У ч и т е л ь. Увага, .

У ч н і....зосередженість, пам’ять, творчість.

III. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

— Прочитайте тему уроку та поміркуйте, над текстом якого типу ми будемо працювати.

— Сьогодні ми будемо вчитися писати детальний переказ тексту за колективно складеним планом.

— Поясніть значення слова детальний. (Детальний переказ — це усний або письмовий переказ, що якнайповніше передає зміст прочитаного або прослуханого тексту.)

— Для чого людині потрібно вміти детально переказувати?

ІV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Бесіда

— Що вам відомо про Новий рік?

— За що люблять діти це свято?

— А чи знаєте ви, що звірята у лісі теж зустрічають Новий рік?

Робота над казкою Олени Новик «Як Ведмежатко Новий рік зустрічало»

— Прочитайте текст і детально перекажіть його зміст.

Ця неймовірна, але правдива історія трапилася в одному засніженому лісі. Якраз перед Новим роком.

Маленьке Ведмежатко спало у своєму ліжечку під теплою ковдрою, яку Мама-ведмедиця зробила ще восени з пахучих лугових квітів і зеленої травички. І снилися йому солодкі сни... Ведмежа посміхалося і посмоктувало свою лапку. Звісно ж, йому снився мед.

Аж заворушилося Ведмежатко. Аж носик залоскотало. Мишко чхнув раз, вдруге і... прокинувся. Меду не було. У віконце світив сріблястий Місяць. Тік-так, тік-так — вистукував годинник. Тато і Мама спали у своїх ліжках і нічого не чули. А Мишкові дуже кортіло меду...

— Може, мед ще є в дуплі старої липи, де Тато пригощав мене влітку? — прошепотів він, тихесенько відчиняючи двері.— Піду подивлюся, а раптом хоч трішки лишилося. Боженько, будь ласка, допоможи мені знайти мед...

— Ой-ой-ой, що це? — здивовано вигукнув Ведмедик, побачивши перед собою замість зеленої травички щось біле, пухнасте, ще й осяяне сріблястими вогниками.

— Не лякайся, Малюче, це випав сніжок, бо зараз зима, — весело підморгнув із зоряного Неба Місяць.— А я підсвічую сніжок, і тому він такий блискучий.

— Але я все рівно хочу меду, — пробурмотів Ведмедик і подибав до знайомого дупла.

Він ще не знав, що Бджілки, як і Ведмеді, взимку сплять.

Але що це? З лісової галявини чувся веселий гомін, пісні.

— Що за дивина! Чому це звірята галасують? Довкола сніги, ніч, а їм веселощі, — дивувався Мишко, заховавшись за пухнастим білим Кущем.

— А Ялинка як гарно прибрана різнобарвними іграшками, гірляндами, та ще й виблискує проти Місяця!

—Погляньте, подивіться, хто до нас на свято прийшов!

Це Білочка побачила Ведмежа і, схопивши його за лапку, потягла до гурту.

Такого Малюк ще не бачив. Звірята співали, танцювали, веселились. А які кумедні маски! У Лисички — мурашка, у Вовчика — сонечко, у Білочки — жабка, у Їжака — кіт, у Зайчика — черепаха.

— Н овий рік! Новий рік! — співали звірята.— Дідусю Морозе! Де ти? Ми вже тебе зачекались!

— Ого-ого-ого-о-о-о! — залунало верхів’ям дерев.— Я вже близенько!

— Це наш добрий Дід Мороз, — закричали звірята, танцюючи довкола новорічної ялинки.

І ось на святкову галявину виїхав на золотих санчатах Дід Мороз із величезним мішком подарунків.

Вистачило на всіх. Білочка отримала горішки, Лисичка — цукерки, Вовчик — пряники, Козенята — по капустинці, Зайчик — морквинку, Їжачок — яблучка. А Ведмежаткові дістався глечик меду.

— Який гарний сон мені наснився. Та ще й справдився. Дякувати Богові, — пробурмотів Мишко.— Піду тепер у своє тепле ліжечко спати до весни.

Ось і казочці кінець, а хто слухав — молодець.