Гетьманування Д. Многогрішного та І. Самойловича

У 1668 р. гетьманом Лівобережжя став Дем'ян Многогрішний — чернігівський полковник, людина, за його ж словами, «проста і неписьменна».

Спершу він підтримував П. Дорошен­ка, але пізніше орієнтується на Москву. Гетьманом Д. Много­грішний був три роки. За цей час він підписав з представника­ми царського уряду так звані Глухівські статті (1669 р. )

ü призначення воєвод у Київ, Переяслав, Ніжин, Чернігів, Остер.

ü Але водночас воєводи позбавлялися права втручатися у внутрішнє життя України.

ü Гетьман втратив можливість зносин з іноземними державами і зберіг лише право посилати своїх представників на дипломатичні переговори, які стосува­лися України.

У внутріполітичних справах він поводився самовладно і не­залежно. Самовільно, без відома старшини роздавав урядові посади, землі, карав і милував козаків. За час його гетьману­вання різко зросли податки. Це викликало невдоволення стар­шинської верхівки, яка організувала змову і обвинуватила Д. Многогрішного у зраді. Незабаром його ув'язнили і відправили до Москви. Своє життя гетьман закінчив у Сибіру.

Наступне п'ятнадцятирічне гетьма­нування (1672-1687) на Лівобережній Україні зв'язане з іменем Івана Самой­ловича. Він походив із духовенства, став освіченою людиною. На час обрання геть­мана займав посаду генерального судді.

Під час його обрання було ухвалено Конотопські статті, які в основному повторювали Глухівські статті 1669 р., але містили й нові обмеження влади гетьмана.

Здобувши гетьманську булаву, І. Самойлович особливо дбав про власне збагачення та забезпечення маєтностями своїх родичів. До вирішення державних справ рядових козаків не допускав. У роки його правління зросла роль найманого війська, почала формуватися україн­ська аристократія.

Самовладний, прихильний до старшини і царя, він одночас­но намагався об'єднати під своєю булавою інші українські землі. Гетьман рішуче виступав проти спроб Запорожжя утвердити свою політичну самостійність. Він вступив у від­критий конфлікт з правобережним гетьманом П.Дорошенком, намагаючись об'єднати всю територію України під своєю вла­дою.

17 березня 1674 року І Самойловича проголосили гетьманом «Обох боків Дніпра». Однак об’єднання було нетривалим.

Але Самойловичу не допомогли ні запобігання перед царським урядом, ні загравання з козацькою старшиною. Він закінчив так, як і його попередники. Під час повернення з Кримського походу (1687 р.) гетьмана після доносу старшини було заарештовано і без суду заслано до Сибіру.