Інтерес до політики й політична обізнаність

Соціологічні опитування показують, що населення демократичних країн має значний рівень інтересу до політики. Так, у 1990 р. у США цікавилися політикою 61% опитуваних, в інших провідних країнах Заходу цей розподіл був таким: у Канаді – відповідно 58%, Англії – 49%, Франції – 38%, Італії – 29%, Іспанії – 36%.

На запитання, як часто американські громадяни спостерігають за політикою, 25% відповіли «більшість часу», 35% сказали «деколи», а 15% відповіли, що «навряд чи спостерігають» взагалі. Навіть під час виборів кількість людей, які стверджують, що вони цікавляться перебігом виборчої кампанії, зазвичай складає 25-30%, тоді як інші 25% кажуть, що їм це «не дуже цікаво.

Дані соціологічного моніторингу, який здійснює Інститут соціології НАН України, починаючи з 1994 р., показують, що зацікавленість громадян полі­тикою характеризується у 1994-2000 рр. подібною структурою та певною ди­намікою (%).

Рівень політичної зацікавленості в Україні^[3]

Як бачимо, рівень зацікавленості політикою залишається менш-більш сталим, а відсоток громадян, які не цікавляться політикою, удвічі перевищує відсоток тих, хто політикою дуже цікавиться. Найбільше налічується осіб, яких політика цікавить тільки до певної міри. Питома вага останньої катего­рії приблизно в шість разів більша, ніж питома вага політично зацікавлених громадян, яких політика дуже цікавить. За означений період частка тих, хто політикою зовсім не цікавиться, скоротилася, а частка тих, хто цікавиться нею до певної міри, збільшилася.

Знання про політику – це фундамент, на якому будується громадянська компетентність, і вони є необхідною – якщо не достатньою – умовою від­повідного функціонування демократії. Якщо це так, то країни, які праг­нуть мати ефективну та стійку демократію, не можуть ігнорувати проблему політичної освіти. Однак, соціологічні опитування громадян у країнах роз­виненої демократії не дають підстав для надто оптимістичних висновків про реальний рівень їхньої політичної обізнаності.

Дослідники дійшли висновку, що пересічні громадяни розумі­ються переважно на тих питаннях, які є для них пріоритетними. Відповідно, виборців можна поділити на «групи за проблемами», кожна з яких розуміє певну сукупність проблем.

Про рівень політичної обізнаності українського громадянства можна су­дити з результатів соціологічних опитувань щодо стану захисту прав і сво­бод у державі, наявності політико-ідеологічних преференцій в українських громадян як виборців щодо розуміння ними суті демократії тощо. На запи­тання про те, чи є сьогодні Україна державою, де дотримуються права і свободи людини, чверть опитуваних не змогли дати певної відповіді. Лише кожен десятий респондент вважав, що живе в країні, де дотримуються пра­ва і свободи громадян. Схильних до протилежної думки виявилося значно більше (65%). Водночас з'ясувалося, що обізнаність опитуваних про права і свободи громадян, які зафіксовані в Конституції України, непевна і па­сивна.

Водночас близько половини опитуваних у 2000 р. висловились про те, що вони не знають, чи є сьогодні в Україні лідери, котрі могли б ефективно ке­рувати країною. Крім того, трохи більше половини опитуваних не знають, чи є серед існуючих сьогодні в Україні політичних партій і рухів такі, яким можна довірити владу. Більше третини опитуваних не змогли впевнено ска­зати, довіряють вони, чи ні, засобам масової інформації, політичним парті­ям, профспілкам, уряду. Все це свідчить про те, що громадянська компе­тентність людей, зокрема їхня політична обізнаність, у країні, яка перехо­дить до демократії, має відносно невисокий рівень.

Проте, люди не народжуються із знаннями про демократичний лад, його цінності та інститути. Вони навчаються цього упродовж свого життя. У роз­винених країнах стійкої демократії це робити легше. Адже такі знання спо­лучені з практичним досвідом, що передається громадянам від попередніх поколінь. У молодих демократіях такого досвіду немає і молодші покоління вчаться не від своїх попередників, а запозичують досвід та відроджують власну традицію, що відомі їм переважно з книжок. В обох випадках систе­ма демократичної освіти має надавати громадянам об'єктивні знання про устрій та функціонування демократичного суспільства.