Вплив на виробництво

Будь-які локальні і глобальні нововведення різного спрямування можуть забезпечувати максималь­но можливий прогресивний вплив на виробницт­во за умови, якщо підприємства використовують їх постійно, ком­плексно й гармонічно. Найбільший за наслідками безпосередній вплив на результативність (ефективність) діяльності підприємства справляють технічні та організаційні нововведення. Інші нововве­дення впливають на виробництво опосередковано (через ефек­тивність нових організаційно-технічних рішень). Про силу впливу окремих організаційно-технічних та інших нововведень на відповідні економічні показники діяльності підприємств свідчать такі приклади.

Досвід експлуатації гнучких автоматизованих виробництв по­казує їхні істотні переваги порівняно з технологічним устаткуван­ням традиційного виконання: питома вага оплати праці (у розра­хунку на одну деталь) зменшується на 25—30%, накладні витрати — більше ніж на 80%, виробничі площі зменшуються на 60%, а тривалість виробничого циклу скорочується у 5—6 разів. З-поміж глобальних технічних нововведень за силою впливу на економіку підприємства варто назвати роторні та роторно-конвеєрні лінії, які забезпечують проти традиційних знарядь праці: підвищення про­дуктивності праці — у 4—10 разів; зменшення обсягу необхідної виробничої площі —у 2—2, 5 раза; скорочення тривалості циклу виготовлення — у 15—20, а обсягу транспортування виробів — у 25—30 разів.

Помітно посилюється вплив нових технічних (технологічних) систем не лише на економічні явища, а й на соціальні процеси. Це потребує пильної уваги конструкторів нової техніки до показників її надійності, ергономічності та екологічності. Особливо нагаль­ним є завдання екологізації виробництва. Спеціальними наукови­ми дослідженнями встановлено, наприклад, що збільшення у два рази забруднення повітря шкідливими викидами скорочує термін експлуатації промислового устаткування до першого капітального ремонту в середньому у півтора раза і що врожайність пшениці в зонах дії підприємств кольорової металургії на 40—60% менша, ніж за межами цих зон. Водночас сучасні прогресивні технології у багатьох випадках уможливлюють не тільки зменшення кількості шкідливих відходів, а й перетворення їх на додаткові чинники зро­стання обсягів продукції і прибутку. Зокрема, застосування техно­логії утилізації викидів сірчаного ангідриду тепловими електро­станціями через оснащення їх відповідними газоочисними установ­ками може задовольнити половину потреби народного господар­ства України в сірчаній кислоті.

Проте ефективність окремих глобальних і локальних заходів є важливим, але недостатнім вимірником ступеня впливу нововве­день організаційно-технічного характеру на результативність діяльності підприємств. Ось чому необхідно знати конкретну методику виявлення інтегрального впливу певної сукупності нововведень на ключові показники виробничо-господарської діяльності підприємств за той чи інший проміжок часу.

У зв'язку з цим можна використовувати загальний методичний підхід, суть якого зводиться до обчислення за спеціальними алго­ритмами (формулами) основних показників, що характеризують економічну ефективність тієї чи тієї сукупності запроваджених протягом року (кількох років) нових технічних та організаційних нововведень (ТОН). Зокрема варто обчислювати такі техніко-економічні показники.

Приріст обсягу виробленої продукції

(9.1)

де Z_Bn — кількість вивільнених працівників за рахунок техніч­них і організаційних нововведень, осіб;

В¹_п — продуктивність праці в розрахунковому році (періоді), грн/осіб;

V _Вп — обсяг виробленої продукції, тис. грн.

Приріст продуктивності праці.

(9.2)

де І _Вп — загальне зростання продуктивності праці в розрахун­ковому році (періоді), %;

L¹— фактична чисельність персоналу, осіб;,

В_п° — продуктивність праці у базовому році (періоді).

Приріст фондоозброєності праці:

(9.3)

де І¹_f — темп зростання фондоозброєності праці у розрахунко­вому році (періоді), %;

Ф_осн — вартість основних виробничих фондів, тис. грн.;

f° —фондоозброєність праці у базовому році (періоді), грн/осіб.

Приріст фондовіддачі:

(9.4)

де І_F — темп зміни фондовіддачі за розрахунковий рік (період), %;

F° — фондовіддача у базовому році (періоді), грн.

• Частка економії (%) від запровадження технічних та органі­заційних новин у загальних витратах на виробництво продукції:

(9.5)

де D¹ — середня заробітна плата одного працівника у роз­рахунковому році (періоді);

Р¹ — загальна сума прибутку у тому ж році (періоді).

• Приріст рентабельності виробництва:

(9.6)

де R¹— рівень рентабельності виробництва у розрахунковому році (періоді), %;

Ф _Вир — загальна вартість виробничих фондів.

Зроблені за таким методичним підходом розрахунки середніх показників свідчать про істотний вплив технічних та організацій­них нововведень на ефективність виробництва на підприємствах різних галузей народного господарства України.

За загальної помітної тенденції постійного зниження фондовід­дачі техніко-організаційні нововведення забезпечують значне підви­щення цього показника (приблизно на 18%).

