Промивання шлунку.

Існує 2 способи:

1) беззондове промивання (рестораний метод):

n натискання на корінь язика;

n дати випити слабкий розчин марганцю або вареної сіллі, або сироп іпекакуани.

2) зондове промивання.

Беззондове промивання: при натисканні на корінь язика або, якщо випити блювотні речовини, викликається блювотний рефлекс.

Переваги: можна проводити без будь-якого обладнання (зонду, шприца Жане), тобто на місці отруєння.

Протипоказання:

· отруєння кислотами або лугами;

· отруєння керосином, бензином;

· отруєння скипідаром;

· при втраті свідомості;

· судоми.

Ускладнення:

· тривале блювання може викликати геморагічний гастрит або синдром Меллорі-Вейса (багаторазове блювання призводить до утворення ерозій у шлунку – буде блювання з кров’ю);

· під час багаторазового блювання не вдається прийняти сорбенти;

· блювання може сприяти проходженню отрути у тонку кишку.

Зондове промивання: промивання шлунку з використанням шлункового зонду. Його проводять після ліквідації загрози життю порушень дихання та серцевої діяльності, усунення психомоторного збудження та судом. Хворим у комі промивання шлунку треба проводити після інтубації трахеї та роздування манжетки. Найбільший ефект буде, якщо промивання зробити у перші 30-60 хвилин після прийому отруйної речовини. Хоча цей спосіб може бути ефективним і в більш пізні терміни (наприклад, якщо токсична речовина у пігулках, то вона може зберігатися у складках шлунку до 24 годин; деякі речовини пригнічують скоротливу здатність шлунку і теж довше затримуються тут; опій через деякий час секретується слизовою оболонкою шлунка, а потім знову всмоктується у кров).

Протипоказання:

· порушення свідомості, кома, судоми (хворим у таких станах промивання шлунку треба проводити після інтубації трахеї та роздування манжетки, бо може виникнути аспірація блювотними масами, а захисні рефлекси в таких станах пригніченні);

· заглатування гострих предметів та великих частин рослин;

· виразкова хвороба шлунку;

· варикозно розширені вени стравоходу (під час проведення зонда їх дуже легко пошкодити, шо призведе до сильної кровотечі);

· недавно перенесені операції на ШКТ;

· при отруєнні кислотами та лугами у пізні сроки:

- при отруєнні лугами промивати треба не пізніше перших 2-х годин;

- при отруєнні кислотами – не пізніше перших 6-8 годин.

Ускладнення:

· перфорація стравоходу або шлунку;

· кровотеча про пошкодженні слизової зондом;

· потрапляння зонда до трахеї;

· аспірація блювотними масами.

Правила зондового промивання:

· перевіряють ротову порожнину на наявність їжі, отруйних речовин (у формі пігулок) та зубних протезів (їх потрібно вийняти);

· в/в атропін 0, 5-1, 0 мл (але, якщо ЧСС не більше 120);

· хворого вкладають на лівий бік з повернутою та опущеною головою на 20^о(для профілактики аспірації та, щоб попередити пересування отрути у 12-палу кишку);

· краще використовувати товстий зонд (зовнішній діаметр 12-13, 5 мм);

· перед введенням відміряють зонд (від мочки вуха до різців та до мечоподібного відростка);

· зонд треба змастити вазеліном або гліцерином (або хоча б водою);

· перевіряють місцезнаходженння зонда за допомогою аспіраційної (підтягують шприцем – з’являється шлунковий вміст) або аускультаційної проби (шприцем вводять повітря та одночасно фонендоскопом вислуховують ділянку живота – при правильному положенні вислуховується булькотіння);

· промивати тільки водою або фізрозчином кімнатної температури;

· кількість однократно введеної води 5-7мл/кг маси тіла;

· треба контролювати кількість введеної та виведеної води (щоб не було перерозтягнення шлунку та потрапляння отрути у кишечник), різниця між введеної та виведеною рідиною не повинна перевищувати 1% від маси тіла пацієнта;

· промивають до 3-кратного отримання чистих вод (для дорослих кількість води приблизно 10-15% маси тіла пацієнта, для дітей – 1л/рік життя, але не більше 10л);

· поява в промивних водах прожилок крові не є протипоказанням для промивання (промивання продовжують холодною водою). Якщо з`являється профузна шлункова кровотеча, то зонд залишаємо, а промивання припиняємо;

· процедура промивання повинна завершуватися введенням сорбентів (напрклад, активованого вугілля у дозі 1г/кг маси тіла).

Найбільш часті помилки при промиванні шлунку:

· пацієнт під час промивання залишається у сидячому положенні (під дією сили тяжіння отрута просувається у кишечник, де швидше всмоктується, ніж у шлунку);

· великий об’єм однократно введеної рідини, більше ніж 5-7 мл/кг (призводе до розтягнення вихідного відділу шлунку та потрапляння отрути у кишечник);

· відсутність контролю за введеною та виведеною рідиною (у дітей це призводе до отруєння водою – гіпотонічної гіпергідратації);

· промивання концентрованими розчинами перманганата калія викликає хімічний опік шлунку.