Хімічний комплекс

Хімічний комплекс України — це комплекс галузей промисловості, що виробляє продукцію для багатьох галузей господарства та побуту. Для хімічного комплексу характерною є широка різноманітність продукції, взаємозалежність і комплексна переробка сировини, досить розгалужені внутрішньогалузеві і міжгалузеві зв'язки, значні можливості комбінування й кооперування виробництва. Роль хімічного комплексу в економіці України зумовлюють постійно зростаюча потреба в нових матеріалах і речовинах, розширення сировинної бази, висока ефективність хімічних процесів та технологій. Продукція хімічного комплексу широко використовується в усіх галузях господарства: промисловості, сільському господарстві, транспорті і побуті. В машинобудуванні використовуються пластмаси, шини, гумові вироби, лаки, фарби; в металургії - кислоти (для обробки деталей); в гірничо-видобувній промисловості - вибухові речовини; в легкій промисловості - хімічні волокна і нитки, синтетичні барвники, штучна шкіра; в сільському господарстві - мінеральні добрива, хімічні засоби захисту рослин; у будівництві - лакофарбові вироби, полімерні, композиційні оздоблювальні матеріали; у побуті - ліки, а також різноманітні синтетичні миючі засоби, вироби з пластмас тощо.

Хімічна промисловість залишається провідною галуззю про- мисловості, що разом з електроенергетикою, металургією та машинобудуванням визначає науково-технічний прогрес у всіх сферах економіки. Хімічний комплекс України налічує понад 7964 під- приємств на самостійному балансі, на яких працюють 362 тис. осіб. До складу хімічного комплексу входять постадійно взаємозв'язані галузі:

- гірничо-хімічна промисловість (видобуток мінеральної сировини);

- основна хімія (виготовлення мінеральних добрив — азотних, фосфатних, калійних, складних), виробництво солей, кислот, соди;

- хімія органічного синтезу (виробництво синтетичних смол і пластмас, хімічних волокон);

- переробка полімерних матеріалів (виготовлення виробів з пластмас, шин, гуми та гумових виробів);

-інші галузі хімічної промисловості (лакофарбова, виробни- цтво синтетичних барвників, побутова хімія тощо).

Особливе місце має нафтохімічна промисловість, яка досить часто виділяється в окрему галузь, хоч включає хімічну переробку нафти і газів (виробництво синтетичного каучуку, сажі, гумоазбестового та гумотехнічного вуглецю). Згідно з класифікацією видів економічної діяльності серед галузей обробної промисловості виділені підсекції: хімічне виробництво, гумова й пластмасова промисловість.

Україна має надзвичайно різноманітну сировинну базу для розвитку хімічного комплексу: калійні солі, кухонну сіль, сірку, фосфорити, кам'яне і буре вугілля, нафту, газ, торф, крейду, гіпс. У хімічному комплексі в якості сировини широко використовуються відходи інших галузей промисловості (перш за все, чорної та кольорової металургії, вугле- і нафтопереробки, лісової та деревообробної промисловості), застосовується також сільськогосподарська сировина, повітря (азот і кисень атмосфери, вода). Досить часто хімічну сировину та відходи (особливо газоподібні і рідкі) незручно й небезпечно перевозити. Хімічна промисловість споживає значну кількість води, яка входить до складу багатьох хімічних продуктів. Вона потрібна для промивки продуктів, що виробляються, а також для розбавлення стічних вод хімічних підприємств. Саме тому підприємства хімічного комплексу тяжіють до районів, які достатньо забезпечені водою. Водомісткими є підприємства полімерних матеріалів. Для виробництва тонни хімічних волокон потрібно у 25 разів більше води, ніж для виплавки тонни чавуну. Деякі хімічні виробництва потребують також багато теплової та електричної енергії. Наприклад, для виробництва тонни синте- тичного волокна в середньому необхідно 15 тис. кВт/год. електроенергії та 78 т водяної пари. Тому при розміщенні таких виробництв важливе значення має наближення їх до теплоелектро- станцій. Таким чином, характерними рисами хімічного комплексу є наявність значної кількості і різноманітності сировини, що використовується, водомісткість, енергомісткість, здатність комбінуватися з іншими галузями промисловості.

