Сучасні тенденції в розвитку політичного лідерства.

В останні десятиліття у розвитку політичного лідерства з'явився ряд нових тенденцій. Для величезної кількості людей масштабні стресові ситуації, які були властиві XX ст. і спостерігаються на початку XXI ст., корінні зміни, спричинені науково-технічним прогресом, породили глобальні проблеми, що кидають виклик людській цивілізації. Дані обставини висувають нові, підвищені вимоги до політичних лідерів. Масштабною тенденцією в еволюції лідерства стало різке зростання відповідальності політичних лідерів за долі людей, за сьогодення й майбутнє народів і держав, якими вони керують. Сучасні політичні лідери вже не можуть висувати програми розвитку своїх держав без урахування глобальних проблем людства.

Важливою тенденцією в розвитку політичного лідерства в останні десятиліття є концентрація активності лідерів на економічних і соціальних проблемах. Особливо це відрізняє політичних лідерів демократичних держав. Розвиток даної тенденції обумовлено багатьма обставинами. Головна з них полягає в тому, що зростання добробуту нації, пов'язане з активністю того або іншого політичного лідера, - найбільший наочний показник для визнання політичного діяча як політичного лідера. Інша обставина пов'язана з великими тимчасовими рамками політичної активності (наприклад, президенти вибираються на 4-5 років). Високий економічний результат, зростання добробуту нації - головна передумова для обрання ще на один термін.

Американський політолог Р. Такер відзначає таку тенденцію як зниження ймовірності появи в сучасних умовах політичних лідерів-героїв, таких, наприклад, як Наполеон. Причин дуже багато. Це й поділ влади, і обмеження діяльності лідерів конституційними й правовими нормами та ін. Крім того, як уже підкреслювалося, великі політичні лідери з'являються в періоди глибоких криз. Кризові періоди - це війна й пов'язана з нею розруха і це найбільший спад виробництва, який обумовлений циклічним характером розвитку економіки. Якщо мати на увазі типові для минулого кризові ситуації, то їхня ймовірність у цей час, з відомих причин, істотно знижена. Нова світова війна за можливості використання ядерної зброї несе в собі загрозу самому існуванню людства. Що стосується економічних криз, подібних до кризи 30-х років, то сучасні держави навчилися їх прогнозувати й не допускати. Саме із цих причин для сучасності типові не лідери-герої, а такі політичні лідери, котрі в конкретних умовах забезпечують своїм країнам три найвищі цінності: національну безпеку, зростання добробуту народу й права людини.

Оскільки скорочується у світі кількість недемократичних режимів і відповідно становлення нових демократичних держав виявляється тенденція скорочення меж влади політичного лідера. Розвитку даної тенденції сприяє вдосконалення системи поділу влади.

Особливо варто наголосити на такій тенденції в розвитку лідерства як професіоналізація. Політична робота поступово стає професією, аналогічною професії конструктора, лікаря або адвоката. Вона стає основним і постійним джерелом прибутків. Хоча професійні політики займають виборні посади, більшість із верхнього ешелону влади зазвичай зберігає свій рід занять навіть після зміни правлячої партії. Цьому сприяє акумуляція ними ряду політичних посад у парламенті, партії, органах місцевого самоврядування й деяких інших установ.

У ряді країн (Японія, Франція, США та ін.) проблема професіоналізації політичної діяльності вирішується відбором майбутніх політичних лідерів ще в дитячому або підлітковому віці та їхній підготовці в спеціальних школах й університетах. Такі міри, які пов'язані із розвитком політичної участі громадян і зміцненням контролю за тими, хто має владу, сприяють підвищенню ефективності політичного лідерства, його підпорядкованості інтересам усього суспільства.

2. Термінологічний словник

Еліта політична – певна група, прошарок суспільства, який концентрує у своїх руках державну владу й займає командні посади, керуючи суспільством.