Малюнок1.4 Порядок розгляду заяв на видачу експортно-імпортних ліцензій.

Для одержання ліцензії необхідно надати Мінекономіки наступні документи:

-заявку на одержання ліцензії;

-лист-звертання про оформлення ліцензії з гарантією сплати державного збору за її оформлення;

-копію зовнішньоекономічного контракту (з додатками і специфікаціями), засвідчену керівником суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності;

-копію посвідчення про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, засвідчену керівником підприємства;

-згода уповноваженого органа;

-акт експертизи товару, виданий Торгівельно-промисловою палатою або її регіональним відділенням, з визначенням коду товару по ТНЗЕД (для одержання ліцензії на імпорт);

-сертифікат походження товару, виданий Торгівельно-промисловою палатою України або регіональною Торгівельно-промисловою палатою (для одержання ліцензії на експорт).

Рішення про видачу або відмову у видачі ліцензії повинне бути прийняте протягом 15 робочих днів з дати реєстрації заяви на одержання ліцензії.

За видачу ліцензії на імпорт необхідно сплатити державний збір у розмірі 15 неоподатковуваних мінімумів (постанова КМУвід02.08.1996р.№893 «Про розмір державного збору за видачу імпортних ліцензій»), а за експортну ліцензію – у розмірі 0, 1% від загальної суми платежу, передбаченого угодою (контрактом) у валюті платежу (постановаКМУвід05.11.1991р.№312 «Про порядок експорту товарів».

Ліцензія видається з терміном її дії відповідно до умов контракту і є дійсною для митного оформлення товарів протягом цього періоду.

На сьогодні пріоритетним стає податкове регулювання, яке дає змогу повніше реалізувати непрямі (нетарифні) методи економічного регулювання експортно-імпортних операцій із боку держави, які спрямовані на підтримку вітчизняного товаровиробника. Податкове регулювання зовнішньоторговельних операцій виконує стимулюючу, з одного боку, та стримуючу, з другого боку, функції.

Стимулююча функція створює орієнтири для розвитку виробництва. Вона реалізується через зниження податкової ставки податку на додану вартість (ПДВ). За допомогою стримуючої функції регулюється імпорт, уповільнюєть­ся споживання деяких товарів.

Згідно із законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97 ПДВ обчислюється за нульовою ставкою щодо операцій із продажу товарів, що були вивезені (експортовані) за межі митної території України платником податку, який має право на отримання експортного відшкодування.

Верховною Радою України ратифікована Угода про принципи справляння непрямих податків під час експорту товарів (робіт, послуг) між державами-членами Співдружності Незалежних Держав від 20.04.2000 року № 1690-III. У цьому нормативному документі вперше вводиться поняття «псевдо експорту» як фіктивного документального оформлення товарів (робіт, послуг), що експортуються з митної території країни, під час якого не відбувається фактичного вивезення товарів (робіт, послуг) за межі митної території цієї країни, а також йдеться про «принцип країни призначення», тобто застосування нульової ставки (звільнення від оподаткування товарів (робіт, послуг) під час експорту з митної території однієї Сторони і оподаткування за чинною ставкою згідно з національним законодавством іншої Сторони товарів (робіт, послуг). що імпортуються (або імпортованих). (Країна призначення товару - держава, на митну територію якої були імпортовані товари).

Технічні бар'єри (приховані методи нетарифного регулювання) - це вимога дотримання національних стандартів, одержання сертифікатів якості на імпортну продукцію, специфічного маркування і пакування товарів, дотримання санітарно-гігієнічних норм та інші вимоги, визначені законодавством країни.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» на територію України дозволено імпорт тих товарів, які за своїми технічними, фармакологічними, санітарними, фітосанітарними, ветеринарними та екологічними характеристиками не порушують мінімальних умов відповідних стандартів і вимог, що діють на території України.

Отже, в Україні в основному створено правову базу розвитку зовнішньої торгівлі, що дало змогу відродити в економіці нові форми господарської діяльності, налагодити традиційні зв'язки з країнами близького зарубіжжя та встановити нові зв'язки із закордонними партнерами країн далекого зарубіжжя.