При розміщенні хімічних підприємств істотне значення має врахування екологічного чинника. В Україні існують усі галузі хімічного комплексу, за винятком виробництва синтетичного каучуку.

Гірничохімічна промисловість включає видобуток хімічної сировини, а саме: самородної сірки, калійних і кухонних солей, фосфоритів.

Галузі основної хімії виробляють кислоти, соду, мінеральні добрива, які потім використовуються у багатьох галузях господарства. Підприємства цієї галузі розміщуються переважно у ра йонах видобутку гірничо-хімічної сировини, вугілля й металургійних баз, а також поблизу центрів виробництва електроенергії.

Провідною галуззю хімічної промисловості України є виробництво мінеральних добрив. Серед мінеральних добрив основне місце належить виробництву азотних добрив (сульфат амонію, аміачна селітра, аміачні води тощо). Україна є одним з найбільших у світі виробників азотних добрив. В 1990 р. їх частина становила 23 % від виробництва в СРСР та 24 % від виробництва в США і майже дорівнювала обсягам виробництва в Канаді. Вод- ночас Україна за випуском азотних добрив випереджала всі європейські та азіатські країни. Сировиною для виробництва азотних добрив є кокс, коксовий газ, природний газ, відходи нафтопереробки. Найбільші центри їх виробництва — Дніпродзержинськ, Запоріжжя, Алчевськ, Сєверодонецьк, Горлівка (знаходяться в центрах коксохімічного виробництва), Лисичанськ (використовують відходи нафтопереробки; Черкаси, Рівне, Одеса (розташовані на трасах магістральних газопроводів, біля споживача).

Сьогодні діючі виробництва фосфатних добрив за технологічним та технічнім рівнем є застарілими й недосконалими. Центри виробництва фосфатних добрив — Одеса, Суми, Костянтинівка. Виготовлення їх майже припинено або призупинено у Вінниці. Головною причиною різкого спаду такого виробництва є дефіцит фосфатної сировини. Фосфатні добрива виробляються на довізній сировині (апатитовий концентрат і фосфоритне борошно з Росії, жовтий фосфор з Казахстану, суперфосфорна кислота з СІІІА).

Калійні добрива виробляються у Калуші (Івано-Франківська область) і Стебнику (Львівська область), тобто у районах залягання сировини — калійних солей.

Сірчана кислота — один з головних продуктів основної хімії. Сировиною для її виробництва є самородна сірка Прикарпаття (Яворів, Роздол), сірчаний колчедан (Урал), газові відходи чорної, кольорової металургії, відходи нафтопереробки. Сірчану кислоту через велику хімічну активність і низьку транспортабельність небезпечно та економічно невигідно перевозити на далекі відстані. Тому виробництво її орієнтується на споживача — центри виробництва фосфатних і азотних добрив. Найбільші центри випуску сірчаної кислоти — Одеса, Вінниця, Суми, Костянтинівка, Дніпродзержинськ, Горлівка, Лисичанськ, Рівне, Новий Роздол.

Содова промисловість — найстаріша галузь хімічної промисловості, що виробляє соду: кальциновану, бікарбонат натрію, каустичну соду. Основною сировиною для виробництва соди є кухонна сіль і карбонатна сировина (крейда, вапняк). Содові підпри- ємства розташовані на Донбасі (Лисичанськ, Слов'янськ) та в Криму (Красноперекопськ). Хімія органічного синтезу — це сукупність галузей, що працюють на основі переробки вуглеводнів, а також синтетичної сировини, яку отримують з вуглеводнів, природного газу, нафти, вугілля. Галузі орієнтуються на вуглеводневу сировину, водні ресурси та енергетичну базу. На завершальних стадіях ураховується економіко-географічне положення, наявність трудових ресурсів, споживача та економічний фактор.

Основними галузями в Україні є виробництва синтетичних смол і пластмас та хімічних волокон. Промисловість синтетичних смол та пластмас — це галузь хімії полімерів, підприємства якої в результаті синтезу штучних чи природних матеріалів виготовляють різні смоли, пластичні маси, а потім — матеріали з них. Як сировину для одержання пластмас і синтетичних смол використовують переважно продукти переробки природного газу, нафти, кам'яного вугілля, деревини та кухонної солі (хлору). Виробництво пластмас і синтетичних смол в Україні створено переважно в складі великих комбінатів азотної і хлорної промисловості з метою комплексного використання сировини, у складі азотних підприємств у Дніпродзержинську та Горлівці виробляють полістирол, пластик. У Сєвєродонецьку — поліетилен, капролактам, у Черкасах — капролактам, у Рівному — сіль АГ, у Калуші, Дніпродзержинську та Первомайську — поліві-нілхлорид.

