Організація умов праці управлінського персоналу.

Можливості реалізації трудового і творчого потенціалу працівників, їх працездатність і продуктивність праці, їх здоров'я і тривалість життя в значній мірі залежать від умов праці.

Під умовами праці розуміють сукупність елементів виробничого середовища, які впливають на стан організму людини. Забезпечення сприятливих умов праці є однією із конституційних вимог.

Сприятливими слід вважати такі умови праці, які сприяють духовному і фізичному розвитку особи, формуванню творчого підходу до праці, відчуття задоволення нею.

Несприятливими вважаються такі умови праці, вплив яких викликає у людини зміни працездатності (перевтому, нервову напруженість), професійну або виробниче зумовлену патологію, а також формування негативної думки про працю як непривабливу, непопулярну, непрестижну.

Основними факторами, що визначають умови праці службовців, є:

1) Мікроклімат;

Фактори мікроклімату (температура, вологість, рух повітря) нормуються. Ці норми обов'язкові в усіх підприємствах і організаціях. У відповідності з діючими санітарними нормами оптимальними рівнями є:

- температура повітря - 20-22 градуси у холодний період року, 22-25 градуси у теплий період року:

- відносна вологість повітря - 40-60%, мінімальна - 30%:

- швидкість руху повітря (м/сек) - не більше 2.2 у холодний період,
0, 2 - 0.5 - у теплий період року.

Регулювання температури повинно здійснюватися за допомогою кондиціонерів, центрального опалення. Кондиціонування повітря дозволяє регулювати не тільки температуру, але й вологість, чистоту та швидкість його руху.

Підвищення або зниження температури на 10-12 градусів приводить до 15 % зниження продуктивності праці. Рівень температури зв'язаний з вологістю повітря. При одній і тій же температурі вологе повітря здається гарячим, сухе - більш холодним.

Нестача свіжого повітря викликає сонливість і млявість. Склад повітря значно покращують кімнатні рослини.

Для збільшення обміну повітря можна використовувати вікна. Але повітря, що надходить через вікно, не можна контролювати з точки зору його чистоти і протягів. Крім того, через відкриті вікна в приміщення потрапляє вуличний шум. Тому більш сприятливим є використання кондиціонерів.

2) Шум - д о негативних факторів оточуючого середовища належить шум. Підвищений шум призводить до зниження продуктивності праці, не дає зосередитися, викликає втому.

Дослідження показали, що друкарка при роботі в шумному приміщенні витрачає калорій на 19% більше, ніж при роботі в спокійній обстановці. Після акустичної обробки приміщення кількість помилок зменшилась на 53%, продуктивність праці зросла на 8, 8%.

Нормальним рівнем шуму у службовому приміщенні вважається шум, що не перевищує 50 дБ, але для людей, що займаються інтенсивною розумовою працею, - біля 40 дБ. Вивчення працівників і шуму показує, що особи, які сильно захоплені своєю роботою, можуть переносити рівень шуму до 80дБ, проте підтримання їх високої працездатності досягалось за рахунок великої розумової напруженості.

Досліди показали, що в умовах шуму перш за все страждають слухові функції. Так, після шуму в 120 дБ на протязі години потрібно 5 годин для відновлення гостроти слуху. Двохвилинний шум інтенсивністю в 140 дБ призводить до втрати слуху на 2 години.

Звукові хвилі поширюються, подібно до світлових, по прямій лінії. Тверда поверхня відбиває звукову хвилю, а м'яка - поглинає її. Тому варто покривати підлогу килимами чи іншими м'якими покриттями: корковою, гумовою плиткою або лінолеумом. За деякими даними килими знижують шум на 50%. При цьому є й інший ефект: службовці менш посковзаються і падають. Не варто ігнорувати значення килимів для підвищення престижу фірми, оскільки для службовців та й сторонніх відвідувачів це означає, що керівництво турбується про вигоди та умови роботи своїх працівників.

Великий шум (від друкарських машинок, або клавіатури комп’ютера) можна ліквідувати перегородками робочих місць від підлоги до стелі.

Боротьба із зовнішнім, а також із внутрішнім (розмови телефон, пристрої) шумом здійснюється за допомогою спеціального покриття стін і стелі, завдяки яким можна знизити шум на 5-8 дБ. Для цього використовують перфоровані панелі, мінерало-ватні плити і мати з супертонкого волокна.

1) Освітленість приміщення і робочих місць - раціональне освітлення службових приміщень має велике значення для службовців, оскільки в їх діяльності здебільшого приймає участь зір. Напруженість зору є однією із причин втомлюваності при роботі з документами: вона спричиняє напругу всіх м'язів тіла і це викликає втому.

