Ефективність технічних нововведень

До груп технічних новин і нововведень, стосовно яких визначаються и оцінюються економічна та інші види ефективності, належать створення, виробництво та використання нових або модернізація (поліпшення експлуатаційних характеристик) існуючих засобів праці (машин, устаткування, будівель, споруд, передавальних пристроїв), пред­метів праці (сировини, матеріалів, палива, енергії) і споживання (продукції для безпосереднього задоволення потреб населення), технологічних процесів, включаючи винаходи й раціоналізаторські пропозиції.

Єдиним узагальнюючим показником економічної ефективності будь-якої групи технічних нововведень служить економічний ефект, що характеризує абсолютну величину перевищення вартісної оці­нки очікуваних (фактичних) результатів над сумарними витратами ресурсів за певний розрахунковий період. Залежно від кола вирі­шуваних завдань величину економічного ефекту можна і треба обчислювати в одній із двох форм — народногосподарській (за­гальний ефект за умов використання нововведень) і внутрішньо­господарський (ефект, одержуваний окремо розробником, вироб­ником і споживачем технічних новин або нововведень).

Народногосподарський економічний ефект визначається через порівнювання результатів від застосування технічних нововведень і всіх витрат на їхню розробку, виробництво і споживання; він відбиває ефективність тієї чи тієї групи технічних нововведень з погляду їхнього впливу на кінцеві показники розвитку економіки країни.

Внутрішньогосподарський (комерційний) економічний ефект, що обчислюється на окремих стадіях відтворювального циклу «на­ука—виробництво—експлуатація (споживання)», дає змогу оціню­вати ефективність певних технічних новин і нововведень з огляду на ринкові економічні інтереси окремих науково-дослідних (про­ектно-конструкторських) організацій, підприємств-продуцентів і підприємств-споживачів. Перша форма економічного ефекту як оцінний показник використовується на стадіях обґрунтування до­цільності розробки та наступної реалізації нових технічних рішень і вибору найліпшого варіанта таких, а друга — у процесі реалі­зації новин (нововведень), коли вже відомі ціни на нову науково-технічну продукцію та обсяги її виробництва. Незважаючи на відмінності між двома формами виразу економічного ефекту е_т^г(вг) (народногосподарського — індекс нг, внутрішньогосподарського — індекс вг), способи їхнього обчислення є ідентичними; вони виз­начаються як різниця між результатами (продукцією, роботою, послугами у вартісній оцінці) і витратами на досягнення таких за певний розрахунковий період Т, тобто

(9.7)

Алгоритм обчислення народногосподарської економічної ефек­тивності технічних нововведень зображено на рис. 9.4.

Рис. 9.4 Алгоритм обчислення народногосподарської ефективності технічних нововведень.

Оскільки розрахунковий період має значну тривалість, то ре­зультати й витрати за кожний його рік треба визначати з урахуван­ням чинника часу, тобто приводити до одного моменту часу — розрахункового року за допомогою спеціального коефіцієнта при­ведення що обчислюється за формулою

(9.8)

де Е — норматив приведення різночасних витрат і результатів (Е_н = о, і);

t_p— розрахунковий рік;

t — рік, за який витрати і результати приводяться до розра­хункового року.

Абсолютні значення розрахованих за цією формулою ко­ефіцієнтів а, наведено в табл. 9.1.

Таблиця 9.1

АБСОЛЮТНІ ЗНАЧЕННЯ КОЕФІЦІЄНТІВ ПРИВЕДЕННЯ α, ДЛЯ ВІДПОВІДНИХ РОКІВ t РОЗРАХУНКОВОГО ПЕРІОДУ

З урахуванням чинника часу народногосподарський економіч­ний ефект від технічних нововведень дорівнює:

(9.9)

де Р_t- В_t — вартісна оцінка відповідно результатів і витрат у t-му році розрахункового періоду;

t _n, t _k — відповідно початковий і кінцевий роки розрахункового періоду.

Початковий рік розрахункового періоду — це рік початку фінан­сування розробки технічних новин, включаючи проведення науко­вих досліджень. Кінцевим роком розрахункового періоду заведено вважати момент завершення всього життєвого циклу технічного нововведення, що охоплює розробку, освоєння виробництвом і ви­користання в народному господарстві. Він може визначатись норма­тивними (очікуваними) строками оновлення продукції або засобів праці з урахуванням їхнього техніко-економічного старіння.

Загальні результати технічних нововведень визначаються як сума основних(р, °) і супровідних (р; -) результатів:

(9.10)

Основні результати обчислюються за формулами:

• для засобів тривалого користування — Р, ° = (9.11)

• для нових предметів праці —

(9.12)

Д^е Ц, — ціна одиниці продукції (з урахуванням ефективності її застосування), що її виробляють за допомогою нових засобів праці або предметів праці в році t;

V_t, — обсяг застосування нових засобів праці або предметів праці

W_t—продуктивність засобів праці в році t;

D_t, витрата предметів праці на одиницю продукції, що виго­товляється з використанням цих предметів у році t.

