Громадянин – творець демократії

Вибори – лише одна з форм участі громадян у демократичному врядуванні. Не менш важливим чинником демократії є виконання людьми багатьох інших суспільних функцій, пов'язаних із їхнім статусом громадянина. Слід мати на увазі, що самі по собі інститути демократії не гарантують поведінки, що відповідає громадянському статусу людини. Вони лиш відкривають до­рогу для можливого успіху, не виключаючи й ризику невдачі.

Можна сказати, що демократія водночас є й обіцянкою, і викликом. Обіцянкою вона є тому, що вільні люди, працюючи спільно, можуть самі керу­вати собою так, що це сприятиме досягненню ними своїх прагнень і цілей, забезпеченню особистої свободи, матеріального добробуту та соціальної справедливості. Викликом демократія є тому, що успішне втілення в суспільне життя демократичних цінностей залежить винятково від громадян.

Ідея громадянства та поняття громадянина. Кожна людська спільнота формує для себе культурні моделі (зразки) особистості, які є втіленням пев­них цінностей. Вони приваблюють людей і слугують їм для наслідування. Такі культурні моделі завжди історично забарвлені, так чи інакше відповіда­ють тим історичним епохам та культурному середовищу, які їх породжують^[2]. Однією з них є сучасна модель демократичного громадянина, що також має глибокі історичні корені.

Ідея громадянства пов'язана з розвитком споконвічного поділу на «своїх» і «чужих», «наших» та «не наших», з установленням цілком визначених прав і обов'язків для «своїх», які не поширювались на чужинців. Ці уявлення трансформувались в ідею громадянства в давньогрецькому полісі. Громадянство пов'язувалось із причетністю людини до активного життя поліса та його надбань, із усвідом­ленням себе членом громади, набуттям у цьому зв'язку певних прав та обов'язків та з появою почуття громадського обов'язку. Останнє вимагає значної міри об'єктивної свободи (суспільного устрою, що надає людині свободу на основі права) та суб'єктивного усвідомлення себе вільною люди­ною.

Одним із перших, хто спробував теоретично осмислити поняття «громадянин», був Арістотель. Він визначив, що громадянами можна і слід вважати тих, хто бере участь у суді й народних зборах. Ті ж, хто не бере участі в су­ді й народних зборах, громадянами вважатися не можуть (неповнолітні, жінки, раби, чужинці). Отже, громадянами стародавніх Афін були тільки ті, хто реально користувався правом участі в політиці (в суді, народних зборах, служив у війську тощо).

Виникнувши в античній Греції, ідея громадянства й поняття громадянина пройшли через історію Стародавнього Риму, середньовічних міст-держав Західної Європи, Французької та Американської революцій кінця XVIII ст., ліберально-демократичних реформ і революцій ХІХ-ХХ ст. Важливу роль у новому осмисленні ідеї громадянства відіграли французькі просвітителі XVIII ст., особливо Ж.-Ж. Руссо, який відродив арістотелівське розуміння громадянина як учасника політичного життя.

Отже, від самого початку громадянство означає не тільки міру залученості людей до справ спільноти, а й певні їхні права в межах спільноти та міру відповідальності за стан цієї спільноти.

Формування моделі демократичного громадянина пов'язане з такими процесами епохи Нового часу, як становлення національних держав, лібе­рально-демократичних режимів, верховенства права. В наш час незрівнян­но розширилось коло людей, наділених громадянськими правами. Значно розширилось і коло самих прав людини і громадянина. Громадянство пос­тає нині складнішим суспільним явищем, ніж будь-коли раніше. Воно міс­тить у собі багато різних аспектів: політичних, економічних, юридичних, моральних. Громадянство нині передбачає:

- приналежність до якоїсь держави, суспільства, нації;

- володіння відповідними соціальними, політичними, економічними і культурними правами;

- підпорядкованість законам держави, наявність у громадянина обов'язків перед державою;

- законослухняність, лояльне і водночас критично-вимогливе ставлення до інституцій державної влади;

- пошанування цінностей громадянського суспільства;

- громадянську самоідентифікацію (суб'єктивне ототожнення громадян з якоюсь спільнотою, державою, нацією, культурою).

Отже, громадянство визначає статус громадянина з його правами та обов'язками, свободами й відповідальністю в межах держави. З юридичного боку громадянство представляє собою формально закріплений правовий зв'язок між громадянином і державою, в основі якого лежать взаємні права та обов'язки.