ІV. Сімейні доходи, їх структура

І, нарешті, перейдемо до розгляду сімейних доходів. Спочатку дамо визначення поняття “сім’я” та “її бюджет”.

Сім’я – це група осіб, які пов’язані родинними стосунками і спільно ведуть господарство для забезпечення сімейного споживання. Ведення цього господарства здійснюється залежно від сімейного бюджету.

Сімейний бюджет – це співвідношення між доходами і витратами сім’ї;

Сімейний дохід – це економічна основа відтворення сім’ї.

Доходи сім’ї формуються за рахунок наступних джерел:

1) заробітної плати (60 – 80 % загальних джерел доходів);

2) надходжень із суспільних фондів споживання (пенсії, стипендії, допомога, дотації) – державні трансфертні платежі;

3) від особистого підсобного господарства;

4) виплати за паєм у кооперативних підприємствах;

5) дивіденди (якщо є члени акціонерних товариств);

6) доходи від індивідуальної трудової діяльності;

7) спадщина;

8) аліменти;

9) гонорари.

Збільшення номінальних доходів недостатньо характеризує рівень життя населення.

У 80-ті рр. наша країна зіткнулась з бідністю. Її критерії: 1) доход на одного члена сім’ї; 2) частка затрат на харчування, що має тенденцію до зростання.

Бідність чи малозабезпеченість має кілька рівнів і характеризується такими показниками:

1) прожитковий мінімум:

а) фізіологічний – тільки елементарні фізичні потреби;

б) соціальний – крім мінімальних фізичних потреб ще й мінімальні духовні і соціальні запити;

2) гарантованим прожитковим мінімумом – це офіційно затверджений рівень мінімальної зарплати, пенсії;

3) мінімальним споживчим бюджетом – це верхня межа бідності, яка в грошовій і натуральній формі виражає обсяг споживання життєвих благ, що мінімально достатній для фізіологічного і розумового розвитку людини, забезпечення простого відтворення її життя і працездатності.

При обчисленні мінімального споживчого бюджету слід врахувати, що “споживчий кошик” формується на основі державних цін на товари. А насправді частину доводиться оплачувати за цінами “чорного ринку”, за договірними цінами, кооперативними.

Розраховується також оптимальний (раціональний) споживчий бюджет – забезпечує найповніше і розумне задоволення потреб людини за даного рівня розвитку продуктивних сил.

Далі курсанти повинні розглянути напрямки використання (структура) сімейних доходів:

1) харчування;

2) придбання одягу, взуття, тканин;

3) купівля меблі, предметів культури і побуту (автомобілі, холодильники);

4) витрати на соціально-культурні та побутові послуги;

5) накопичення.

Харчування в структурі сімейних доходів має найважливіше значення. Зменшення його частки – позитивна тенденція, яка свідчить про підвищення життєвого рівня населення.

Людина на харчуванні економить, коли вичерпані всі інші ресурси. Витрати на харчування в Україні становлять 70 %, в США – 15, 6 %, в Японії – 25 %, в Західній Європі – 20 % з сімейних доходів. Ці дані свідчать не на користь життєвого рівня наших громадян.

П.Самуельсон – відомий економіст – підкреслював: “Якщо в бюджет сім’ї кожного тижня, кожного місяця і кожного року не надходить стійкий потік грошей, то такій сім’ї життя осточортіє, навіть якщо вона суцільно і складається з святих”.

До того ж існує нерівномірність у розподілі доходів між окремими сім’ями, що спричиняє:

- соціальну напруженість у суспільстві;

- зубожіння переважної частини населення країни;

- безконтрольний розподіл доходів.

З метою зменшення диференціації доходів між окремими сім’ями держава регулює розподіл та перерозподіл ринкових доходів:

- використовує прогресивну шкалу оподаткування;

- удосконалює систему трансфертних (прямі виплати громадянам) виплат;

- розширює суспільні блага.

Питання для роздуму, самоперевірки та повторення

1. Що впливає на тенденцію до зниження вартості робочої сили та тенденцію до її підвищення?

2. Назвіть основні функції заробітної плати.

3. Чим різняться номінальна і реальна заробітна плата?