Додаток 3

ЗМІСТ І ФОРМА ФОРМУЛИ КВАЛІФІКАЦІЇ ЗЛОЧИНІВ:

СПЕЦІАЛЬНО-ЮРИДИЧНІ АСПЕКТИ

З урахуванням положень щодо цієї форми кваліфікації злочинів, наведених у додатку 2, в цьому додатку уточнені та конкретизовані основні спеціально-юридичні аспекти ФК.

1.Основними символами (знаками), обов'язковими для будь-якої ФК, завжди виступають: а) скорочена назва відповідного джерела кримінального права України; з урахуванням системи сучасного кри­мінального права України таким джерелом може бути Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року (КК 2001 р.) або Кримінальний кодекс України від 28 грудня 1960 року (КК 1960 р.); б) порядковий номер та скорочене (без назви) написання статті Особливої частини КК 2001 р. чи КК 1960 р., яка передбачає так звану «специфічну частину» ЮСЗ, інкримінованого особі.

2. Додатковими символами (знаками) (вони є обов'язковими лише для окремих різновидів ФК) можуть виступати: а) порядковий номер та скорочене (без назви) написання окремої статті (кількох статей) Загальної частини КК 2001 р. чи КК 1960 р., якщо одна або кілька таких статей, на думку суб'єкта кваліфікації, відображають у ФК специфіку відповідного ЮСЗ; б) порядковий номер та скорочене (без тексту) написання відповідної частини вказаної у ФК статті Осо­бливої частини КК 2001 р. чи КК 1960 р. - якщо така стаття має кіль­ка частин; в) порядковий номер та скорочене (без тексту) написання відповідної частини статті Загальної частини КК 2001 р. чи КК 1960 р. - якщо така стаття включена до ФК; г) порядковий номер та скоро­чене (без тексту) написання відповідного пункту (кількох пунктів) ч. 2 ст. 115 КК 2001 р. чи відповідного пункту (кількох пунктів) ст. 93 КК 1960 р., якщо у ФК міститься посилання на таку статтю (частину статті).

3. Включення до ФК статей Загальної частини КК 2001 р. чи КК 1960 р. є відображенням в ній висновку суб'єкта кваліфікації про те, що поведінка особи у поєднанні з іншими обставинами відповідає так званому особливому ЮСЗ. У дещо спрощеному розумінні особливий ЮСЗ фіксує опосередкований зв’зок діяння особи з його (ЮСЗ) «специфічною частиною», оскільки таке діяння у поєднанні з іншими обставинами не відповідає (не повністю відповідає) тим ознакам, які в ній передбачені (зазначені в Особливій частині КК щодо злочину певного виду чи окремого його різновиду). З огляду на певні теоретичні орієнтири та окремі тенденції правозастосовної практики України до особливих ЮСЗ можуть бути, зокрема, віднесені: а) ЮСЗ, що передбачають окремі стадії незакінченого злочину; б) ЮСЗ, що передбачають вчинення злочину організатором, підбурювачем, пособником; в) ЮСЗ, що передбачає вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою чи злочинною організацією, якщо відповідні характеристики цих форм вчинення злочину не передбачені у відповідній статті (частині статті) Особливої частини КК; г) ЮСЗ, що виступає правовою підставою кримінальної відповідальності організатора організованої групи чи злочинної організації за злочини, вчинені цими злочинними об’єднаннями, якщо його участь у таких злочинах не не передбачена у відповідній статті (частині статті) Особливої частини КК; ґ) ЮСЗ, які передбачають поєднання відповідних специфічних характеристик, зазначених у п. «а», зі специфічними характеристиками, вказаними у п.п. «б» – «г».

Очевидно, до особливих можуть бути віднесені також юридичні склади, які передбачають заподіяння певної шкоди в стані так званої уявної оборони – у випадках, коли вона прирівнюється до перевищення меж необхідної оборони.

Таким чином, у ФК може мати місце посилання на відповідні частини статтей 14, 15, 27, 28, 30, 37 Загальної частини КК 2001 р. або (та) на статті 17, 19 Загальної частини КК 1960 р. При цьому в межах відображення у ФК одного (окремого) ЮСЗ відповідна стаття Загальної частини КК 2001 р. чи КК 1960 р. обов'язково має «прив'язуватись» до «своєї» статті (частини статті) Особливої частини зазначених кодексів.

