Реанімація та інтенсивна терапія в разі гострих екзогенних отруєнь.

Екзогенне отруєння – це захворювання (травма), яке розвивається при попаданні до організму людини із навколишнього середовища чужорідної хімічної речовини у токсичній дозі.

Отрута – це речовина, яка при попаданні до організму в мінімальній дозі, викликає розлад здоров’я або смерть.

В залежності від практичного використання отрути поділяють на:

1) промислові (розчинники, фарбники, хімреактиви);

2) сільськогосподарські (пестициди);

3) ліки;

4) побутові (кіслоти, пральні порошки, одеколони);

5) рослинні (дурман, аконіт);

6) тваринні (зміїний, бджолиний);

7) бойові отруйні речовини (зарін, зоман).

Від причини виникнення гострі отруєння бувають:

1) випадкові;

2) навмисні:

· суіцідальні;

· кримінальні.

Класифікація отрут по органотропності:

1) серцеві отрути.

Викликають – порушення ритму серця та проведення електричного імпульсу, токсичну дистрофію міокарду.

Представники:

n серцеві глікозиди (дігоксин, дігітоксин);

n рослинні отрути (чемериця, аконіт, хінін);

n антидепресанти (амітриптилін);

n антиаритмічні препарати (І-ІІ-ІVгруп);

n окситоцин та інші…

2) нервові отрути.

Викликають – порушення психічної діяльності, судоми, токсична кома, токсичні гіперкінези та паралічі.

Представники:

n наркотикі (кодеїн, морфін);

n транквілізатори (сібазон, феназепам, еленіум);

n снодійні (фенобарбітал);

n нейролептики (аміназін, дроперідол);

n алкоголь та його сурогати;

n чадний газ та інші…

3) печінкові отрути.

Викликають – токсичну гепатопатію.

Представники:

n хлорировані вуглеводні (діхлоретан, трилєн);

n отруйні гриби (бліда поганка);

n феноли;

n альдегиди.

4) ниркові отрути.

Викликають – токсичну нефропатію.

Представники:

n солі важких металів;

n етиленгліколь;

n щавлева кислота.

5) кров’яні отрути.

Викликають – гемоліз, метгемоглобінемію, анемію, тромбоцитопенію.

Представники:

n анілін та його похідні;

n нітрати та нітрити;

6) шлунково-кишкові отрути.

Викликають – токсичний гастроентерит та коліт.

Представники:

n кислоти та луги;

n сполуки важких металів та миш'яку.

7) легеневі отрути.

Викликають – ларинго-та бронхоспазм, токсичний набряк легень, фіброз легень.

Представники:

n хлор та його сполуки;

n сірка та її сполуки;

n амміак та інші…

Шляхи введення отрут до організму:

1) пероральний (через рот);

2) інгаляційний (через дихальні шляхи);

3) через шкіру та слизові оболонки;

4) парентеральний (через кров);

5) порожнинний (вагінальний та через пряму кишку).

Швидкість та тяжкість розвитку інтоксикації залежить від:

1) шляху потрапляння отрути;

2) кількості отрути;

3) фізико-хімічних властивостей отрути;

4) особливостей організму (стать, вік, адптації до отрути та імунітету людини, моторики шлунково-кишкового тракту);

5) особливостей навколишнього середовища (температура, вологість, атмосферний тиск).

У клінічній картині виділяють 2 стадії:

1) токсигенну;

2) соматогенну.

Токсигенна стадія – відповідає періоду циркуляції отрути у крові, вона може проявлятися делірієм, комою, екзотоксичним шоком, аритміямі, токсичним набряком легень. Токсигенна стадія поділяється на дві фази: резорбції (всмоктування) та елімінації (видалення) отрути.

Соматогенна стадія – вона починається після видалення отрути з крові, це стадія ускладнень отруєння (токсична енцефалопатія, ниркова та печінкова недостатність, кардіоміопатія).