Людські сльози і прокляття супроводжували й на­пади кримських татар та турецьких яничар. Гетьманська булава з допомогою цих сил легко здобувалася, але так же легко втрачалася

Не довго втримав у своїх руках гетьманську булаву І. Брюховецький. Своє п'ятирічне правління (1663-1668)на Ліво­бережжі він використав для власного збагачення, зміцнення довір'я з боку царського уряду, за що платив долею України.

Новий гетьман у листопаді 1663 р. підписав із представниками царського уряду Батуринські статті. Окрім підтвердження договорів із Московською державою Богдана та Юрія Хмельницьких, він міс­тив п'ять нових пунктів економічного змісту

ü гетьманський уряд зобов'язувався безоплат­но забезпечувати продуктами харчування московські гарнізони, розташовані в Україні;

ü установлювалася заборона для українських купців у Московській державі продавати вино і тю­тюн, оскільки це завдавало збитків царській моно­полії на продаж цих товарів;

ü гетьманський уряд зобов'язувався здійсню­вати заходи зі схоплення й повернення російських утікачів (їх переховування мало каратися смертю);

ü заборонявся продаж хліба на Правобережну Україну й кримським татарам;

ü необхідно було скласти перелік усіх козаків, міщан й поселян, а також указати розміри їх зе­мельних володінь.

У 1665 р. він уклав з царським урядом Московські статті, за якими дозволив у межах Гетьманщини запровадити воєводську адміністрацію, а також вчинив ряд розправ над свої­ми противниками.

Ця політика викли­кала хвилю невдоволення різних кате­горій населення. Тоді Брюховецький робить новий поворот — піднімає проти царських воєвод повстання і нала­годжує зв'язки з гетьманом Право­бережної України П. Дорошенком (1668 р.). Проте гетьман перехитрив сам себе — він став жертвою власних політичних інтриг. Невдоволені козаки під час військової ради скинули його з гетьманства і вбили.