І. Предмет економічної теорії. Функції та структура економічної теорії

Потреби людини дуже різноманітні. Щоб жити, люди повинні мати їжу, одяг, взуття, житло. Основним джерелом задоволення потреб є виробництво, оскільки саме воно створює для цього необхідні умови. Все необхідне для виробництва цього люди беруть у природи. Щоб досягти життєво важливих цілей, потрібно було в середовищі проживання (ойкос = дім) діяти у визначеному порядку (номос = закон). Такий вид людської діяльності і назвали економікою, тобто мистецтво ведення домашнього господарства.

Окремі проблеми ЕТ (вартість, ціна, гроші, податки та ін.) досліджували у своїх працях ще мислителі Давньої Греції та Риму – Ксенофорт, Платон, Аристотель, Варрон, Катон. Вони досліджували проблеми ведення домашнього господарства, землеробства, торгівлі, податків, грошей тощо. Вперше поняття “економіка” ввів грецький мислитель Аристотель (ІІІ ст. до н. е.). Як наука економіка виникла лише вХVII – XVIII ст. – в період становлення капіталізму.

Економічна наука є наукою суспільною. Поряд з іншими аналогічними науками вона досліджує зв’язки та відносини між людьми, поведінку людини в суспільстві. Але, на відміну від соціології та філософії, вона розглядає не суспільство в цілому, а лише сферу його господарського життя, тобто господарські зв’язки та економічну поведінку людей. Якщо конкретизувати, то економічна наука займається такими питаннями як організація і регулювання економіки, ціноутворення та грошові доходи, безробіття та інфляція, бідність та нерівність, надмірні воєнні витрати та забруднення навколишнього середовища; багатьма іншими проблемами суспільних відносин, що виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання життєвих благ. Та всі ці питання є відображенням головної економічної проблеми – проблеми отримання достатньої кількості благ за мінімуму виробничих затрат.

Справа в тому, що людські потреби практично безмежні, у той час як ресурси для їх створення, – обмежені. Тому в центрі уваги вчених-економістів – пошук шляхів ефективного використання обмежених (рідкісних) ресурсів у виробництві матеріальних благ для максимального задоволення потреб людей. Це й складає основний предмет економічної науки.

Разом з еволюцією визначення предмета еволюціонувала і назва економічної науки (рис 1):

Рис. 1. Еволюція назви економічної науки

Доречно тут зауважити, що поняття “економічна теорія” тісно пов’язане з терміном “політична економія” (традиційна назва) або економікс.

“Політична економія” означає мистецтво державного управління господарством (поєднання 3-х давньогрецьких слів – „політейа” – суспільний устрій, „ойкос” – дім, господарство, „номос” - закон). Цей термін запровадив французький учений А.Манкретьєн у 1615 р.

Основою життя, розвитку людського суспільства є виробництво – процес дії людини на предмети і сили природи та пристосування їх для задоволення певних потреб. Матеріальні блага люди виробляють не поодинці, спільно. Людина живе і працює в суспільстві. Отже, виробництво має колективний, суспільний характер. Тому в процесі праці, або дії людей на предмети і сили природи, вони вступають між собою у певні економічні зв’язки і відносини. Люди не лише виробляють продукти праці, а й обмінюють, розпорділяють і споживають їх. Кожна з цих сфер належить до суспільного відтворення.

В процесі виробництва матеріальних благ люди вступають у відносини між собою. Тобто виникають виробничі відносини.

Тому предметом політичної економії є виробничі відносини між людьми в процесі обміну, розподілу і споживання різноманітних товарів і послуг.

Термін “економікс” з'явився в 1890 р. в праці англійського економіста А.Маршалла. Економікс є теорією соціально орієнтованої ринкової економіки, в якій здійснюється за допомогою ринку саморегуляція і регуляція за допомогою держави.

Отже, є певна відмінність в цих термінах: “економікс” вивчає принципи і моделі, які визначають логіку функціонування ринкової економічної системи на мікро- і макрорівнях, а “політична економія” – про те, що люди в процесі праці вступають між собою у певні відносини. Політекономія ігнорує пргресивні сучасні форми організації економіки, зокрема підприємництво, маркетинг, менеджмент. Вони не лише не вивчалися, а представлялися, як ворожі, не сумісні з соціалізмом.

Курс економічної теорії – це по суті курс політекономії, але в світлі нових економічних вимог.

Формування нового наукового економічного мислення, що є таким актуальним для сучасної України, яка здійснює перехід до ринкової економіки, полягає в запозиченні всього раціонального з економікс, яка є більш прикладною і конкретною, ніж політекономія.

В сучасному розумінні економіка:

· це народне господарство певної країни, групи країн або світу;

· сукупність економічних відносин між людьми у сфері виробництва, розподілу, обміну і споживання продукції.

Економічна наука – це сфера розумової діяльності людини, функцією якої є пізнання та систематизація об’єктивних знань про закони і принципи розвитку реальної економічної дійсності.

