду особистості, внутрішні ресурси можна розглядати як сукупність психологічних характеристик клієнта і його здатностей до пізнавальної діяльності та формування умінь. Тобто, до внутрішніх ресурсів належать: 1) психічні пізнавальні процеси (сприймання, увага, пам’ять, мислення, мова); 2) емоційно-вольові процеси та психічні стани; 3) особистісні характеристики (характер, темперамент, потреби, інтереси, цінності, мотиви); 4) освітній рівень; 5) професійні та соціальні вміння та навички.

Зовнішні ресурси - це сукупність можливостей для розв’язання індивідуальних та соціальних потреб, які можуть бути залучені як соціальним працівником, так і клієнтом. До основних видів зовнішніх ресурсів належать:

1) матеріальні ресурси, які поділяють на фінансові та нефінансові, офіційні та неофіційні. Фінансові ресурси - це всі види грошових надходжень для організації та здійснення соціальної роботи, а саме: а) бюджетні витрати на забезпечення діяльності різних соціальних служб, б) пенсії та інші виплати, передбачені діючим законодавством для різних категорій населення, в) спонсорські надходження на рахунок держави, громадських організацій та фізичних осіб. Фінансові ресурси є різновидом офіційних матеріальних ресурсів. Неофіційні фінансові ресурси - це допомога друзів, колег по роботі, спонсорів, яка передається безпосередньо з рук в руки людині, яка потребує допомоги, або комусь із близьких цієї людини;

2) інформаційні ресурси - це джерело нових засобів для підтримки людини в конкретній ситуації. Особливістю цих ресурсів є те, що й клієнт може активно залучатися до пошуку необхідної йому інформації, яка в майбутньому дозволить йому самостійно знайти вихід із проблемної ситуації або спонукатиме до нових роздумів та пошуків. Основні види інформаційних ресурсів: а) спеціальна література; б) буклети, листівки, брошури, прес-релізи; в) рекламна продукція (плакати, стенди); г) інформація в засобах масової інформації про благодійні заходи неурядових структур і соціальні програми органів влади, місцевого самоврядування; д) інформаційна мережа Інтернет (сторінки донорів, інформаційно-пошукові сервери, спеціальні сторінки тощо); е) усна інформація спеціалістів та волонтерів та ін.;

3) соціальні ресурси - це наявні у кожній державі система соціальних інститутів, які прямо чи опосередковано займаються вирішенням соціальних проблем. До них належать: а) соціальні інститути виховання (загальноосвітні школи, школи-інтернати, вищі заклади освіти, позанавчальні заклади); б) державні органи соціальної роботи з населенням (територіальні центри по роботі з населенням, соціальні служби для молоді, притулки, реабілітаційні центри тощо); в) громадські організації (благодійні фонди, громадські об’єднання, товариства); г) церква;

4) технологічні ресурси - дають різноманітні технології, а тому є вкрай необхідними для здійснення соціальної допомоги в межах соціальних інститутів. До них належать різноманітні форми, методи, засоби та прийоми, що застосовуються соціальними працівниками (службами), окремими закладами соціального обслуговування з метою досягнення успіху в соціальній роботі, забезпеченні завдань соціального захисту населення. Найбільш поширені технологічні ресурси: а) організаційні форми; б) діагностичні техніки; в) психотерапевтичні методи; г) індивідуальне консультування; д) тренінги та ін.

5) людські ресурси - це соціальні працівники, соціальні педагоги, психологи, реабілітологи, лікарі та інші працівники соціальних інститутів, волонтери, які реалізують соціальну політику держави у різних напрямах соціальної діяльності, а також представники мікросоціуму, у якому найчастіше перебуває людина, що потребує соціальної допомоги і підтримки (родичі, члени трудового чи учнівського колективу, сусіди).

Важливим ресурсом соціальної роботи є сім’я.