Керівництво і його засади.

Центральною фігурою в системі менеджменту будь-якої організації – є менеджер або керівник, який керує організацією, невеликим видом діяльності, функцією, підрозділом, службою, групою та інше.

Основа ефективності керівництва – це вміло побудовані взаємини з підлеглими, які потрібно враховувати для організації ефективного управління:

Ініціативність.

Інформованість.

Захист своєї думки.

Прийняття рішення.

Розв’язання конфліктів.

Критичний аналіз.

Керівник – це людина, яка одночасно є лідером і управляє своїми підлеглими. Його мета впливати на підлеглих людей так, щоб вони виконували роботу доручену організації, відповідно до її місії і цілей.

Лідерство – це здатність впливати на окремі особи і групи працівників, для зосередження їх зусиль на досягнення цілей організації.

Вплив – це будь-яка поведінка одного індивіда, яка вносить зміну у поведінку, стосунки, відчуття іншого індивіда.

Влада – це можливість впливати на поведінку інших людей. Пік влади визначається не рівнем формальних повноважень менеджера, а ступенем залежності підлеглих від нього. Тобто рівень впливу наділеною владою особи А на особу Б є ступінь залежності Б від А.

Керівник має владу над підлеглими тому, що підлеглі залежать від нього в питаннях зарплати, видачі завдань, матеріальної допомоги, просуванні по службі.

В багатьох випадках підлеглі отримують владу над керівником бо він залежить від них в питаннях інформації, в питаннях ненормальних контактів з людьми конкретних знань, професійних можливостей.

Менеджмент у США виділяє такі форми влади:

примус – виконавець або підлеглі вірить в те, що влада може заважати задоволенні потреб, або зробити інші неприємності. Реалізується через страх втрати роботи, поваги, захищеності.

Недоліки – це а) великі втрати на управління, б) відсутність довіри до керівництва, в) поява бажання у підлеглих обманювати керівництво, г) виникнення у підлеглих незадоволеності роботою, д) поява гальмівних процесів у розвитку здібностей людини.

Винагорода – вона використовує бажання підлеглих отримати винагороду в обмін на виконану дію, роботу, певну поведінку тощо. Винагорода має бути досить цінною. При цьому менеджер має розуміти, що в кожної людини своє сприйняття і розуміння цінностей. Недоліки – розмір винагороди обмежений, не завжди можна встановити ставлення працівника до винагороди.

Законна (традиційна) – виконавець вірить в те, що керівник має право віддавати наказ, а його обов’язок виконувати його. Ця форма влади базується на традиціях, які здатні задовільними потреби виконавця в захищеності і приналежності. Вплив за допомогою традицій можливий тоді, коли культурні норми сприяють розуміння того, що підпорядкування керівнику є бажаною поведінкою.

Функціонування організації повністю залежить від здатності підлеглих за традицією визнавати авторитет влади. Виконавець при цьому реагує не на керівника як на людину, а як на посаду – це забезпечує стабільність організації. Недоліки: а) традиції можуть бути направлені проти перемін; б) немає тісного зв’язку між традиціями та винагородами з одного боку, та задоволення своїх власних потреб, з іншого; в) неповною мірою використовується потенціал працівника, бо його здібності можуть залишитися непоміченими через те, що він не входить у формальну групу.

влада прикладу – вона формується на силі особистих якостей або здібностях лідерів (енергійність, впливова зовнішність, незалежність характеру, ораторські здібності, манери поведінки). Така влада має недоліки: а) певна само надійність керівника; б) можливість його відмови від інших впливів влади.

Влада експерта – виконавець свідомо і логічно приймає на віру цінність знань експерта. Недоліки: а) у підлеглого може виявитись більше влади ніж у керівника, що може створити конфліктну ситуацію; б) така форма влади є менш стійкою.