Основні напрями ефективного використання матеріальних ресурсів.

Підприємства можуть збільшити ефективність використання оборотних засобів за рахунок таких заходів:

— зменшення строків виготовлення продукції в результаті механізації робіт, удосконалення технологічних процесів, більш широкого застосування конструкцій, агрегатів та напівфабрикатів;

— зменшення виробничих запасів поліпшенням організації матеріально-технічного постачання, зменшенням дальності їх транспортування;

— економії матеріальних ресурсів, кращого їх зберігання та обліку, суворого дотримання норм витрат матеріалів на одиницю продукції;

— удосконалення розрахунків із замовниками та вжиття інших заходів щодо поліпшення фінансової та платіжної дисципліни;

— упорядкування ціноутворення, застосування дійової системи економічного стимулювання.

Прискорення оборотності оборотних засобів зумовлює, з одного боку, збільшення обсягу виробленої продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства, а з іншого — дає можливість вивільнити частину коштів і за їх рахунок створити додаткові резерви для розширення виробництва.

Шляхи вдосконалення використання основних фондів:

a) Зменшення кількості недіючого устаткування, виведення з експлуатації зайвого та швидке залучення у виробництво невстановленого устаткування;

b) Скорочення та ліквідація внутрішньозмінних простоїв, шляхом підвищення рівня організації виробництва, підвищення коефіцієнта змінності роботи обладнання;

c) Підвищення якості ремонтного обслуговування основних фондів;

d) Удосконалення виробничої структури основних фондів;

e) Модернізація діючого устаткування, машин і механізмів;

f) Швидке освоєння проектних потужностей, введення в дію нових технологічних ліній, агрегатів, устаткування;

g) Економічне стимулювання раціонального використання основних фондів.

№13. Нематеріальні ресурси та активи підприємства

Крім матеріальних ресурсів підприємства (фірми), до яких належать основні виробничі фонди та оборотні засоби, на ефективність його діяльності впливають такі чинники, як наявність та ступінь використання нематеріальних ресурсів.

До нематеріальних ресурсів входять ресурси, які не маютьматеріальної основи, але здатні давати прибутки або користь підприємству впродовж досить тривалого періоду. Головною особливістю таких ресурсів є відсутність можливості визначення загального конкретного розміру користі, вигоди, яку вони дають підприємству. Усі нематеріальні ресурси поділяються на об'єкти промислової та інтелектуальної власності.

До об'єктів промислової власності належать винаходи, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, ноу-хау, товарні марки та товарні знаки, гудвіл.

Винаходом називається принципово нове технічне вирішення існуючої виробничої проблеми, що дає позитивний ефект для народного господарства.

Промисловий зразок — це розроблена автором або авторським колективом модель виробу, який буде випускатися на даному підприємстві. Промисловий зразок буває об'ємним, плоским (малюнок) або комбінованим і застосовується для демонстрації продукції на презентаціях та виставках. Він вважається новим, якщо сукупність властивостей нового виробу не відома в жодній з країн до фіксації його пріоритету.

Раціоналізаторська пропозиція являє собою корисну рекомен­дацію, що стосується техніки та технології, які використовуються на даному підприємстві. На відміну від винаходів, вона може бути вже відомою на інших підприємствах або в інших галузях економіки, але на даній фірмі має застосовуватись уперше. Раціоналізаторські про­позиції можуть виявлятися в удосконаленні техніки, що використо­вується, ноліпшепні якості продукції, способів контролю, умов праці, техніки безпеки; у підвищенні продуктивності праці, ефективності використання енергії, матеріалів тощо.

Ноу-хау втілює певний досвід підприємства у якій-небудь сфері його діяльності: науково-технічній, виробничій, управлінській, ко­мерційній, фінансовій та ін. Ноу-хау не захищається охоронними документами, але і не оприлюднюється. Вони мають конфіденційний характер тих знань та досвіду, на здобуття яких підприємство витра­чає значні кошти. У буквальному перекладі " ноу-хау" означає " зна­ти, як зробити".

Товарні знаки та товарні марки — це оригінальні символи, яки­ми товар даної фірми відрізняється від товарів конкурентів.

Гудвіл означає сформований імідж фірми, складовими якого с досвід, ділові зв'язки, престиж товарних знаків, стала клієнтура, доб­розичливість та прихильність споживачів тощо,

До об'єктів інтелектуальної власності в широкому ро­зумінні належить інформаційна діяльність, пов'язана з одержанням інформаційних матеріалів, їх опрацюванням, зберіганням, використан­ням та поширенням; програмне забезпечення; банк даних, який ха­рактеризується сукупністю програмних, організаційних та технічних засобів, призначених для централізованого накопичення та викорис­тання інформації; бази даних; бази знань, а також твори літерату­ри та мистецтва.

Права на використання об'єктів, промислової та інтелектуальної власності називаються нематеріальними активами підприєм­ства. Окремі елементи нематеріальних активів мають особливості правового захисту, до яких відносять патент та авторське право.

Патентом називається документ, яким держава (державний орган) надає особі або підприємству виключне право використання зазначе­ного в патенті винаходу або раціоналізаторської пропозиції. Патентовласник володіє монопольним правом на промислове або інше ко­мерційне використання нематеріальних ресурсів і за необхідності може заборонити будь-кому їх використовувати без певного дозволу.

Авторське право являє собою систему правових норм, що визна­чають виключне право авторів наукових, літературних та художніх творів на використання плодів своєї праці.

Реалізувати право власності на нематеріальні ресурси може або сам їх власник, або довірена особа чи підприємство.

Дозвіл па використання таких ресурсів називається ліцензією. Він передбачає, що користувач (ліцензіат) використовуватиме об'єкти промислової або інтелектуальної власності впродовж зазначеного в ліцензії терміну і сплачуватиме винагороду власникові (ліцензіару).

Така винагорода може сплачуватись у вигляді встановлених певних відсоткових ставок до обсягу чистого продажу, до собівартості виробництва, до вартості одиниці ліцензійної продукції (роялті) або як разова за весь період користування (паушальна виплата). Фактично паушальна виплата є платою за ліцензію.