ІІІ. Економічні категорії та закони

ЕТ спирається на узагальнення досвіду, суспільної практики, що відображають об’єктивні суттєві економічні зв’язки економічного життя, тобто екон. закони.

Методу притаманні аналіз, синтез і т.д., а теорії – закони і категорії.

Що ж таке закон?

Закон – це внутрішньо необхідні, сталі, істотні зв’язки між протилежними сторонами, властивостями явищ, процесів матеріальної системи.

Далі слід дати визначення економічного закону.

Економічний закон – це стійкий, істотний, причинно-наслідковий зв’язок і взаємозалежність явищ і процесів економічного життя.

Економічні закони не залежать від свідомості людей, їх бажань, але залежать від їх свідомої діяльності, тобто мають об’єктивний характер. Вони діють лише в процесі економічної діяльності людей і не вічно.

На зорі становлення капіталізму закони реалізовувались через стихійну діяльність людей, через конкурентну боротьбу. В наш час стихійна дія економічних законів доповнюється елементами їх свідомого використання через механізм державного і наднаціонального регулювання економіки.

В економічних законах фіксується динаміка, процеси руху й розвитку економічного життя.

Економічні закони поділяються на:

1) загальні економічні закони, які охоплюють усі сторони і сфери економічних відносин (діють в усіх економічних системах);

2) специфічні (діють лише в одній економічній системі) закони.

Наприклад, закони зростання потреб чи підвищення продуктивності праці – загальні, а закони попиту і пропозиції, конкуренції – специфічні, оскільки вони характерні лише для ринкової економічної системи.

Інші автори (проф. С.В.Мочерний) пропонують наступну класифікацію економічних законів, виділивши такі чотири типи:

1) загальні економічні закони, які властиві всім суспільним способам виробництва (наприклад, закон відповідності виробничих відносин рівню й характеру розвитку продуктивних сил, закон зростання продуктивності праці, закон економії часу, закон зростаючих потреб);

2) закони, що діють у декількох суспільно-економічних формаціях – особливі (наприклад, закон попиту і пропозиції, закон грошового обігу, закон вартості);

3) специфічні економічні закони що діють лише в межах одного суспільного способу виробництва (основний економічний закон формації) Так, наприклад, феодалізм має свої економічні закони, капіталізм – свої, а соціалізм – інші.;

4) закони, що діють лише на одній із стадій (висхідній або низхідній) суспільного способу виробництва (наприклад, закон породження монополій концентрацією виробництва).

Процес пізнання екон. законів – це відкриття певного економічного закону, виявлення механізму його дії.

Існує два етапи пізнання економічних законів:

1) розкриття сутності певного економічного закону та виявлення механізму його дії;

2) реалізація його в процесі наукової діяльності людей (апробація закону на практиці і внесення доповнень і змін до наукових описів ЕЗ).

Механізм дії економічних законів — боротьба протилежних сторін, якостей і властивостей економічної системи, за якими стоять інтереси, потреби протилежних класів, соціальних верств і прошарків, а також конкурентність інтересів всередині класів тощо.

Механізм використання економічних законів є прерогативою господарського механізму.

Механізм використання економічних законів — пізнання їх сутності, умов дії та вимог, і на цій основі формування економічної політики, вироблення економічної програми.

Нарешті, варто знати три рівні використання економічних законів:

1) економіко-теоретичний (відкриття ЕЗ, їх тлумачення, концепції розвитку економіки, визначення наукових рекомендацій щодо використання ЕЗ);

2) безпосередньо управлінський (через органи державної влади, розроблення нормативних документів з управління економікою);

3) практичний (впровадження господарських рішень в роботу підприємств, організацій і т.д.) – використання ЕЗ у практиці господарювання підприємства.

Таким чином, глибоке пізнання економічних законів дає змогу вести господарство на науковій основі, прискорювати темпи і підвищувати ефективність суспільного виробництва.

