Культура і духовне життя в Україні 1917-1921 рр.

Чинники, що стимулювали духовне життя суспільства: Повалення царизму. Боротьба за Українську незалежну державу. Значні соціально-економічні зрушення, що відбувалися у цей період. Духовне піднесення в суспільстві, яке проявилося у сферах культурного життя. Відродження національної свідомості. Розвиток української культури, що став невід’ємним складником українського державотворення.

Чинники, що гальмували культурні процеси: Труднощі війни, господарська розруха, нестача коштів на розвиток культури. Нестача наукових і освітянських кадрів. Класовий підхід до, працівників інтелектуальної сфери. Постійні зміни влади. Кожний політичний режим, що утверджувався в Україні, прагнув вести власну лінію в сфері культури. Кожна влада прагнула підпорядкувати своїм інтересам усі культурно-освітні та мистецькі заклади Жорстока боротьба, що призвела до загибелі багатьох діячів культури та культурних пам’яток або виїзду їх за кордон, а також вивезення з України значної частини культурних цінностей. У суспільстві панувала нетерпимість, жорстокість, байдужість до чужого горя, зневага до людського життя.

Приплив в усі сфери розвитку культури представників робітників і селян, які часто не мали достатньої освіти.

Осболивості. Боротьба двох напрямів у культурі – національної, заснованої на традиціях XIX ст., і нової, пролетарської, що виникла в період революції і громадянської війни за сприяння радянської влади. Перетворення культури на арену політичної боротьби, а потім на засіб утвердження нових, соціалістичних відносин. Більшовики тісно пов’язували ідеологію і культуру.

Культурно-освітня діяльність громадських організацій:

Відразу після Лютневої революції 1917 р. набували повсюдного поширення національні, культурно-освітні організації - «Просвіти», які створювали бібліотеки, різноманітні гуртки, хорові колективи, драматичні гуртки, лекторії, видавали українські книги та журнали і розповсюджували їх. Восени 1917 р. в Україні діяло 952 відділення «Просвіти», у червні 1921 р. - 4227. Більшовики прагнули взяти «Просвіти» під свій контроль, але не спромоглися. У 1921 р. «Просвіти» було ліквідовано більшовицьким режимом:

Окрім «Просвіт» до кінця 1920 р. в Україні діяло близько 15 тис. культурно-освітніх установ різного типу - 1300 клубів, 5 тис. хат-читалень,

Більшовики створювали різноманітні засоби політичної агітації - агітпоїзди, агітмайданчики, колективи яких організовували лекції, концерти, мітинги, друкували та розповсюджували брошури, листівки, газети, політичні плакати.

Подвижництво творців та діячів культури. За умов матеріальної скрути в період діяльності Центральної Ради громадськість почала перебирати на себе справу утримання шкіл. Восени 1917 р. коштами населення було відкрито 53 середні школи з українською мовою навчання, зокрема й три українські гімназії в Києві.

Велику роль відігравали творці та діячі культури, які зробили значний внесок у вітчизняну і світову культуру. Практикувалася державна підтримка митців та вчених, що сприяло розвиткові культури.