Коментар робочої групи

Надання першої медичної або екстреної медичної допомоги пацієнтам з ГКС на догоспітальному етапі в Україні здійснюється:

1. Бригадами екстреної (швидкої) медичної допомоги Центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, станцій екстреної (швидкої) медичної допомоги, лікарями відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги багатопрофільних лікарень, які входять у систему екстреної медичної допомоги. (відповідно до статей 7, 8, 9, 10 Закону України «Про екстрену медичну допомогу» N 5081-VI, 05.07.2012 ).

2. Бригадами пунктів невідкладної медичної допомоги для дорослого та дитячого населення (відповідно до наказу МОЗ від 29.08.2008 р. № 500 «Заходи щодо удосконалення надання екстреної медичної допомоги населенню в Україні»).

3. Лікарями загальної практики - сімейними лікарями (у випадках виявлення такого пацієнта на дому або на прийомі).

4. Лікарями інших спеціальностей, які виявили такого пацієнта.

Виклик бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги здійснюється за єдиним телефонним номером виклику екстреної медичної допомоги 103 або за єдиним телефонним номером виклику екстреної допомоги 112 (статті 4, 8 Закону України «Про екстрену медичну допомогу»). Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2012 р. № 1119 «Про норматив прибуття бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги на місце події, відповідно до статті 6 Закону України «Про екстрену медичну допомогу» прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги на місце події становить у містах-10 хвилин, у населених пунктах поза межами міста - 20 хвилин з моменту надходження звернення до диспетчера оперативно-диспетчерської служби центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. Зазначені нормативи з урахуванням метеорологічних умов, сезонних особливостей, епідеміологічної ситуації та стану доріг можуть бути перевищені, але не більше ніж на 10 хвилин.

Екстрену медичну допомогу пацієнтам з ГКС надають лікарські та фельдшерські бригади Центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф або станцій екстреної (швидкої) медичної допомоги (відповідно до пунктів 5, 10 Постанови Кабінету міністрів України від 21 листопада 2012 р. № 1114 «Про затвердження Типового положення про бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги».

В Україні у 2012 р. екстрену медичну допомогу надавали 3365, 75 бригад, з них лікарські 1476, 45 (43, 87%) та переважно фельдшерські бригади – 1889, 3 (57, 13%). Причому кількість фельдшерських бригад в Україні збільшується щороку за рахунок зменшення лікарських.

Відповідно до пунктів 12, 13, 17 Постанови Кабінету міністрів України від 21 листопада 2012 р. № 1114 «Про затвердження Типового положення про бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги» бригада забезпечується спеціалізованим санітарним транспортним засобом, який за своїми технічними та медичними показниками повинен відповідати вимогам національних стандартів. Перелік, кількість лікарських засобів та виробів медичного призначення, якими забезпечується бригада, повинні відповідати табелям оснащення, затвердженим МОЗ (наказ МОЗ України від 29.08.2008 р. № 500). Бригада екстреної (швидкої) медичної допомоги має право госпіталізувати пацієнта у разі раптового виникнення загрози його життю та здоров’ю до найближчого до місця події закладу охорони здоров’я незалежно від підпорядкування та форми власності, визначеного диспетчером оперативно-диспетчерської служби центру, в якому йому може бути надана кваліфікована чи спеціалізована екстрена медична допомога.

В Україні всі хворі з ГКС підлягають терміновій госпіталізації в наступні ЗОЗ:

· Багатопрофільні лікарні з цілодобовим режимом роботи, в тому числі які мають у своєму складі відділення інтенсивної терапії, відділення невідкладної (екстреної) медичної допомоги лікарень (номенклатура відповідно до наказу МОЗ України від 01.06.2009 р. № 370 «Про єдину систему надання екстреної медичної допомоги», зареєстрованого Міністерством юстиції за № 863\16879 від 14.09.2009 р.);

· Спеціалізовані кардіологічні відділення багатопрофільних лікарняних закладів (номенклатура згідно з наказом МОЗ України від 28.10.2002 р. № 385 «Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров'я», зареєстрованим Міністерством юстиції України за № 892/7180 від 12.11.2002 р.);

· Заклади системи кардіологічної допомоги, кардіохірургічної допомоги та рентгеноендоваскулярної діагностики та лікування (номенклатура згідно зі спільним наказом МОЗ України та НАМН України від 24.07.2013 р. № 621/60 «Про систему кардіологічної допомоги у закладах охорони здоров'я України», зареєстрованим Міністерством юстиції України за № 1365/23897 від 09.08.2013 р., спільним наказом МОЗ України та НАМН України від 11.03.2013 р. № 193/20 «Про систему кардіохірургічної допомоги в Україні», зареєстрованим Міністерством юстиції України за № 481/23013 від 22.03.2013 р., та спільним наказом МОЗ України та НАМН України від 18.03.2013 р. № 211/24 «Про організацію і роботу системи з рентгеноендоваскулярної діагностики та лікування у закладах охорони здоров'я України», зареєстрованим Міністерством юстиції України за № 532/23064 від 01.04.2013 р.);

· Багатопрофільні лікарні інтенсивного лікування другого рівня, багатопрофільні обласні лікарні (клінічні лікарні), високоспеціалізовані медичні центри (за напрямами) (номенклатура згідно з наказом МОЗ України від 05.10.2011 р. № 646 «Про затвердження нормативно-правових актів Міністерства охорони здоров'я України щодо реалізації Закону України «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві», зареєстрованим Міністерством юстиції за № 1414/20152 від 07.12.2011 р.).

· Госпітальні округи у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві. До госпітальних округів належать такі заклади охорони здоров’я: багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування першого або другого рівня – заклад охорони здоров’я, що забезпечує надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги в умовах цілодобового стаціонару, денного стаціонару або амбулаторних умовах дорослим і дітям у гострому стані захворювання або із хронічними захворюваннями, що потребують інтенсивного лікування та догляду, з обов’язковою наявністю відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги (номенклатура відповідно до Постанови КМУ від 24 жовтня 2012 р. № 1113 «Про затвердження Порядку створення госпітальних округів у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві»).

У таких лікарнях повинні бути всі необхідні умови для надання медичної допомоги пацієнтам з ГКС.

Клінічне та діагностичне обстеження, обсяг наданої медичної допомоги бригадою екстреної (швидкої) медичної допомоги пацієнту з ГКС вносяться у Карту виїзду швидкої медичної допомоги (форма 110/о), яка затверджена Наказом МОЗ України від 17.11.2010 р. № 999 «Про затвердження форм звітності та медичної облікової документації служб швидкої та екстреної медичної допомоги України».

Проблемним питанням є низький рівень електрокардіографічної діагностики медичними працівниками первинної медичної допомоги та бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, що є однією з причин пізньої діагностики і несвоєчасного надання допомоги пацієнтам з ГКС. Тому доцільним є розширення мережі консультативних телеметричних центрів для впровадження телеметричної ЕКГ-діагностики з цілодобовим режимом роботи на базі Центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, станцій екстреної (швидкої) медичної допомоги, відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги, кардіологічних центрів. Необхідною умовою є оснащення амбулаторій сімейних лікарів, служби екстреної медичної допомоги, пунктів невідкладної медичної допомоги, відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги багатопрофільних лікарень електрокардіографами з можливістю передачі електрокардіографічних сигналів у телеметричний центр.