Відносини між прокуратурою й поліцією

Питання про організаційні зв'язки між прокуратурою й поліцією є ще одним каменем спотикання на шляху проходження гармонізації на європейському рівні. Існує поділ між державами, у яких поліція незалежна від прокуратури й має значні дискреційні повноваження не тільки по питанню про те, як проводити розслідування (найчастіше в цих країнах поліція вирішує питання про порушення карного переслідування), і тими, у яких поліція перебуває під наглядом або насправді під керівництвом прокурора. Однак це ще одна область, у якій вимоги про права людини й повагу особистих воль привели до змін — виходячи з посилки, що внутрішній контроль у поліції недостатній, враховуючи значні повноваження поліції й особливо руйнівні наслідки недотримання законності — убік поступового зближення. Саме із цієї причини Комітет установлює загальний принцип, властивий обом системам, до початку розгляду по питанню про специфічні рекомендації для кожної системи.
21. Прокурори повинні ретельно перевіряти законність поліцейських розслідувань, саме пізніше, коли вирішують питання про порушення або продовження карного переслідування. Щодо цього прокурори повинні здійснювати постійний контроль над дотриманням поліцією прав людини.
Усі прокурори повинні мати принаймні два повноваження стосовно роботи поліції: ретельне вивчення законності поліцейських розслідувань перед ухваленням рішення про передачу справи в прокуратуру й на цій же стадії здійснювати на загальних підставах контроль над дотриманням прав людини ¹¹.
22.У країнах, де поліція або підлегла прокуратурі, або де поліцейські розслідування проводяться під наглядом прокуратури, держава повинна вжити відповідних заходів, щоб гарантувати, що прокурори можуть:
a) давати поліції відповідні вказівки для ефективного виконання пріоритетів карної політики, особливо що стосується рішень про те, які категорії справ повинні розглядатися прокуратурою, про способи збору доказів, роботі персоналу, про тривалість розслідування, про інформацію, надавану прокурорам, і т.д.;
b) якщо існують різні підрозділи поліції, направляти справа в той підрозділ, де воно буде найкраще дозволене;
c) здійснювати оцінку й внутрішній контроль у тій мері, у якій вони необхідні для спостереження за виконанням вказівок прокуратури;
d) установлювати відповідальність або, якщо доречно, сприяти встановленню відповідальності за можливі порушення.
Ці положення ставляться винятково до систем, у яких прокурор уповноважено в якійсь мірі наглядати за поліцією і її діяльністю. У цьому контексті поки Комітет розв'язав не виражати думки, вертаючись до питання про того, уся або тільки частина поліції повинні бути прив'язані до прокурора, він прагнув озвучити своє відношення до реальної компетенції прокурора в питаннях керівництва й нагляду, враховуючи значні розбіжності в багатьох випадках між закріпленими в законах повноваженнями прокурорів і їх дійсним застосуванням на постійній основі.
Ефективне здійснення таких повноважень залежить, спочатку й головним чином, від повноти повноважень прокурора, — яка ширше й вище компетенції, що охоплює видачу індивідуальних вказівок по справах, — давати загальні вказівки для забезпечення пріоритетів карної політики (за практичне застосування якої вони часто несуть відповідальність) у всіх відносинах. Наприклад, пріоритетною вимогою може бути погодженість зусиль по боротьбі з певними видами злочинності (такі, як дрібні крадіжки або відмивання грошей) залежно від обраної урядом політики; акцент на специфічних способах збору доказів (наприклад, здійснення специфічних слідчих заходів щодо справ про крадіжки зі зломом або використання обробки ДНК); розподіл певних ресурсів для певного роду розслідувань або виявлення деяких видів правопорушень; концентрація зусиль для обмеження часу розслідування (яке часто ведеться занадто довго); або виконання обов'язку по систематичнім повідомленню прокурора про всі правопорушення певної ваги й просуваннях у розслідуваннях.
Крім того, у випадку, коли кілька поліцейських підрозділів мають компетенцію для розслідування по одному справі, прокурор має право розв'язати, яке з них у цьому випадку є найбільш підходящим, звичайно, приділяючи винну увагу територіальної юрисдикції й специфічним сферам компетенції різних підрозділів, а також практичним і діючим обмеженням, що поширюються на них.
Нарешті, поліцейські тим більше будуть ефективніше застосовувати вказівки прокуратури, якщо остання бере участь у їхній підготовці.
Поряд з тим, що взаємодія й співробітництво повинні бути основними початками ділових відносин між прокурором і поліцією, важливо й те, що перший повинен мати необхідні ресурси для забезпечення виконання вказівок і для покарання у випадку невиконання.
23. Держави, де поліція незалежна від прокуратури, повинні вживати ефективних заходів, щоб гарантувати належне й функціональне співробітництво між прокуратурою й поліцією.
При відсутності організаційних зв'язків між прокурором і поліцією два зазначені відомства проте повинні співробітничати, а уряд має право визначити форми такого співробітництва.