Далі курсанти (слухачі) повинні розглянути економічні категорії.

Економічні категорії – це теоретичний вираз, мисленні форми виробничих відносин, економічних явищ і процесів, які реально існують в економічній системі (“робоча сила”, “споживча вартість”, “товар”, “ринок”).

Кожна категорія відображає окремі сторони економічних відносин, а в сукупності вони характеризують економічний лад суспільства в цілому. Наприклад, щоб розкрити суть ринкової економіки, неохідно глибоко оволодіти цілою системою економічних категорій – товар, гроші, вартість, ціна, маркетинг, менеджмент.

Економічні категорії рухливіші, мінливіші, ніж економічні закони.

Вони групуються навколо кожного закону.

Зміни в явищах і процесах, модифікація виробничих відносин сприяють плинності економічних категорій.Оскільки економічні категорії відображають об'єктивно існуючі економічні системи, вони теж об'єктивні. Водночас, будучи мисленими формами й теоретичним виразом таких систем, вони певною мірою відтворюють і суб'єктивну сторону процесу пізнання людиною цих систем. Тому одну і ту саму економічну категорію різні автори можуть трактувати по-різному, виокремлюючи при цьому як першооснову або речовий зміст, або суспільну сторону економічної категорії. У першому разі переважає осмислення процесу відношення людини до речі і відносини між самими речами; у другому — зв'язків і відносин між самими людьми. Так, західні економісти, з'ясовуючи сутність капіталу, насамперед віддають перевагу його матеріально-речовій характеристиці (тобто розглядають як засоби виробництва цінні папери, гроші та ін.), а досвідчені вітчизняні — його суспільній формі (або відносинам економічної власності між людьми, що виникають у процесі привласнення цих об'єктів власності). Залежно від ступеня оволодіння діалектичним методом дослідження, методології пізнання цілісної економічної системи, опанування світової економічної думки, знання реалій дійсності тощо, кожен автор різною мірою наближається до істини, до сутності економічних категорій.

Розрізняють всезагальні, загальні, специфічні та особливі економічні категорії.

Всезагальні економічні категорії — це теоретичний вираз елементів економічних систем, властивих усім суспільним способам виробництва, — категорії, що відображають більшість елементів продуктивних сил і технологічного способу виробництва, взаємодію людини з природою у процесі праці (засоби праці, предмети праці, власна праця, людина тощо).

Загальні економічні категорії позначають розвиток спільних для кількох суспільних способів виробництва елементів економічної системи (гроші, товар, ціна тощо), які групуються навколо загальних економічних законів.

Специфічні економічні категорії — це мислені форми, які відображають відносини економічної власності, властиві лише одному суспільному способу виробництва, — відробна рента, продуктова рента, панщина та ін. (феодальні відносини власності); прибуток, додаткова вартість, підприємницький прибуток, кредитні гроші тощо (капіталістичні відносини власності).

Особливі економічні категорії характеризують розвиток відносин економічної власності лише на одній із стадій, етапів еволюції суспільного способу виробництва: одержавлення економіки, одержавлення інтелектуальної власності, державного планування, капіталістичної інтеграції та ін.

Таким чином, курсанти (слухачі) з’ясували, що є предметом економічної теорії, які існують методи пізнання економічних явищ, в чому полягає сутність економічних законів і категорій.

Питання для роздуму, самоперевірки та повторення

1. Давньогрецькі мислителі визначили економіку як науку про домашнє господарство. Прокоментуйте це положення.

2. Чому, на вашу думку, необхідно вивчати курс економічної теорії.

3. Що є предметом економічної теорії?

4. Які основні відмінності між економікс та політичної економії?

5. що являють собою економічні закони і категорії?

6. Які основні функції економічної теорії? Як вони взаємо пов’язані?

7. Дайте визначення економічного закону, назвіть основні типи цих законів.

8. Які найважливіші елементи діалектичного методу пізнання?