Поняття та класифікація

ТЕМА 10. ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

Поняття та класифікація

Усю сукупність процесів (явищ), що відбуваються на підприємствах різних галузей народного господар­ства, можна умовно поділити на дві групи — тра­диційні та інноваційні. Традиційні процеси (явища) характеризують звичайне функціонування народного господарства, його галузей і підприємств, а інно­ваційні — розвиток останніх на якісно новому рівні. Протягом тривалого періоду, коли економіка функці­онувала й розвивалася переважно за рахунок екстен­сивних факторів (застосування постійно зростаючого обсягу суспільних ресурсів — персоналу, виробничих фондів), у виробництві домінували традиційні ево­люційні процеси. Оскільки екстенсивні фактори прак­тично себе вичерпали або стали економічно невигід­ними, розвиток та інтенсифікація сучасного виробниц­тва мають базуватися переважно на нових рішеннях у галузях технології, техніки, організаційних форм і методів господарювання. Опрацювання, прийняття та реалізація таких рішень і становлять зміст інновацій­них процесів.

У загальному розумінні інноваційні процеси, що мають місце в будь-якій складній виробничо-госпо­дарській системі, є сукупністю прогресивних, якіс­но нових змін, що безперервно виникають у часі та просторі.

Результатом інноваційних процесів є новини, а зап­ровадження їх у господарську практику визнається за нововведення. Інноваційні процеси започатковуються певними галузями науки, а завершуються у сфері ви­робництва, сприяючи прогресивним змінам останнього. Первісними імпульсами запровадження новин (нововведень) на підприємствах служать не тільки суспільні потреби й результа­ти фундаментальних наукових досліджень, а й використання за­рубіжного прогресивного досвіду в галузі технології та організації виробництва, сучасних форм господарювання. За своїм характе­ром інноваційні процеси, новини й нововведення поділяються на взаємозв’язані види (рис. 9.1).

Технічні новини і нововведення проявляються у вигляді нових продуктів (виробів). технологій їхнього виготовлення мі. опік вироб­ництва (машин, устаткування, енергії, конструкційних матеріалів).

Організаційні нововведення охоплюють нові методи й форми організації всіх видів діяльності підприємств та інших ланок су­спільного виробництва (організаційні структури управління сфе­рами науки та виробництва, форми організації різних типів вироб­ництва й колективної праці тощо);

економічні — методи господарського управління наукою та виробництвом через реалізацію функцій прогнозування і плану­вання, фінансування, ціноутворення, мотивації та оплати праці. оцінки результатів діяльності:

соціальні — різні форми активізації людського чинника (професійна підготовка й підвищення кваліфікації персоналу, передовсім керівного складу всіх рівнів; стимулювання творчої діяльності поліпшення умов і постійне підтримування високого рівня безпеки праці; охорона здоров’я людини та охорона довкілля; створення комфортних умов життя тощо);

Рис 9.1 Джерела, класифікація і взаємозв'язок інноваційних процесів (новин, нововведень).

юридичні — нові і змінені закони та різноманітні нормативно-правові документи, що визначають і регулюють усі види діяльності підприємств та організацій.

За масштабністю і силою впливу на ефективність діяльності певних ланок суспільного виробництва всі новини та нововведен­ня можна об'єднати у дві групи — локальні (поодинокі, окремі) та глобальні (великомасштабні). Якщо локальні новини (нововведен­ня) ведуть переважно до еволюційних перетворень у сфері діяль­ності підприємств і через це не справляють якогось істотного впливу на ефективність функціонуванні та розвитку цих підприємств,, то глобальні, що здебільшого є революційними (принципово новими), кардинально підвищують організаційно-технічний рівень вироб­ництва, а завдяки цьому забезпечують суттєві позитивні зрушення в економічних і соціальних процесах.

Між окремими видами інноваційних процесів (новин, нововве­день) існує відносно тісний взаємозв'язок. Технічні новини зумов­люють передовсім відповідні організаційні нововведення, а останні потребують, як правило, певних змін в економічному механіз­мі діяльності підприємств. Зокрема створення й розвиток гнуч­ких автоматизованих виробництв на підприємствах різних галу­зей спричиняють докорінні зміни в організації технічної підготов­ки виробництва, методах його поточного планування та оператив­ного регулювання, а також забезпечують перехід до безперервно­го (тризмінного) режиму роботи цехів з гнучкими виробничими системами.

Широкомасштабна комп'ютеризація виробництва та інших сфер діяльності людини зумовлює появу нового виду господарю­вання — промислового сервісу й відповідних організаційно-еко­номічних форм його здійснення.

Ефективні технічні, організаційні та економічні нововведення неодмінно ведуть до помітних позитивних змін у соціальних про­цесах на підприємствах, а постійна актуалізація нагальних завдань соціального характеру ініціює розв'язання таких за допомогою нових економічних рішень. Зрештою, усі нововведення на підприє­мствах, які зорієнтовано на динамічний розвиток і невпинне підви­щення ефективності виробництва, мають спиратися на власні юри­дичні підвалини, відповідні нормативно-законодавчі акти — інак­ше вони не справлятимуть належного впливу на масштаби і стро­ки досягнення соціально-економічних цілей діяльності підприємств та організацій.

Тому треба позитивно оцінювати активізацію законотворчих процесів в Україні, які сприяють скорішому переходу до соціально орієнтованих ринкових відносин між суб'єктами господарювання розробку і схвалення пакета законів і механізмів їхньої практичної реалізації, що визначають і регулюють діяльність підприємств та організацій усіх галузей народного господарства.