Пояснення

• Зверни увагу на те, що оповідання має таку композицію: зав'язка — розвиток дії — кульмінація — розв'язка.
• Не захоплюйся великою кількістю художніх деталей та описів.
• Дотримуйся вимог до обсягу частин композиції: зав'язка коротка, розвиток дії детальний, кульмінація раптова, висновки — повчального характеру, короткі.

Схема сюжету:
• Ярослав уже дорослий.
• Хлопця залишають вдома самого.
• Стілець розламався.
• Ремонт стільця.
• Батьки помітили, що Ярослав подорослішав.

Зразок

Як Ярослав ремонтував стільці

Так вже сталося, що батьки вважали Ярослава малим, хоча він навчався у 7-ому класі. Що тільки не робив хлопець, аби виглядати дорослим: ходив лише в сорочках, зачісував назад непокірне волосся, говорив " басом", рухався повагом — ніщо не впливало на батьків.
Якось батьки змушені були залишити Славка наодинці. Правда, мама попередила, що вважає хлопчину дорослим і надіється, що нічого не трапиться за їх відсутності.
Ярослав скочив від радості, як тільки закрились за батьками двері. Потім згадав, що він дорослий, підійшов до дзеркала і почав пильно себе оглядати. Так, красеня з нього не вийде. Подумки змальований автопортрет не був привабливим. Золотий чуб непокірно спадав на лоба. З-під брів світилась голубизна очей. Ніс з горбинкою, вкри тий ластовинням. Невеликий рот, пухкі рожеві губи. Гостре підборіддя. " Природа, безумовно, наді мною ще не попрацювала", — засмутився Славко. А потім ковзнув очима по міцній спортивній статурі, оглянув біцепси, накачані ноги — і задоволено посміхнувся.
День такий великий — 24 години. Що ж то робити? Сів на стілець, гойдаючись на ніжках, почав мріяти. Тупий біль у руці заставив отямитись. Ото халепа! Стілець розламався — і він на підлозі. Ну, гаразд! День великий, полагоджу. Сів на другий стілець і знов замріявся. Що за прикрість! І цей зламався. Хіба можна цього сподіватись! Увесь відпочинок і всі плани підуть шкереберть.
Ярослав пішов шукати інструменти. Непереливки буде, коли батько це побачить. Приготувавши молоток, цвяхи, бруски, пилку, почав згадувати, як на трудовому навчанні вони ремонтували табуретки. " Головне — старання", — спливли на думку слова учителя.
Спочатку підібрав ніжки для кожного стільця. Оглянув місця, де зламався стілець. Взяв невеличкий брусок, приміряв до ширини сидіння і відрізав пилкою. Підігнав спинку до сидушки, з внутрішньої сторони закріпив бруском і забив невеликими цвяхами. Щоб стілець тримався, у тріщини залив клею. Ремонт другого стільця розпочав із заміни обшивки сидіння. Вирізавши з цупкої тканини квадрат, трохи більший за сидіння, оббив поверх сидіння маленькими цвяшками. А решта — ті операції, що з попереднім стільцем. За роботою і не зауважив, як промайнув час. За вікном — вечір. Треба все прибрати.
Дзвінок. Батьки здивовано оглядались по хаті і не вірили, що застали все на своїх місцях. Ярославу хотілось похвалитись, але знав, що батько не терпить хвальків.
Мама попросила принести стілець, щоб зняти чоботи. Батько жартома відказав: " Нема в нас стільців, всі хитаються".
— Вже не хитаються, — похнюпливо відповів Славко, — я відремонтував.
Батько від подиву звів брови і твердо сказав:
— Якщо ти вмієш працювати — то вже дорослий.
Ярослав був на сьомому небі від щастя.

(ОБСЯГ – 1.0-1.5 СТ)
________________________________________________________________

_____________________________________________________________

КР