Освітлення сприяє обміну речовин, покращує діяльність органів дихання, посилює газообмін між кров'ю і тканинами. Освітлення є також і психологічним фактором. При хорошому освітленні підвищується загальний тонус організму. Кожний спостерігав, що в ясний сонячний день люди стають веселими і життєрадісними, відчувають приплив сил, порівняно легко долають різні перешкоди і труднощі. І навпаки, при недостатньому освітленні частіше спостерігаються пригніченість, зниження активності. Але створення за допомогою освітлення певного психологічного клімату не повинно порушувати оптимальних границь зорового сприйняття.

Спостереження показують, що існує пряма залежність продуктивності праці службовців від рівня освітлення. Для різних типів управлінських робіт встановлені спеціальні норми освітленості приміщень.

У приміщеннях, де працюють працівники різних категорій, розрізняють освітлення загальне (приміщення в цілому) і місцеве, (робочих місць).

Місцеве освітлення використовується для працівників, робота яких вимагає вищого рівня освітленості, ніж загальне освітлення приміщення.

Джерело світла для робочого місця має бути прикрите, щоб не виникав блиск і щоб світло від нього не падало на інших. Для цього необхідно перевірити кожне робоче місце.

Бажано, щоб рівень освітленості для всього приміщення був однаковим. Цього можна досягти підбором і правильністю розміщення освітлювальних приладів. Розрізняють чотири типи освітлення службового приміщення:

1)пряме, при якому 90-100% світла падає прямо вниз. Воно досягається завдяки рефлектору над лампою. При такому освітленні відсутнє розсіювання, світло розподіляється нерівномірно, виникають тіні, значний осліплюючий ефект. Тому воно нераціональне для службових приміщень;

2)напівпряме, при якому 60-90% світла падає вниз, а 10-40%
спрямовується вгору і відбивається від стелі. Цей тип освітлення вигідний для невеликих службових приміщень. У великих приміщеннях він дає сильний осліплюючий ефект;

3)напів-побічне, при якому 10-40% світла падає вниз, а 60-90% - прямує вгору і відбивається від стелі. При цьому типі освітлення досягається хороше розсіювання, скорочується осліплюючий ефект, тіні зводяться до мінімуму;

4) побічне, при якому 90-100% світла спрямовується вгору і відбивається від стелі і стін. Розсіювання дуже добре, але при цьому стелю слід тримати в чистоті, щоб відбиття було максимальним.

Поряд з освітленням велике значення для створення сприятливих умов праці має кольорове оформлення службових приміщень. Вплив кольору на людей відомий під назвою кольорової динаміки. Колір має фізіологічний, психологічний і фізичний вплив на етап людини.

Фізіологічний вплив - це дія на органи зору, бо правильний вибір кольору зменшує напруженість очей. Психологічний вплив проявляється в тому, що темні, похмурі барви викликають пригнічений стан, світлі, голубувато-зелені - враження свіжості, білі, кремові - враження чистоти. Фізичний вплив полягає в тому, що предмети, пофарбовані в темні кольори, поглинають теплові промені, внаслідок чого вони нагріваються і

стають додатковим джерелом випромінювання тепла, в той час як світлі предмети відбивають його.

Колір є партнером світла. Світлий колір збільшує освітленість, темний - зменшує.

Кольори класифікуються на теплі і холодні. Теплі - червоний, жовтий, помаранчевий. Холодні - синій, фіолетовий, зелений.

При фарбуванні приміщень необхідно дотримуватись таких правил:

Якщо вікна виходять на сонячну сторону, то для стін треба вибирати прохолодні тони. Для приміщень з вікнами на захід або північ стіни повинні мати теплу гаму.

У вузькій продовгуватій кімнаті бокові стіни краще фарбувати світлими кольорами, а стіну, протилежну вікну - в більш темний колір. Щоб надати квадратній кімнаті вигляд прямокутника, стіну, протилежну вікну, необхідно забарвлювати в колір, що відрізняється від кольору інших стін.

3. Щоб світло краще розсіювалось і відбивалось згори вниз, стелю слід фарбувати світлим кольором, стіни повинні мати менше відбиття, тому повинні бути темніші. Підлога, незалежно з чого зроблена, повинна бути темнішою за стіни.

4. Для фарбування великих приміщень бажано використовувати два або й три кольори: м'які холодні - для стін, що знаходяться перед людьми (бо вони більш спокійні для очей), а інші стіни можуть мати теплі кольори. Використання різних кольорів у невеликому приміщенні надає йому меншого розміру.

Щоб висока стеля виглядала нижчою, її і верхню частину стін фарбують в темний колір. Щоб низька стеля здавалась вищою, кромку стелі фарбують тим же кольором, яким пофарбована стіна, а саму стелю - світлішим кольором.

Темні кольори потребують меншого догляду. Тому варто робити оздоблення стін, яке повинно бути темніших барв, ніж фон. Для того, щоб замаскувати структурні елементи, такі, як труби, заглиблення, колони, потрібно використовувати для їх фарбування той самий колір, що й основний фон. Двері можуть бути пофарбовані в той самий колір, що й стіна.

7. Кольори потрібно підбирати з урахуванням типу освітлення приміщення. Лампи денного світла надають кольорам світло-голубого відтінку, а лампочки розжарювання – жовтуватого відтінку.

Для зменшення втоми очей слід уникати різких контрастів. Наприклад, білий аркуш наперу відбиває біля 80% світла, а темний стіл - 5%. Співвідношення 16: 1 значно більше. між 3: 1. рекомендованою

спеціалістами по освітленню і окулістами. Тому поверхня стола повинна бути нейтрального кольору (світло-зеленого, пісочного). Дуже великий контраст викликає непотрібну напруженість очей.

4) Режим праці і відпочинку -організація режиму праці і відпочинку - це впорядковане чергування часу роботи і перерв для зняття втоми.

В залежності від робочого періоду розрізняють річний, тижневий і денний режими праці і відпочинку.

Протягом будь-якого періоду працездатність людини не однакова. На початку періоду вона менша за середній рівень, а далі швидко зростає. Чим триваліша перерва в роботі (обідня перерва, вихідні дні, відпустка), тим більше руйнується робочий динамічний стереотип, тим триваліший період відпрацьовування. Після відпрацьовування настає період стійкої високої працездатності, на зміну якому приходить період спаду під впливом втоми.

При організації річного режиму праці і відпочинку слід мати на увазі, що найбільша працездатність має місце в жовтні-березні. На весну вона помітно знижується, а влітку - низька. Тому відпустки слід планувати в основному на літній період (травень-вересень). коли умови для відновлення працездатності найсприятливіші.

Тижневий режим праці і відпочинку встановлений законодавством і з 1993 року становить в Україні 40 годин, в тому числі і для працівників апарату управління.

В тижневому режимі максимальна працездатність досягається у третій-четвертий дні. На п'ятий день вона спадає, низькою є у перший день, особливо після двох вихідних днів.

При організації добового режиму праці і відпочинку треба виходити з того, що найвищий її рівень є в період від 8 до 18 год., а найнижчий - від 3 до 5 години. Тому для збереження високої продуктивності праці протягом робочого дня рекомендується виконувати роботи, які вимагають найбільшої уваги і нервової напруги, з 9 до 12 та з 14 до 16 год., коли проявляється найбільша працездатність людини. Варто чергувати різноманітні види роботи, не допускаючи безперервної розумової праці, яка викликає швидку втому.

Більшість видів робіт службовців проходить в умовах відсутності рухової активності, що є несприятливим фактором умов праці.

В гой же час, діяльність управлінських працівників супроводжують емоції при постановці завдань, очікуванні результатів, порівнянні прогнозованих і реальних результатів. Емоції породжуються суперечками, критикою, конфліктами. В поєднанні з гіподинамією вони можуть викликати стресові стани і внаслідок цього захворювання різних органів людини. Тому протягом робочої зміни рекомендуються перерви, які для різних категорій працівників є різними. Для керівників - до ЗО хв. на зміну (в тому числі обов'язкова фіз. пауза за 1-1, 5 год. до обіду і перерва на відпочинок за 1-1, 5 год. до кінця зміни).

Для спеціалістів загальний регламентований час на відпочинок -20-25 хв. (може бути 5-7 хв. після кожної години роботи або якийсь інший розподіл).

Для технічних виконавців рекомендовано регламентовані перерви для відпочинку загальною тривалістю 25-36 хвилин.

Для відпочинку працівників рекомендовано обладнувати спеціальні кутки, зони або кімнати відпочинку. Вони повинні відповідати таким вимогам:

площа не менша за 18 кв.м, віддаленість від робочого місця не більше 75 м;

повинна бути оптимальна температура, освітлення, вентиляція;

обладнання установками з водою, чаєм, квасом та іншими

напоями;

можливе музичне оснащення.

5) Соціально-психологічний клімат у колектив і.