Малюнок 1.1. Види зовнішньоекономічних операцій

Зупинимося на деяких основних термінах зовнішньоекономічних операцій:

- експортом (експортом товару) є продаж товару (продукції) суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України (резидентами) іноземним суб'єктам господарської діяльності (нерезидентам), у тому числі з оплатою в негрошовій формі, з вивозом або без вивозу цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

- реекспорт є продаж іноземним суб'єктам господарської діяльності і вивіз за межі України товарів, що раніше були імпортовані на територію України.

- імпортом (імпортом товару) є покупка (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українським суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземним суб'єктам господарської діяльності товарів і їхній ввіз (або без ввозу) на територію України, включаючи покупку товарів, призначених для власного споживання установами й організаціями України, розташованими за її межами.

При цьому товаром згідно ст.1 Закону про ЗЕД вважається будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності й інші не майнові права, призначені для продажу.

При здійсненні експортно-імпортних операцій українські суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності використовують бартерні (товарообмінні) операції. Важко переоцінити значення бартеру для сучасної економіки України, особливо у зовнішній торгівлі, за умови відсутності валютних коштів для нормального здійснення розрахунків. Водночас використання товарних відносин замість грошових само по собі нонсенс, але дуже часто це єдина можливість реалізації продукції українського виробника на зовнішньому ринку, оскільки значна частина продукції фактично призначена для експорту у країни СНД. Бартерні операції мають досить високу питому вагу у народногосподарському обороті країни. За офіційними даними, більш ніж сорок відсотків обороту країни займають бартерні операції. Саме тому визначення терміна «бартерні операції» заслуговує на певну увагу з метою внесення ясності, точності та однозначності.

У Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» при визначенні терміна «експорт» товарів зазначається, що це продаж товарів (у тому числі з оплатою не у грошовій формі), а «імпорт» - купівля (у тому числі з оплатою не в грошовій формі). Тоді виникає питання, що означає термін «не грошова форма оплати», якщо не бартер. Але у статті 4 названого закону сказано, що до видів зовнішньоекономічної діяльності, яку здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності, крім експорту та імпорту товарів (а ми вже з'ясували, що згідно із статтею 1 бартер - це різновид експортно-імпортних операцій), належать товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі. Отже, один і той самий закон дає два різних ви­значення бартеру (якщо під бартером розуміти купівлю-продаж з оплатою не у грошовій формі).

Втім, у чому різниця між бартером (з оплатою не у грошовій формі) та бартером, побудованим на формах зустрічної торгівлі, не зазначається у жодному нормативному документі, що регулює механізм здійснення цих операцій.

Проте податкове законодавство дає власне тлумачення терміна «бартер». Виходячи з положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/97—ВР та листа ДПА «Щодо податку на додану вартість» від 19.08.1998 року №9791/10/16—1217, бартерними операціями стають також операції купівлі-продажу, які із внесенням змін у договори оформлюються простим векселем, який передається шляхом індосаменту, або переказним векселем, але кошти на банківський рахунок продавця від безпосереднього покупця при цьому не надходять, а зобов'язання з оплати за відвантажений товар (роботи, послуги) виникають у третьої особи.

Особливістю сучасних національних систем регулювання зовнішньоекономічної діяльності є комплексний характер, що виявляється у використанні різноманітних інструментів регулювання, які взаємодіють і взаємодоповнюють один одного, а саме: економічного та адміністративного регулювання, а також валютно-фінансових заходів.

Зовнішньоекономічна діяльність регулюється державою в особі його органів, недержавними органами керування зовнішньоекономічної діяльності економікою (товарними, фондовими, валютними біржами, регулювання торговельними палатами й ін.), самими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод.

У цілому зовнішньоекономічна політика держави - це комплекс заходів, що мають на меті досягнення економікою країни певних переваг на світовому ринку і водночас - захист внутрішнього ринку від конкуренції з іноземними товарами. Можна сказати, що вона спрямована на стимулювання (обмеження) експорту (імпорту) товарів.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюють Верховна Рада України (приймають закони, регулюють зовнішньоекономічну діяльність; ратифікують відповідні угоди; асигнують фінансові засоби для ефективного ЗЕД.), Кабінет Міністрів України (видає розпорядження на основі прийнятих законів про розвиток ЗЕД; контролює виконання цих законів; виявляє піклування про раціональне використання виділених коштів на розвиток ЗЕД.), Національний банк України, Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України, Державна митна служба України, Антимонопольний комітет України, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі й органи місцевого керування в межах повноважень, визначених законодавством (ст.7-23 Закону про ЗЕД).

Зовнішньоекономічна діяльність в Україні регулюється за допомогою законів України, актів тарифного і нетарифного регулювання, виданих державними органами в межах їхньої компетенції, економічних заходів оперативного регулювання в законодавчих межах. Варто звернути увагу, що регулювання зовнішньоекономічної діяльності актами і діями державних і недержавних органів, прямо не передбачених ст.7 Закону про ЗЕД, заборонено.

До державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, відносяться:

- митне регулювання (ст.13 Закону про ЗЕД, Митний кодекс України, Закон України від 05.02.1992р. «Про єдиний митний тариф» і т.п.);

- валютне регулювання (Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» і т.п.);

- ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій (ст.16 Закону про ЗЕД, Указ Президента України від 10.02.1996р. №124/96 «Про заходи для удосконалення кон'юнктурно-цінової політики в сфері зовнішньоекономічної діяльності»);

- введення спеціальних економічних зон (ст.24 Закону про ЗЕД, Указ Президента України від 17.11.1995р. №1062/95 «Про заходи для проведення експерименту в Північнокримській експериментальній економічній зоні» Сиваш» та ін.);

- застосування спеціальних санкцій за порушення зовнішньоекономічної діяльності (ст.32-37 Закону про ЗЕД, ст.119-120 Митний кодекс, ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» і т.п.).