Охарактеризуйте календарну обрядовість південних слов'ян

У стародавніх віруваннях болгар існували міфічні істоти - самовіли, самодіви, ламія - дракон; караконджо - істота у вигляді коня з головою людини або великої голої чорної людини, яка шкодила людям; вампір - оживаючий вночі мертвяк.

Велику роль у духовній культурі болгар відігравала календарна обрядовість. Взимку відбувалася коледа - свято зимового сонцестояння. Під пізнім нашаруванням церковного святкування Різдва Христового простежувалися язичницькі вірування, які забезпечували за допомогою магічних дій плодючість землі і худоби, щастя в сім'ї, здорове й тривале життя. Велику радість приносили коледарі - хлопці, що обходили будинки з колядуванням.

На Новий рік існував звичай сурвакання (народна назва Нового року - Сурва година). Юнаки і діти в масках, прикраше­них пташиним пір'ям - сурвакари, ходили оселями з гілками кизилу, якими вони вдаряли господарів, поздоровляли з Новим роком, бажали щастя, здоров'я і за це отримували подарунки.

21 січня- бабин день - на честь баби-повитухи, яку поздоровляють всі її діти, яких вона прийняла.

14 лютого - свято Трифона Зарезана (фракійський культ Сабазія-Діоніса) - на честь виноградної лози. В цей день на виноградній лозі надрізували набухлі брунь­ки й поливали їх вином, щоб був добрий врожай. Після пригощалися. Вибирали " царя виноградників", прикрашали його гілками і під музику везли у село.

Яскраво відзначалося дівоче свято лазарок - на день святого Лазаря - за тиждень до Великодня - дівчата гарно одягнуті, з вінками, ходили оселями, співали обрядові пісні, виконували танці.

На Великдень - фарбували яйця, здійснювали магічні обряди, готували об­рядові хліби, робили писанки.

6 травня - день святого Георгія, пов'язаний з культом скотарства. Овець доїли через кільце (магія оберега); кололи барашка, від тієї вівці, яка перша вийде із загорожі, а його кров'ю мастили обличчя дітей для здоров'я й заривали в землю для плодючості. У цей день починався літній випас худоби.

У літньому циклі найулюбленіший Єньов день (Івана Купала). Відомі два літніх звичаї, присвячені викликанню дощу - пеперуда і Герман. Під час посу­хи серед сиріт або молодших у сім'ї дівчат вибирали дівчинку, яка грала роль метелика (пеперуди). її роздягали до сорочки, розплетали коси, прикривали зе­ленню, водили селом з піснями й танцями. Господарка кожної оселі поливала голову дівчини водою, щоб викликати дощ. Дощ викликали й за допомогою Германа - глиняної людиноподібної фігурки, яка символізувала юнака, померлого від посухи. її клали в " труну", плакали, ховали біля ріки або на перехресті шляхів.