4. В окремих випадках в поведінці особи, яка оцінена суб'єктом кваліфікації як єдиний (одиничний) злочин, може вбачатися кілька кваліфікуючих ознак (обтяжуючих обставин), передбачених різни­ми частинами відповідної статті Особливої частини КК 2001 р. чи КК 1960 р. Як уже зазначалось, в цих випадках відповідно до традицій, що склалися в правозастосовній практиці України, на рівні ФК має вказуватись та части­на статті, яка передбачає «найбільш обтяжуючу» з наявних обставин (санкція якої передбачає найбільш суворе покарання).

Таким чином, при відображенні у ФК одного (окремого) ЮСЗ по­винно мати місце посилання лише на одну частину статті Особливої частини КК 2001 р. чи КК 1960 р. (ФК типу - ч.ч. 2, 3, 4 ст. 185 КК розглядається як некоректна).

5. В окремих випадках в поведінці особи, яка оцінена суб'єктом кваліфікації як єдиний (одиничний) злочин, що вчинений у співучас­ті з розподілом ролей, може поєднуватись виконання кількох таких ролей - зокрема, підбурювача і організатора, підбурювача і пособни­ка. В цих випадках відповідно до традицій, що склалися в правозастосовній практиці України, на рівні ФК має вказуватись та частина статті Загальної частини КК 2001 р. чи КК 1960 р., яка передбачає «найбільш небезпечну» роль. Орієнтиром в цьому разі повинен бути законодавчий підхід: відносна небезпечність «ролей» (видів співучас­ників) визначається послідовністю їх відображення в ст. 27 КК 2001 р. чи в ст. 19 КК 1960 р., тобто за схемою «виконавець (співвиконавець) – організатор – підбурювач (підмовник) – пособник».

Таким чином, при посиланні у ФК на ст. 27 КК 2001 р. чи ст. 19 КК 1960 р. – в межах відображення в ній одного (окремого) ЮСЗ – має вказуватись лише одна частина зазначених статей.

6. В окремих випадках поведінка особи у поєднанні з іншими обста­винами може бути оцінена суб'єктом кваліфікації як кілька окремих злочинів, кожний з яких відповідає «своєму», відмінному від інших ЮСЗ (сукупність злочинів). За змістом ч. 2 ст. 33 КК кожний злочин в такому разі підлягає окремій кваліфікації. Відповідно в ФК (на етапі остаточної кваліфікації) кожний ЮСЗ має бути відображений окремо – з додержанням положень, зазначених у п.п. 1 – 5. Цей підхід повинен застосовуватись і тоді, коли окремі злочини, що утворюють сукупність, кваліфікуються за однією і тією ж статтею або за однією і тією ж час­тиною статті Особливої частини КК (див. Окремі приклади написання ФК у п.11 додатку 4).

7. В окремих випадках поведінка особи у поєднанні з іншими об­ставинами може бути оцінена суб'єктом кваліфікації як кілька окре­мих злочинів, які відповідають одному і тому ж ЮСЗ (повторність злочинів, що мають тотожні ЮСЗ). Відображення такої кримінально-правової ситуації у ФК здійснюється за наступними правилами: а) на етапі так званої «проміжної» кваліфікації кожний злочин одержує окреме відображення у «своїй» ФК; б) на етапі остаточної кваліфіка­ції окремі злочини, оскільки вони відповідають одному і тому ж ЮСЗ, мають бути «представлені» ФК, яка відображає цей один (єдиний) ЮСЗ. У переважній більшості випадків ФК кожного з таких злочи­нів на етапі «проміжної» кваліфікації і ФК всіх цих злочинів на етапі остаточної кваліфікації не відрізняються одна від одної. Виняток ста­новлять ФК кількох умисних вбивств з різним «набором» обтяжую­чих обставин: оскільки такі обтяжуючі обставини передбачені різни­ми пунктами ч. 2 ст. 115 КК 2001 р. чи ст. 93 КК 1960 р., ФК кожного з умисних вбивств на етапі «проміжної» кваліфікації відрізняються як одна від одної, так і від ФК на етапі остаточної кваліфікації (остан­ня має містити посилання на ті пункти ч. 2 ст. 115 КК 2001 р. чи ст. 93 КК 1960 р., що передбачають всі обтяжуючі обставини всіх вчинених особою умисних вбивств - див. приклад а) п. 9 додатку 4).

Таким чином, можлива ситуація, коли при остаточній кваліфіка­ції кількох злочинів їх кількість є більшою порівняно з кількістю ві­дображених у ФК ЮСЗ. Особливим проявом такої ситуації є випадок, коли вчинені особою кілька злочинів на етапі остаточної кваліфікації «представлені» у ФК лише одним ЮСЗ; в цьому разі на рівні ФК мно­жинність (повторність) злочинів взагалі не одержує відображення.