Формування ринку праці в Україні

Ринок праці — це система відносин, яка виражає попит і пропозицію робочої сили.

Умовами виникнення ринку праці є, по-перше, юридична свобода і здатність власника робочої сиди на свій розсуд розпоряджатися своїми здібностями до праці, по-друге, відсутність у людини всього необхідного для ведення свого господарства як джерела одержання всіх потрібних для життя засобів існування. Проте за сучасних умов мова вже не йде про абсолютну відсутність будь-яких інших засобів чи умов існування. Адже певна частина найманих працівників є власниками цінних паперів, нерухомості і т. п., з яких одержує дохід, але все-таки змушена продавати свою робочу силу. Необхідність у продажу своєї робочої сили виникає тоді, коли дохід з інших джерел є недостатнім для одержання всіх необхідних для життя засобів. За цієї умови людина економічно змушена продавати свою робочу силу. Але, як відомо, поява на ринку продавця товару ще не гарантує його продаж — для цього потрібен ще й покупець. Тому третьоюумовою виникнення ринку праці є поява на ньому покупця — підприємця, який економічно змушений вийти на ринок праці, щоб купити запропоновану для продажу здатність до праці потрібних йому працівників.

Ефективне функціонування ринку праці можливе за наявності ряду умов, до яких відносяться:

- по-перше, повна самостійність та незалежність продавця та покупця робочої сили в поєднанні з їхньою економічною відповідальністю;

- - по-друге, відносини агентів на ринку праці — це відносини договорів та угод між рівноправними партнерами;

- - по-третє, функціонування ринку праці тим більш ефективне, чим активніша конкуренція між власниками робочої сили за право одержання робочого місця та роботодавців — за залучення кваліфікованої робочої сили;

- - по-четверте, має існувати баланс між робочими місцями, сукупною пропозицією робочої сили та грошовою масою заробітної плати;

- - по-п’яте, наймані працівники та роботодавці для захисту своїх інтересів можуть об’єднуватися в спілки. Проте в одній спілці вони перебувати не можуть. Вказані умови можна розглядати як одну з аксіом ринку робочої сили. Крім неї слід назвати принаймні ще дві: продавець прагне продати свій товар якнайдорожче, а покупець купити якнайдешевше; має існувати єдність ринку робочої сили з ринком товарів та послуг, ринком капіталів та іншими типами ринків (наприклад, ринок робочої сили не може ефективно функціонувати без ринку житла).

· Елементами ринку праці виступають товар, попит, пропозиція та ціна. Співвідношення попиту, пропозиції та ціни визначає кон’юнктуру ринку праці. У разі збігу попиту та пропозиції кон’юнктура ринку праці буде врівноваженою, в разі перевищення попиту над пропозицією — трудодефіцитною, в разі перевищення пропозиції над попитом — трудонадлишковою.

Перед тим як визначити особливості функціонування та розвитку ринку праці безпосередньо в Україні, слід розглянути різні прояви призначення ринку праці взагалі, тобто його основні функції. Під функціями ринку праці розуміють рід та вид діяльності. Сучасний ринок праці виконує такі з них:

· суспільного поділу праці. Ринок праці розмежовує найманого працівника та працедавця, розподіляє найманих працівників за професіями та кваліфікацією, галузями виробництва та регіонами;

· інформаційну. Ринок дає учасникам процесу купівлі-продажу товару «робоча сила» інформацію щодо умов найму, рівня заробітної плати, пропозиції робочих місць та робочої сили, якості робочої сили тощо;

· посередницьку. Ринок праці встановлює зв’язок між роботодавцями та найманими працівниками, які виходять на ринок для задоволення взаємних інтересів і потреб щодо вигідних умов купівлі-продажу товару «робоча сила». В нормально розвинутій економіці найманий працівник має можливість вибору оптимального для нього робочого місця, а працедавцю надається можливість вибору найбільш відповідної робочої сили;

· ціноутворюючу. Це основна функція ринку праці, який встановлює рівновагу між попитом і пропозицією робочої сили.;

· стимулюючу. Ця функція полягає в тому, що ринок розвертає економіку обличчям до потреб людей, робить усіх учасників конкурентного процесу матеріально зацікавленими в задоволенні цих потреб. З одного боку, завдяки механізму конкуренції ринок праці стимулює краще використання трудових ресурсів з метою забезпечення розвитку й прибутковості виробництва. З іншого боку, він висуває вимоги до робочої сили, стимулюючи найманих працівників поліпшувати їхні якісні характеристики з метою ефективної реалізації цього товару на ринку, що значною мірою залежить від конкурентоздатності робочої сили;

· оздоровлюючу. Ринок праці дозволяє одержувати перевагу в конкурентній боротьбі працівникам з більш високими якісними показниками робочої сили. Низькі якісні характеристики робочої сили здатні забезпечити найманому працівникові лише низькооплачувану низько кваліфіковану роботу чи статус безробітного. І саме ринок створює таку мотивацію праці, яка, з одного боку, примушує працівників утримувати робочі місця, а отже і дохід, в умовах гострої конкуренції, а з іншого, матеріально зацікавлює, стимулює їхню ініціативність, компетентність, кваліфікацію;

· регулюючу. Певною мірою ринок праці впливає на формування пропорцій суспільного виробництва, розвиток регіонів, сприяючи переміщенню робочої сили з одних регіонів, господарств в інші, які пріоритетно розвиваються і є високорентабельними. Тобто він регулює надлишки трудових ресурсів, їх оптимальне розміщення, а також ефективне використання. Ринок праці, зокрема, регулює рух трудових ресурсів у народному господарстві, спонукаючи підприємців утримувати саме ту кількість працівників і такої кваліфікації, які забезпечують його прибутковість.

Отже, всі вище розглянуті функції ринку праці свідчать про надзвичайно важливу роль, яку відіграє цей ринок як у системі суспільних відносин, так і в економіці в цілому. І тому держава повинна спрямовувати свої зусилля на розвиток ринку праці і, зокрема, в Україні, де він функціонує недостатньо ефективно, як результат цього — існує чимало невирішених економічних та соціальних проблем.