Дорога на Чигирин

Я ще ніколи в житті не бачив таких запустілих, безлюдних, мертвих земель, якими, виявляється, й була зараз моя кохана ненька-Україна.

З яких, виявляється, складалася вся.

Од Слобожанщини й до самої Волині.

Одні руїни і смерть, і мертвим, чуєш, круче в вишині, мертвим духом тхне!

Ми з Наталею їхали вже другий чи й третій день, я не рахував.

Спішили – жах.

Я знав, як вовкулаки спритно долають по бездоріжжю великі відстані, і тому намагався підганяти коня все швидше й швидше.

Менше спати, менше їсти.

Наскільки це було взагалі можливо.

Ми вже переправились через Дніпро і їхали вздовж ріки степом, безкраїм, неозорим.

Бува де-не-де показувались дібровоньки, плавні, половецькі могили.

Бува, ми когось стрічали, але я завше встигав розгледіти його на горизонті і сховатись із Наталею й конем.

Ну хіба якщо, звичайно, це не був якийсь старенький бандурист або лірник із хлопцем-поводирем.

Але й таких сим літом у степах Великого Лугу було навдивовижу мало.

Зате на обрії все частіше показувались татарські роз’їзди.

Тому я і вважав за доцільне ховатись при першій імовірній загрозі.

Ночами ми багаття не палили, я одпускав коня недалеко, закутував Наталю у свій жупан і, нагодувавши якимись припасеними недоїдками, вкладав спати.

Сам не спав узагалі.

І не їв майже.

Був увесь час насторожі.

Ото один лиш тілько раз здумалось мені наварити соломахи – квашеного тіста, що в добрих людей в одному наддніпрянському хуторі виміняв.

Та не так собі соломахи, а зі щербою, рибою себто, бо ж я в плавнях був дві щуки між очеретів піймав, та дебелі такі.

Ото ж, думаю, зварю соломахи зі щербою, а що ж як Наталя вже з неділю до ладу не їла.

Мені то нехай, я до такого по козакуванню звичний, а їй же тяжко видається. Вдень це було. Розпалив я багаття, поставив казанок. Наталя дрімала. Я також, признатись, куняв над тим варивом.

То ж і пізно помітив їх.

Черговий татарський роз’їзд уже був не відстані польоту стріли од нас, бусурмани голосно кричали й стрімко наближалися. Я перевернув казанок із харчем, підхопив Наталку на руки і свиснув коня. На щастя, той був недалеко од нас.

Ми скочили на коня і кинулись навтьоки.

Татари доганяли.

У мене над вухом просвистіла стріла, і я пригнувся.

Тут Наталя зняла з пліч картату хустину і накинула мені на спину, ще й зав’язала вузличок на шиї.

Це помогло – татари стріляли, але без толку.

Проте кінь мій швидко стомився (далася взнаки далека дорога).

Тоді моя небога визирнула мені з-за плеча і штовхнула долонею повітря в бік загону, що швидко наближався.

Повітря стало вихором, раптовим поривом буревію, і вибило декотрих із сідел.

Інші продовжували рух.

Тоді Наталя намотала на правицю чотки і за допомогою них примушувала татарські стріли розвертатись у повітрі й летіти в самих же татар.

Те все тривало хвилі з три, доки на горизонті не показався козацький загін..

Хлопців у ньому було зо два десятки, себто значно менше, ніж бусурманів. Але вони стрімко кинулись за татарами в погоню, тим одігнавши їх далі в степ.

Тоді під’їхали до нас.

- Ух, вражі діти! – вилаявся отаман, важко переводячи подих. – Песиголовці!.. Вибачте, панночко, - звернувся він до Наталки, злізши з коня, - снують тут і там, і тамечки, і осьдечки…А під Чигирином їх тьма! Короста на їхнього бога бусурменського!

Наталка образилась на отамана, бо пам’ятала, що її тато також був мусульманин.

- А ви хто такі будете? – спитав отаман, поправляючи вуздечку і важко дихаючи, як і на початку розмови. – Не шпигуни їхні часом? А то в нас таке буває – нашлють яничарів, а тоді розбери вражу душу.

- Які ж ми яничари? – мовив я упевнено. - Хіба я схожий на яничара? Або вона, - кивнув на небогу.

- А їдете куди? – допитувався отаман.

- На Чигирин, - так само спокійно мовив я.

- Та чи ви почаділи?! – скрикнув отаман. – Чигирин в облозі! Гармати гримлять щодень і стріли летять. І голод, і люди мруть, як мухи!