Кожна людина мусить знати, які є форми і порядки привласнення життєвих благ, форми господарювання, як найбільш доцільно розподіляти працю, в яких умовах вона дає ефективні результати і відповідну винагороду. Будь-яка людина кожного дня цікавиться цінами, причинами їхніх коливань, вона хоче знати про сутність грошей, закони їх обігу, способи боротьби з інфляцією.

Якщо теорія – це форма наукового пізнання, то економічна теорія має бути наукою про економіку як цілісну систему, в якій усе пов’язане, взаємозумовлене.

Економічна теорія вивчає найважливіші сторони нашого життя, які пов’язані з виробництвом, розподілом, обміном і споживанням життєвих благ.

Автори дають десь до 15 формулювань, тлумачень предмету економічної теорії і серед них:

1) це наука про національне багатство і способи його збільшення;

2) це наука про поліпшення добробуту народу;

3) це наука про діяльність у сфері виробництва і обміну між людьми.

Привертає увагу визначення предмету “економікс”, запропоноване Полом Самуельсоном (нар. 1915 р., в США, лауреат Нобелівської премії з економіки – 1970 р.):

“Це наука, що вивчає, як люди і суспільство здійснюють кінцевий вибір рідкісних ресурсів, щоб виробляти різні товари і розподіляти їх для споживання”.

Предметом дослідження сучасної ЕТ є:

· Економічні явища і процеси;

· Людина, домогосподарка, підприємство, держава, їхня економічна поведінка;

· Господарське середовище, в якому здійснюється економічна діяльність економічних суб’єктів.

За сучасних умов у складі економічної теорії виділяються такі структурні частини:

1) політична економія – це фундаментальна, методологічна частина економічної науки, яка вивчає виробничі відносини між людьми в процесі виробництва, обміну, розподілу і споживання різноманітних товарів та послуг; розкриває сутність економічних категорій, законів та закономірностей функціонування і розвитку економічних систем у різні історичні епохи.

2) мікроекономіка яка займається вивченням поведінки економічних суб’єктів первинної ланки (підприємства, домогосподарства, організації, установи);

3) мезоекономіка вивчає окремі галузі національної економіки (агропромисловий комплекс, військово-промисловий комплекс, вільні економічні зони, торговельно-промисловий комплекс та ін..).

4) мегаекономіка вивчає закономірності функціонування і розвитку світової економіки.

5) макроекономіка вивчає закономірності функціонування

господарства в цілому, тобто на рівні національної економіки.

Рис. 2. Місце економічної теорії в системі економічних наук

Далі слід розглянути основні функції економічної теорії:

1) теоретико-пізнавальна функція - реалізується через дослідження сутності економічних процесів і явищ, формулює економічні категорії та закони;

2) методологічна функція - для власного подальшого розвитку і виступає методологічною базою для інших економічних наук;

3) практична функція – наукове обґрунтування економічної політики держави, розробка рекомендацій щодо застосування принципів і методів раціонального господарювання. Розуміння законів функціонування економічної систем допомагає керівникові краще визначити свою господарсько-фінансову політику, приймати правильні рішення. Кожний індивід, володіючи економічними знаннями. впевнено почуває себе в різних економічних ситуаціях.

Будь-яка теорія без зворотного зв'язку з практикою втрачає сенс та цінність. Практика – критерій істинності економічних знань.

4) прогностична функція – розробка наукових основ передбачення перспектив соціально-економічного розвитку в майбутньому.

5) господарська функція – практичні рекомендації розвитку економічних відносин, господарського механізму;

6) виховна функція – формування в громадян економічної культури, логіки сучасного економічного мислення. Сучасне економічне мислення дає можливість індивіду правильно зрозуміти і пояснити економічні явища, які існують в господарській діяльності, зробити при цьому ефективний вибір.

Зрозуміло, що в рамках відведеного часу (згідно з програмою) неможливо розглянути всю економічну теорію, а тому курсанти (слухачі) нашого вузу вивчають лише основні теми. Це слід враховувати при засвоєнні програмного матеріалу. До того ж сьогодення додає наступні особливості ЕТ:

1) враховує специфіку економіки сучасної України, провідною концепцією для якої є становлення ринкових відносин;

2) розглядає змішану економіку, яка визнає багатоманітність форм власності;

3) сучасна ринкова економіка – це не той дикий капіталізм, який в свій час критикував К.Маркс;

4) охоплює лише центральні проблеми ринкової економіки;

5) сприяє економічному вихованню майбутніх фахівців, в тому числі і пожежної безпеки, а також формуванню у них наукового економічного мислення.

Таким чином, можна навести таке системне визначення предмета ЕТ.

ЕТ – суспільна наука, яка вивчає закони розвитку економічних систем, діяльність економічних суб’єктів, спрямовану на ефективне господарювання в умовах обмежених ресурсів, з метою задоволення своїх безмежних потреб.

Такі основні положення першого питання плану.

Перейдемо до розгляду другого питання плану.