До супровідних результатів належать додаткові економічні результати в різних сферах народного господарства (наприклад, запровадження нових видів транспортних засобів може зумовити додаткову економію на складах та перевалочних базах завдяки скоро­ченню запасів вантажів, а використання нових засобів автомати­зації — зменшення обсягу незавершеного виробництва тощо), а також економічна оцінка соціальних і екологічних наслідків реа­лізації технічних нововведень. Вартісну оцінку останніх можна знайти, користуючись формулою

(9.13)

де Р_t^с — вартісна оцінка соціальних і екологічних результатів використання технічних нововведень у році _t;

R_t, — величина окремого результату (в натуральних вимірни­ках) з урахуванням масштабу його впровадження в році t

A_jt — вартісна оцінка одиниці окремого результату в році _t;

n — кількість показників, що враховуються за визначення впливу технічного нововведення на соціальну сфер} й навколишнє сере­довище.

Сумарні витрати на реалізацію технічного нововведення за розрахунковий період включають витрати на виробництво і а вико­ристання продукції, тобто

(9.14)

При цьому витрати як на виробництво, так і на використання продукції (без урахування витрат на придбання самої продукції), обчислюються однаково:

(9.15)

де С_t — поточні витрати на виробництво (використання) про­дукції в році _t без урахування амортизаційних відрахувань на реновацію;

К_t— одночасні витрати на виробництво (використання) про­дукції у

Л_t— залишкова вартість (ліквідаційне сальдо) основних фондів, що вибувають у році _t.

До складу поточних включаються витрати, що враховуються згідно з чинним на підприємствах порядком калькулювання собівар­тості продукції, а до одночасних — капітальні вкладення та інші витрати одномоментного характеру. Зокрема, до них відносять витрати на: науково-дослідні, конструкторсько-технологічні і проектні роботи; освоєння виробництва і доробку дослідних зразків про­дукції: придбання устаткування, його транспортування, монтаж і налагодження; спорудження нових або реконструкцію діючих бу­дівель та інших елементів нерухомих основних фондів і об'єктів соціальної інфраструктури; поповнення оборотних коштів, котре зв’язане з реалізацією технічного нововведення; кошти, потрібні для запобігання негативним соціальним, екологічним та іншим наслідкам

Наявність народногосподарського економічного ефекту від того чи тої о технічного нововведення не завжди свідчить про доцільність його використання. Таке може трапитись у разі, коли економічно вигідне для народного господарства в цілому нове технічне рішен­ня призводить до погіршання певних економічних показників діяльності окремих наукових організацій або підприємств, причетних відтворювальною циклу «наука—виробництво—експлуатація (споживання)

Тому необхідно завжди визначати не лише загальну величину економічного ефекту, а й ту його частку, яку має одержати кожний учасників процесу створення й реалізації технічного нововведеного обчислювати внутрішньогосподарський (комерційний) економічний ефект.

За умов функціонування ринкових економічних відносин між контрагентами виробництва для оцінки внутрішньо господарського (комерційного) економічного ефекту від створюваних технічних новин і використовуваних технічних нововведень можна застосову­вати показник прибутку, що затіпається в розпорядженні підприє­мства (на] кової організації); його обчислюють за формулою

(9.16)

де П_t— прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства (наукової організації) у році _t,

Р_t - виручка від реалізації продукції науково-технічного або ви­робничо - технічного (споживчого) призначення в році _t за ринкови­ми (іншими застосовуваними) цінами;

С_t— собівартість продукції в році _t;

В_t— загальна сума виплат з балансового прибутку підприєм­ства (наукової організації) та податків у році t.

З метою більш глибокого економічного аналізу ефективності технічних новин (нововведень) варто обчислювати й оцінювати також інші похідні вимірники — коефіцієнт ефективності одночас­них витрат (внутрішню норму ефективності), строк їхньої окуп­ності тощо.

За сучасних умов розбудови соціально орієнтованої економіки стає можливим і необхідним принципово новий підхід до визначен­ня ефективності технічних новин і нововведень. Його суть поля­гає у визнанні безумовної пріоритетності критеріїв соціальної ефективності й екологічної безпеки об'єктів технічних новин і но­вовведень щодо критерію економічної ефективності. Процедурний механізм порівнювання й вибору найліпшого з можливих варіантів технічних новин (нововведень) здійснюється у певній послідов­ності.

• По-перше, проводиться ранжирування цілей розробки, вироб­ництва й використання об'єктів технічних новин; до вищого рангу відносять соціальні цілі та вимоги екологічної безпеки, до нижчо­го — максимізацію економічної ефективності.

• По-друге, можливі варіанти технічних новин однакового фун­кціонального призначення проходять перевірку на відповідність соціальним цілям і вимогам екологічної безпеки, що їх зафіксова­но в державних і міжнародних стандартах, а також у цільових нор­мативах соціального характеру, — якщо новини не відповідають таким цілям і вимогам, то вони мають бути відхилені незалежно від рівня їхньої економічної ефективності.

• По-третє, на кінцевій стадії процесу порівняння й вибору треба розглядати тільки соціально й екологічно допустимі (і в цьо­му розумінні — ефективні) варіанти технічних новин чи нововве­день; найліпший з них визначається вже за економічним критерієм.