- А ви самі чиї будете? Дорошенка чи Самойловича? – перебив я козацького ватажка.

- Та тепер, батьку, біс його розбере, - не дуже доброзичливо мовив він.

- Ну так от ми до чернігівського полковника Василя Борковського у важливій справі.

- Ви з чернігівського полку, батьку? – спитав отаман.

- Відти, - повів я.

- Я теж, - прорік старшина, - але вас там щось ніколи не бачив.

- Ти, сину, ще пішки під стіл ходив, як я у тому полку служив, - процідив я крізь зуби (сивина тут зійшла мені на руку).

- Так а що за справа така?

- Таємна.

- Але я не можу вас до нього спровадити без пояснень.

- А ти скажи, - сухо процідив я, - дід один, Хведьком зветься, везе до пана полковника давню знайомицю, котру він давно шукав та не міг знайти.

- Її? – отаман кивнув на Наталю.

- Її, - підтвердив я.

Небога спантеличено зиркнула не мене, але я непомітно підморгнув їй і тим заспокоїв.

- Ну добре, - сплюнув старшина, - в зимівники поїдем, там і розберемся. Під Чигирин зараз не можна. Голови покладете, ото і всього. Город в огні. Буде все добре, і я одвезу вас у ставку полковника.

- А чом не зразу, отамане? – випитував я.

- Я вже не служу в полку, - стримано пояснив старшина. – Ми з Січі Запорозької, тиждень як прибули. Оце ганяємо татарчука по Великому Лугу, самі не видим за чим. Полкові всі під Чигирином. Я пошлю гінця з зимівників, тоді, що Борковський скаже, те й будем робить. Їдьмо.

І ми поїхали до них у зимівники.

Там хоч виспались та наїлись уволю, бо пробули з тиждень.

Там же я й пояснив Наталі, чого хочу. А хотів я піймати Борковського на живця, бо іншого виходу в мене, либонь, не було.

Я собі подумав так: Іскрині вовкулаки пов’язані з Борковським, якщо польовий дух мені не брехав.

А сон-бо не може брехати, бо ж усього лише сон.

І тому мені треба випередити і знайти Борковського, а не підставного злочинця – Іскру, бо часу дуже й дуже мало.

Звичайно, що Наталку я не підставлю під удар.

Я радше підставлюсь сам.

Але згадка про неї має розворушити головного чернігівського вурдалака.

А знайшовши його, ми знайдемо й меч із книгою – у цьому я був майже впевнений.

Моя Наталя все більше опускала руки.

- Там же ж татові й мамині листи. Нашо хоч вони їм? – питала вона мене, скорботно похиливши голову.

Я намагався її заспокоїти, але все було марно.

Між тим переходило за середину літа, і степ, усе навкруг повнилося новими яскравими барвами.

Я розумів, що й ця різноманітність, ця їзда, спека також збивають Наталю з пантелику. Вона ж іще маленька, дівчинка моя! І вразлива через те. Вона менше місяця тому втратила людей, яких дуже любила, з якими була майже весь час від народження, і залишилась на цім світі майже сама, якщо не брати до уваги умовного дядька, котрий знайшов її зовсім недавно.

Це я вже повидів у цьому житті багато.

Та ж і батько її, Максим Андрійович, таким був – наче жорсткий зовні, багато пережив, настраждався, а в душі…

Дуже чутливий був у душі, як і дочка його, не терпів несправедливості, кривди ніякої не терпів.

- А якшо Борковський раптом явиться зненацька та зі своїми посіпаками? – спитала мене якось Наталя.

Ми саме сиділи з нею на призьбі хати-куреня, дивились, як заходить сонце над ланами, як блищать у його променях дніпровські плавні.

Ми слухали, як щебечуть у травах цвіркуни, кумкають жаби, перегукуючись із болотяним птаством, і як далеко в степах між могилами гуде вітер.

Підніма стовпи куряви на битому шляху.

- Ні, Наталю, - одповів я. – В зимівники між людей він так прийти не наважиться. Я намагатимусь його переконати, що зрадив тебе, що веду тебе в пастку, а сам у ту пастку і кинусь. І зійдусь із Борковським у герці.

- Та ви ж можете не впоратись, - злякалась Наталя, - у нього ж іше і меч!

- Впораюсь. Не переймайся, - мовив я, і Наталя, легенько всміхнувшись, кивнула, не обронивши затим більш ні слова.

Мабуть, вона щось таки знала, думав я трохи перегодя, недаром же вона така.

Сутінки спали навдивовижу швидко.

X.