Глава 17. тики [26]. Ця тенденція чітко вирізняється при аналізі найбільш відомих курсів міжнародного права.

тики [26]. Ця тенденція чітко вирізняється при аналізі найбільш відомих курсів міжнародного права.

Незважаючи на широке визнання нової галузі міжнародного права, у доктрині існують різні точки зору стосовно об'єкта правового регулювання цієї галузі і її структури. Можна виділити два основні підходи до зазначеної проблеми. Перший полягає у тому, що міжнародне гуманітарне право регулює відносини держав з приводу захисту прав людини у мирний час і у збройних конфліктах. Другий передбачає, що міжнародне гуманітарне право є частиною права збройних конфліктів.

Є приклади детальнішої градації. Так І. П. Блищенко вважає, що міжнародне гуманітарне право складається з трьох частин, кожна з яких має свій предмет (об'єкт) правового регулювання. На його думку, це " 1) міжнародні юридичні стандарти, що регулюють права і свободи людини у мирний час; 2) міжнародні юридичні стандарти, що регулюють основні права і свободи людини у збройних конфліктах; 3) юридичні стандарти, що обмежують гонку озброєнь, забороняють чи обмежують деякі типи озброєнь і сприяють роззброєнню" [27]. Таке розуміння об'єкта правового регулювання міжнародного гуманітарного права переважно відповідає реальності міжнародних відносин.

Міждержавні відносини з приводу захисту прав людини і основних свобод у мирний час і в ході збройних конфліктів мають свою загальну специфіку — вони є відносинами держав на предмет додержання прав і свобод фізичних осіб, які перебувають під їх юрисдикцією. Щодо третьої групи, то тут міждержавні відносини стосуються іншої галузі — обмеження гонки озброєнь і повної або часткової заборони окремих видів зброї. Іншими словами, ці міждержавні відносини є об'єктом права міжнародної безпеки і не можуть входити до об'єкта правового регулювання міжнародного гуманітарного права. На користь цієї точки зору говорить та обставина, що під час обговорення питань захисту прав людини в ході збройних конфліктів усі держави — учасниці Дипломатичної конференції з вироблення додаткових протоколів до Женевських конвенцій 1949 р. про захист жертв війни погодилися з тим, що йдеться про гуманітарне право у збройних конфліктах. Тому конференція й дістала назву " Дипломатична

МІЖНАРОДНЕ ГУМАНІТАРНЕ ПРАВО____________________________ 363

конференція з підтвердження і розвитку міжнародного гуманітарного права, що застосовується у період збройних конфліктів" [28]. Вважаємо, що точніше визначив объект правового регулювання міжнародного гуманітарного права Ю. І. Колосов. Він зазначає, що міжнародне гуманітарне право — це " сукупність усіх норм і принципів міжнародного права, які зобов'язують держави додержуватись встановлених стандартів у відносинах між державою та особистістю як у звичайних умовах, так і в особливих ситуаціях" [29]. Підсумовуючи, можна зробити такі висновки.

1.Міжнародне гуманітарне право виступає як самостій
на галузь сучасного міжнародного права.

2. Міжнародне гуманітарне право володіє усіма необхід
ними, з погляду доктрини, системотворчими чинниками.

3. Спеціальним об'єктом правового регулювання міжна
родного гуманітарного права є міждержавні відносини, які за
будь-яких обставин забезпечують права людини й основні
свободи усім фізичним особам, що перебувають під їх юрис
дикцією.

4. Спеціальним принципом міжнародного гуманітарного
права є принцип рівності всіх, незалежно від статі, мови, ко
льору шкіри, раси, походження або будь-яких інших ознак.
Цей принцип закріплено у п. З ст. 1 Статуту ООН, у Загаль
ній декларації прав людини 1948 p., Міжнародних пактах
про права людини 1966 р. та інших документах.

5. Міжнародне гуманітарне право складається зі спеці
альних інститутів захисту прав людини у мирний час, вклю
чаючи захист прав окремих категорій фізичних осіб, статусу
іноземців, апатридів, біпатридів тощо, та захисту прав люди
ни у збройних конфліктах.

6. Світове співтовариство виявило глибокий інтерес до
міжнародно-правового врегулювання міждержавних відно
син у гуманітарній сфері, про що свідчить кодифікація і про
гресивний розвиток цієї галузі міжнародного права у значній
кількості універсальних і регіональних багатосторонніх кон
венцій.