Поняття про критерії та показники ефективності соціального менеджменту.

Визначення рівня ефективності соціального менеджменту тісно пов’язане з встановленими критеріями і оціночними показниками. Це окреслює змістовний бік поняття ефективності соціального менеджменту.

При визначенні ефективності управлінської праці соціальних менеджерів слід виходити з того, що вона виражається не тільки економічним, а й соціальним ефектом. Що стосується витрат, то вони являють собою витрати живої і уречевленої управлінської праці. Широко застосовуване поняття " економічна ефективність управлінської праці" є більш вузьким, тому що являє собою тільки економію живої і уречевленої праці, яка одержується у сфері управління матеріальним виробництвом за рахунок оптимізації і раціоналізації управлінської діяльності. Забезпечити високу ефективність – важке завдання й для досвічених керівників. З різних причин ефект може не відповідати очікуваному. Однакпостійним повинне бути прагнення до максимізації ефекту, тому що недостатня ефективність кваліфікується як вада в роботі менеджера.

Для визначення ефективності праці управлінського персоналу необхідно встановити критерії і показники, за якими проводиться її оцінка.

Під критеріями розуміють найбільш загальну кількісну характеристику результатів управлінської праці. Окремі результати діяльності апарату управління є показниками управлінської праці.

Є декілька критеріїв визначення ефективності соціального менеджменту. Один з них - ефективність управлінської праці

Критерієм оцінки ефективності праці працівників апарату управління є також соціальна ефективність, яка через відсутність кількісних вимірників визначається головним чином якісними показниками. Критерій економічної ефективності управлінської праці дає можливість кількісно вимірити ефективність праці в апараті управління. Тому він знайшов більш широке практичне застосування.

Для оцінки ефективності соціального менеджменту використовують три рівні критеріїв. Перший (або вищий) рівень охоплює критерії загальної соціальної ефективності управління як найзагальніші та найважливіші. Вони характеризують суспільну користь, надану людям (суспільству в цілому) у результаті функціонування відповідних систем управління. Цей рівень критеріїв, з одного боку, пов'язаний із потребами, інтересами і цілями суспільного розвитку (загальнодержавного, регіонального і місцевого), а з другого – дає можливість бачити (і вимірювати) ступінь (міру) задоволення відповідних потреб, узгодження інтересів, досягнення намічених цілей.

Аналіз вітчизняних і зарубіжних досліджень свідчить, що до повсюдно застосовуваних критеріїв загальної соціальної ефективності належать такі: рівень продуктивності праці, що співвідноситься зі світовими параметрами відповідно до його видів; темпи і масштаби приросту національного багатства, що обчислюються за методикою ООН; рівень добробуту життя людей у розрахунку на душу населення з розподілом прибутків щодо різних його соціальних верств, груп і категорій, а також порівняно зі стандартами розвинених країн; упорядкування, безпека і надійність (стійкість) суспільних відносин, їх перетворення з наростаючим позитивним результатом.

Поряд із переліченими в різних системах управління можуть використовуватися й інші критерії, що розкривають внесок цих систем у розвиток суспільства. Конкретними соціальними інтегральними показниками є такі: 1) прибуток на душу населення; 2) сімейний прибуток; 3) мінімальнийжиттєвий рівень; 4) споживчий кошик; 5) трудова зайнятість; 6) доступ до освіти; 7) медичне обслуговування, якість харчування; 8) екологічна ситуація (стан навколишнього середовища, повітря і т.п.); 9) демографічна ситуація (народжуваність, смертність, тривалість життя); 10) стан особистої безпеки; 11) стан злочинності; 12) стан соціальних зв'язків, соціальних комунікацій і соціальне самопочуття; 13) боротьба із злочинністю; 14) соціальна підтримка незахищених груп населення (пенсіонерів, дітей, інвалідів); 15) захист материнства і дитинства; 16) охорона праці, заробітна плата; 17) девіантна поведінка; 18) стан фізичної культури та спорту; 19) стан культурного середовища, його матеріально-технічна база; 20) сфера товарів і послуг.

Із цього переліку випливає, що вектор ефективності в оцінці суб'єктів управління у всіх сферах життя зрушується в бік соціальних показників.

До показників ефективності соціального менеджменту слід віднести також індекс людського розвитку (ІЛР). Його свого часу розробили фахівці ООН. Індекс людського розвитку трактується як реалізація вибору людей жити тим життям, яке вони собі обрали.

Індекс людського розвитку являє собою сумарний індекс добробуту людини. В його розрахунках використовуються три основні показники: ВВП на душу населення, очікувана тривалість життя при народженні, рівень освіченості населення. Трохи штучне обмеження лише цими трьома індикаторами пояснюється тим, що далеко не всі країни світу мають статистичну базу, здатну надати докладніші відомості. Крім того, по окремих країнах навіть необхідний мінімум інформації надходить із запізненням майже на три роки.