Виробництво хімічних волокон розміщується з урахуванням водних, паливно-енергетичних та трудових ресурсів. Синтетичні волокна (капрон, нейлон) добувають шляхом синтезу простих вуглеводів. Центри їх виробнитва — Київ, Черкаси, Чернігів, Житомир, Сокаль (Львівська область).

Переробка полімерів включає виробництво виробів з пластмас. Їх провідними центрами є Сєверодонецьк, Бердянськ, Луцьк, Бровари, Харків, Київ, Прилуки, Сімферополь, Одеса та ін.

Шинна промисловість випускає всі види шин. Галузь характеризується високим рівнем концентрації і спеціалізації. Шинні заводи знаходяться в Дніпропетровську та в Білій Церкві. Шинне виробництво споживає значну кількість сировини: синтетичні каучуки (20 найменувань), хімічні волокна, технічні нитки, кордну тканину тощо. Значна частина сировини постачається з Росії, а також з інших країн. Понад 50 % шин експортується з України, більше половини з них — у Росію. Для шинної промисловості важливою залишається проблема утилізації зношених шин. Головною сировиною для виробництва гумотехнічних виробів є каучук. Синтетичний каучук Україна імпортує з Росії, натураль- ний — з країн Південно-Східної Азії.

Підприємства галузі розташовані також у Лисичанську, Білій Церкві, Києві, Сумах, Чернівцях, Горлівці, Львові, Одесі, Дніпропетровську, Донецьку, Запоріжжі, Бердян- ську.

Серед інших галузей хімічної промисловості в Україні розвинуті — лако-фарбова промисловість, що випускає понад 2 тис. найменувань продукції. Її основні центри: Дніпропетровськ, Одеса, Київ, Львів, Чернівці, Кривий Ріг, Сімферополь, Маріуполь, Луганськ.

Промисловість синтетичних барвників, або анілінофарбова промисловість об'єднує підприємства хімічної промисловості, які виробляють синтетичні барвники, хімікати для гумової про- мисловості. Провідні підприємства галузі — Рубіжанський завод, а також Івано-Франківський анілінофарбовий завод тонкого органічного синтезу та Сиваський анілінофарбовий завод (Красноперекопськ).

Побутова хімія, серед товарів якої провідне місце займають синтетичні миючі засоби (СМЗ), розвинута на хімічних заводах та на малих місцевих підприємствах. Найбільші центри її розвитку — Вінниця, Первомайськ, Слов'янськ, Львів тощо.

Підприємства хіміко-фармацевтичної промисловості, виробляють синтетичні лікарські засоби, медикаменти з рослинницької та тваринницької сировини, ферменти, антибіотики й іншу продукцію. Асортимент її продукції — майже 1250 найменувань ліків, 80 % з яких виробляється з імпортної сировини. На внутріш ній ринок постачається лише 60 % виробленої продукції, а 40 % — експортується. Для забезпечення ліками хоча б на 60—70% в Україні повинно випускатися до 2, 5 тис. найменувань ліків. Найбільші підприємства хіміко-фармацевтичної промисловості розміщені в Києві («Дарниця», «Фармак», «Київмедпрепара- ти», «Борщагівський хімфармзавод», «Біофарма», «Київський вітамінний завод»). Центрами хіміко-фармацевтичної промисловості є також Харків, Львів, Одеса, Умань, Дніпропетровськ, Луганськ, Лубни.

Центри кінофотохімії — це Шостка та Київ.

Серед пріоритетних напрямів розвитку хімічної галузі України залишається виробництво мінеральних добрив і, перш за все, конкурентноспроможне виробництво азотних добрив. Значно можуть зрости виробництво синтетичних смол і пластмас, хімічних волокон, а також шин для легкових автомобілів, номенклатура та експортний потенціал хіміко-фармацевтичної галузі.