Проти загальної позитивної динаміки показників витрат на ви­робництво (собівартості продукції) і рентабельності виробницт­ва, темпи їх відповідно зниження і збільшення цих показників, зумовлені організаційно-технічними чинниками, були майже у ' '5-—2 рази вищими.

При цьому частки зміни розрахункових показників під впли­вом технічних та організаційних нововведень становили у серед­ньому 62 — 63 і 37 — 38 відсотків загальної позитивної їхньої Динаміки.

Сучасним технологіям властиві певні тенденції розвитку й зас­тосування. Головними з них є: по-перше, перехід до малостадійних процесів через поєднання в одному технологічному агрегаті кількох операцій, що раніше виконувались окремо; по-друге, за­безпечення в нових технологічних системах мало- або безвідход­ності виробництва; по-третє, підвищення рівня комплексності ме­ханізації процесів на засаді застосування систем машин і техноло­гічних ліній; по-четверте, використання в нових технологічних процесах засобів мікроелектроніки, що дає змогу одночасно з підви­щенням ступеня автоматизації процесів досягати більш динаміч­ної гнучкості виробництва.

Рис. 9.2. Загальні та пріоритетні напрями НТП.

Технологічні методи все більше й усе частіше визначають конк­ретну форму і функції засобів та предметів праці, а отже, ініціюють появу інших напрямків НТП, витискують з виробництва технічно та економічно застарілі знаряддя праці, породжують нові машини та устаткування, засоби автоматизації. Зараз принципово нові види техніки розробляються й виготовляються під нові технології, а не навпаки, як це було раніше, коли панував примат засобів праці.

НТП у галузі знарядь праці довів, що технічний рівень та якість сучасних машин (устаткування) безпосередньо залежать від професійності характеристик застосовуваних для їхнього виробниц­тва конструкційних та інших допоміжних матеріалів. Звідси ви­пливає величезна роль створення й широкого використання нових матеріалів, що характеризує один з важливих напрямків НТП.

У галузі предметів праці варто виділити такі тенденції НТП: 1) істотне поліпшення якісних характеристик матеріалів мінераль­ного походження, стабілізація і навіть зменшення питомих обсягів їхнього споживання; 2) інтенсивний перехід до застосування у все більшій кількості легких, міцних й корозійностійких кольорових металів (сплавів), що став можливим унаслідок появи принципово нових технологій, які значно зменшили вартість їхнього виробниц­тва; 3) істотне розширення номенклатури і форсоване нарощуван­ня обсягів продукування штучних матеріалів із наперед заданими та унікальними властивостями.

Перша тенденція виявляється в значному збільшенні випуску низьколегованої сталі, листового і термообробленого прокату, по­ширенні порошкової металургії, беззливкового прокату кольоро­вих металів, що забезпечують підвищення надійності й зниження металомісткості різних технічних конструкцій; друга тенденція — у всезростаючому використанні як конструкційних матеріалів алю­мінію, титану, магнію та їхніх сплавів, що уможливлює кількара­зове (2—10 разів) зменшення маси машин (устаткування), транс­портних засобів тощо; третя тенденція, найперспективніша за своєю прогресивністю та економічною ефективністю, — у випереджаю­чому розвитку виробництва полімерних, композиційних (полімер­них із наповнювачем) і керамічних матеріалів, що порівняно з тра­диційними мають більш високу термічну, абразивну та ерозійну стійкість, меншу питому щільність, є інертними до агресивних середовищ, а нерідко мають цілком унікальні властивості, завдяки чому стають незамінимими конструкційними матеріалами для ба­гатьох найновіших типів сучасної техніки.

До сучасних виробничих процесів ставляться такі вимоги, як Досягнення максимально можливої безперервності, безпеки, гнуч­кості й продуктивності, що можуть бути реалізовані лише за відпо­відного рівня їхньої механізації та автоматизації — інтегрованого та завершального напрямку НТП. Механізація й автоматизація виробництва, яка відображає різний ступінь заміни ручної праці машинною, у своєму безперервному розвитку послідовно, паралель­но або паралельно-послідовно переходить від нижчої (часткової) до вищої (комплексної) форми.

За умов інтенсифікації виробництва, гострої необхідності бага­торазового зростання продуктивності праці та радикального полі­пшення її соціологізації, докорінного підвищення якості продуко­ваних виробів автоматизація виробничих процесів стає стратегіч­ним напрямком НТП для підприємств більшості галузей народно­го господарства. Пріоритетне завдання полягає в забезпеченні ком­плексної автоматизації, оскільки впровадження окремих автоматич­них машин та агрегатів часто не дає бажаного економічного ефек­ту, через значний залишок ручної праці. Новий і досить перспек­тивний напрямок комплексної автоматизації зв'язано зі створен­ням і впровадженням гнучких автоматизованих виробництв. Фор­сований розвиток таких виробництв, передовсім у машинобудуванні та деяких інших галузях, зумовлено об'єктивною необхідністю по­стійно забезпечувати високоефективне використання дорогого ав­томатичного устаткування і достатню мобільність виробництва з частим оновленням номенклатури продукції.

10.2. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ПРОГРЕС