ІV. Форми суспільного виробництва.

В цьому питанні розглянемо форми організації суспільного виробництва.

Форма суспільного виробництва – це певний спосіб організації господарської діяльності.

Людство знало дві основні (деякі три) форми організації суспільного виробництва: натуральну і товарну. Деякі автори називають і третю форму суспільного виробництва (крім натурального і товарного - безпосередньо суспільну. І хоч товарне виробництво має високу адаптивну здатність до різних форм власності та способів виробництва, але все ж ця форма вища і досконаліша – безпосередньо суспільна, яка діалектично заперечить товарну та натуральну форми.

Історично першою формою суспільного виробництва було натуральне господарство.

1). Натуральне господарство – це такий тип організації виробництва, при якому люди виробляють продукти для задоволення своїх власних потреб, тобто продукти праці не набувають товарної форми і призначені для власного та внутрішнього господарського споживання безпосередніми виробниками.

Зазначимо основні риси натурального господарства:

а) замкнутість економічної діяльності, кожне господарство відокремлене від інших, спирається на власні ресурси, забезпечує себе всім необхідним для життя, тобто є самодостатнім;

б) ґрунтується на ручній праці, примітивних засобах виробництва, найпростішій організації праці; законом його розвитку, як правило, є просте відтворення;

в) відсутність обміну, продукція розподіляється між учасниками господарства і безпосередньо надходить до їхнього особистого і виробничого споживання без зворотних зв’язків;

г) панівна форма суспільного виробництва в усіх докапіталістичних формаціях.

Натуральне виробництво було малоефективним, консервативним і забезпечувало дуже повільний розвиток продуктивних сил. Виробничі відносини не уречевлювались, а виступали як відносини між самими людьми, а не між продуктами їхньої праці. Експлуатація відбувалась в грубих формах і ґрунтувалася на позаекономічному примусі, на відносинах особистої залежності, яка мала персональний характер.

Поступово на зміну натуральному господарству прийшло товарне виробництво як розвиненіша і ефективніша форма організації суспільного виробництва.

Далі дамо визначення товарного виробництва.

2). Товарне виробництво – це така форма організації суспільного господарства, коли продукти виробляються не для власного споживання їхніми виробниками, а спеціально для обміну, для продажу на ринку.

Виникнення товарного виробництва зумовили такі причини:

а) суспільний поділ праці, який породжує спеціалізацію виробників і є об’єктивною основою необхідності обміну результатами діяльності виробників;

б) економічна відокремленість виробників, яка робить їх економічно самостійними товаровласниками, які на свій ризик вирішують, що, де, коли, скільки виготовляти, з ким і на яких умовах здійснювати обмін, а економічною основою відокремленості є приватна і інші форми власності.

Товарне виробництво характеризують такі риси:

а) відкрита економічна форма господарства;

б) між виробниками складаються не безпосередні господарські зв’язки, а опосередковані, тобто через обмін продуктами своєї праці як товарами;

в) виробники є економічно вільними у виборі товарів і партнерів;

г) товарне виробництво функціонує і розвивається на засадах властивих йому економічних законів (закону вартості, попиту і пропозиції, конкуренції, грошового обігу).

Розрізняють два типи товарного виробництва:

а) просте;

б) розвинуте або капіталістичне.

Просте товарне виробництво – це дрібне виробництво індивідуальних самостійних ремісників і селян, що працюють на ринок (притаманне докапіталістичним суспільствам).

Розвинуте або капіталістичне товарне виробництво – це вищий і ефективніший ступінь товарної організації господарства, заснований на великій приватній власності, найманій праці й машинній індустрії (притаманне капіталістичному суспільству).

Існує думка серед економістів, що слід виділяти і третій тип товарного виробництва – соціально ринкове виробництво.

Соціально ринкове господарство – це тип товарного виробництва, якому притаманні: розвинутий суспільний поділ праці, формування сукупної суспільної робочої сили, різноманітність форм власності, державне регулювання економіки, соціальний захист населення, відсутність глибоких економічних криз.

У сучасних умовах зростає ступінь загальності товарного виробництва як у рамках національних господарств, так і у всесвітньому масштабі. Це зумовлено такими причинами:

1) процесом подальшого поглиблення суспільного поділу праці всередині національних економік, що супроводжується виникненням нових видів галузей виробництв (електроніка, біотехнологія, космічна техніка, телекомунікації, інформатика);

2) розширенням товарних відносин у сфері нематеріального виробництва, що спрямоване на задоволення інтелектуальних потреб людини;

3) швидким зростанням чисельності населення, що викликає розширення ринку найманої праці;

4) завдяки розширенню всесвітніх економічних зв’язків товарне виробництво набуває більше всесвітнього характеру.

Товарне виробництво є основою ринкової економіки. Тому економіка, яка відкидала необхідність розвитку товарного виробництва, ринкових відносин, відкидала і досягнення світової цивілізації, чим прирікала себе на саморуйнування, як це трапилось з командно-адміністративною економікою в колишніх соціалістичних країнах.

Тому вихід із кризи й економічний розвиток України полягає у створенні розвинутої ринкової економіки, інтегруванні її у світове ринкове господарство.

Саме до таких проблем варто привернути увагу курсантів під час їх самостійної роботи над даною темою.

Питання для роздуму, самоперевірки та повторення

1. Розкрийте сутність економічного прогресу.

2. Які існують типи економічного прогресу?

3. В чому полягає єдність економічного і соціального прогресу?

4. У чому полягає сутність НТР?

5. Прокоментуйте чотири фази суспільного виробництва. Котрій із них слід надати пріоритетне значення?

6. Дайте розмежування виробничої, соціальної інфраструктури та сфери послуг. Що являє собою невиробнича сфера і чи потрібна вона суспільству?

7. Розкрийте сутність товарного виробництва і причини його виникнення.

8. У чому полягає історичний характер споживчої вартості та вартості?