Оцінка ОВФ

Облік ОВФ ведеться у натуральному та вартісному виразі. Облік основних фондів у вартісному виразі називається їх оцінкою. Облік у натуральному виразі потрібен для визначення технічного складу ОВФ. Він здійснюється за даними технічних паспортів, стосовно кожної одиниці фондів. У таких паспортах дається розгорнута технічна характеристика кожного об'єкта, а саме: дата виготовлення; кількість ремонтів та модернізації; реконструкція; ступінь зносу; технічна продуктивність та ін.

Такий облік дає змогу визначити кількісний склад основних фондів за їх марками та видами. Але за йoгo допомогою неможливо дати загальну оцінку наявних на підприємстві фондів, особливо, коли їх велика кількість і значна видова різноманітність. Неможливо поєднати у натуральному виразі кількість будинків і лінії електропередач. Підрахувати можна лише кількість фондів одного виду або однієї марки. Це обумовлює певні труднощі в обліку фондів. Для того щоб їх уникнути, застосовують оцінку основних виробничих фондів.

Оцінка основних фондів і — це грошовий вираз їх вартості. Вона потрібна для того, щоб правильно визначити загальний обсяг основних фондів, їх динаміку і структуру, розрахувати економічні показники господарської діяльності підприємства за певний проміжок часу. Така оцінка проводиться з метою встановлення ступеня зносу та планування витрат на оновлення, модернізацію та ремонт основних фондів.

3 огляду на тривале функціонування та поступове спрацювання засобів праці, постійну зміну умов їх відтворення існує кілька видів оцінки ОВФ: 1. Залежно від моменту проведення оцінки засоби виробництва оцінюються за первісною та відновленою вартістю.2. З урахуванням стану основних фондів оцінка їх проводиться за повною та залишковою вартістю.

Первісна вартість основних фондів — це їх фактична вартість на момент введення в дію або купівлі. До її складу входять прейскурантна ціна придбання засобів праці, витрати, пов'язані з доставкою їх до місця використання та з монтажем, та інші витрати, передбачені для введення фондів в експлуатацію.

С = С_придб. + С_дост. + С_монт. + С_ін. : де С_придб — ціна придбання устаткунання; С_дост. — транспортні витрати на його доставку; С_монт. — витрати пов'язані з монтажем устаткування; С_ін. — інші витрати, пов'язані з уведенням основних фондів у дію.

Наприклад, нове виробниче приміщення зараховують на баланс підприємства за кошторисною вартістю його спорудження. У процесі експлуатації ціни на засоби праці можуть змінюватись, але первісна їх вартість завжди буде сталою. Цінові зміни та інфляційні процесії у вартості основних фондів враховуються з допомогою відновленої вартості.

Відновлена вартість основних фондів — це вартість їх відтворення у сучасних умовах виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що і первісна вартість, але за теперішніми, діючими цінами. Оцінка ОВФ за відновленою вартістю дає змогу по­рівняти вартість основних фондів, уведених в експлуатацію у різні роки.

С_відн. = С_перв. I: де і - індекс зростання (зменшення) ціни (показник індексації ОВФ).

Показник індексації основних фондів розраховується на основі індексу інфляції року. В Україні індексація основних фондів не про­водиться, якщо індекс інфляції року менший за 110%. Та на нашу думку, індексація має здійснюватись як при інфляційних процесах, так і при деінфляційних. Насамперед це зумовлюється тим, що зазначені процеси викликають зміни ефективності виробництва, передусім продуктивності праці, які, у свою чергу, ведуть до зміни ціни виробництва. При інфляційних процесах ціна виробництва збільшується, а при деінфляційних — зменшується.

Повна вартість основних фондів — це їх вартість у новому стані, тобто без урахування вартості зносу. Саме за цією вартістю основні фонди значаться на балансі підприємства впродовж усього періоду їх функціонування. Зауважимо, що первісна та відновлена вартості також не враховують вартості зносу основних фондів і тому залежно від строків експлуатації та мети досліджень вони можуть являти собою повну вартість основних фондів Залишкова вартість основних виробничих фондів це різни­ця між первісною або відновленою вартістю і вартісію зносу.

С_зал. = С_перв. – С_зн. : де С_перв. — первісна вартість основних фондів; С_зн. — вартість зносу.

Якщо первісна і відновлена вартість відбивають кількісний бік використання основних фондів, то залишкова — якісний. Економічне значення цієї оцінки полягає в можливості не тільки внзначити реальну вартість, яка надалі має бути перенесена на вартість про­дукції, що випускається, а й установити стунінь зносу основних ви­робничих фондів виходячи з вартісної оцінки. Оскільки введення в дію та вибуття основних фондів, як правло, відбувається нерівномірно протягом року, то розраховувати їх середньорічну вартість краще кількома такими методами: