Сучасні тенденції

Під впливом НТП, за умови усвідомленої необхідності розв'язання великомасштабних завдань щодо переведення економіки на ринкові відноси­ни та інтенсивний шлях розвитку, мають місце істотні (нерідко ра­дикальні) організаційні перетворення не лише безпосередньо у сфері виробництва, айв усій системі його обслуговування та уп­равління. Для забезпечення ефективного управління організацій­ним прогресом важливо своєчасно виявляти і правильно оцінюва­ти його тенденції, прогресивні й небажані зміни у формах органі­зації виробництва та праці, функціонуванні окремих чи всієї су­купності елементів господарського механізму. Основні сучасні тен­денції організаційного прогресу можна звести до такого:

• прискорення темпів розвитку окремих (деконцентрації, коо­перування, конверсії, диверсифікації) ти посилення взаємозв’язків усіх суспільних форм організації виробництва, що забезпечує де­монополізацію виробництва багатьох видів продукції, конкуренцію продуцентів на ринку, мультиплікаційну ефективність діяльності підприємств різних типів і систем господарювання;

• посилення безперервності та гнучкості виробництва на підприємствах багатьох галузей завдяки широкому застосуванню автоматичних роторних ліній, робототехнічних комплексів і гнучких виробничих систем, що уможливлюють зведення до мінімуму втрат часу й ресурсів, багаторазове підвищення продуктивності праці, значне прискорення оновлення продукції, Що виготовляється;

• розвиток колективної (бригадної) форми організації та опла­ти праці, що за умов прискорення НТП, якісного вдосконалення й ускладнення техніко-технологічної бази виробництва стає об'єктив­но необхідним і економічно доцільним;

• раціоналізація організації потоку й використання засобів ви­робництва та кінцевої продукції на всіх стадіях відтворювального процесу переміщення певної частини організаційно-технологічних операцій з підготовки виробництво у сферу матеріально-технічного його забезпечення, що сприяє істотному скороченню виробничих запасів сировини, матеріалів і палива, зменшенню обсягів їхнього використання, утилізації відходів виробництва;

• формування нових типів суспільної комбінації речових і особистісних елементів процесу виробництва, науки та виробництва, виробництва і сфери споживання у вигляді спільних міжгалузевих і міждержавних підприємств, науково-технічних комплексів, ^1нженерних і сервісних центрів, створюваних з метою концентрації ^та раціонального використання суспільні ресурсів, підвищення ^ефективності науково-технічного прогресу;

• удосконалення організації функціонування господарського механізму підприємств, перехід останніх на ринкові економічні відносини з державою та іншими контрагентами, що посилює відповідальність за кінцеві результати.діяльності, конкурентоспроможність на світовому й національному ринках, фінансову стійкість і прибутковість;

• активізація людського чинника через здійснення такої кадро­вої політики, котра відповідає сучасним вимогам правильного підбору керівників усіх рівнів, підвищенню їхньої компетентності, діловитості й відповідальності; вимогам дальшого розвитку демо­кратії в управлінні виробництвом, забезпечення належної організо­ваності й виконавської дисципліни.

Розвиток і поглиблення названих тенденцій у галузі організації виробничо-трудових процесів та функціонування господарського механізму необхідно вважати сучасними завданнями прискорення організаційного прогресу. При цьому пріоритетними мають бути заходи щодо раціоналізації організаційно-господарського управл­іння і дальшого взаємоузгодженого розвитку суспільних форм органі­зації виробництва. Тільки комплекс заходів такого спрямування може забезпечити реалізацію наявних резервів прискорення й підви­щення ефективності організаційного прогресу.