Інвестиційна безпека у структурі економічної безпеки держави

Проблема забезпечення інвестиційної безпеки особливо актуальна для України, яка має забезпечити розбудову ринкової економіки, подолати деформації у структурі економіки, оновити продукцію та виробничий апарат у промисловості, освоїти нові для себе види діяльності у сфері послуг.

Інвестиційна безпека – це такий стан рівня інвестицій, який дає можливість оптимально задовольняти поточні інвестиційні потреби національної економіки за обсягом і структурою з урахуванням ефективного використання й повернення коштів, які інвестуються, оптимального співвідношення між розмірами внутрішніх і зовнішніх інвестицій, іноземних інвестицій у країну і вітчизняних за кордон, підтримання позитивного національного платіжного балансу.

Інвестиційна безпека – це такий рівень національних та іноземних інвестицій (за умови оптимального їх співвідношення), який здатен забезпечити довгострокову позитивну економічну динаміку при належному рівні фінансування науково-технічної сфери, створення інноваційної інфраструктури та адекватних інноваційних механізмів.

Забезпечення інвестиційної безпеки має відбуватися з урахуванням різкого скорочення експорту українського капіталу за межі України, високого ступеня пов'язаності міжнародних капіталів, відсутності великих мас вільного іноземного капіталу, гострої конкуренції між сферами його вкладання і країнами, які залучають іноземний капітал. Іноземні інвестори твердо дотримуються правила: вкладати капітал туди, де низький ступінь ризику і висока оборотність вкладених коштів.

З викладеного вище випливає, що у найбільш узагальненому вигляді інвестиційну складову економічної безпеки можна визначити як сукупність нормативно-правових, соціальних і екологічних умов, які визначають тип і динаміку відтворюального процесу, що забезпечують надійність відшкодування та ефективність вкладеного капіталу. У зв'язку з цим інвестиційною безпекою держави слід називати також спроможність підтримувати виробничі нагромадження і капітальні вкладення на рівні, що забезпечує необхідні темпи розширеного відтворення, реструктуризацію і технологічне переозброєння економіки, тобто інвестиційна безпека дає змогу оптимально задовольняти поточні потреби економіки в капітальних вкладеннях за обсягом і структурою з урахуванням ефективного використання і повернення коштів, які інвестуються, досягнення оптимального співвідношення між розмірами іноземних інвестицій у країну і вітчизняних за кордон, підтримання позитивного національного платіжного балансу.

Головним критерієм інвестиційної безпеки є конкурентоспроможність економіки як процесу реалізації економічної безпеки у динаміці. З огляду на те, що критерій економічної безпеки — підтримання в адекватному стані умов життєдіяльності (економічне зростання, добробут населення), то матеріальною основою цього є певний рівень інвестування та інвестиційної безпеки. Виокремлення названих критеріїв пов'язане з пороговими граничними значеннями допущення певного ймовірного порушення безпеки. Отже, визначення інвестиційної безпеки має бути пов'язане з мірою, що виражає органічну єдність якісної та кількісної визначеності явища інвестиційної безпеки. Названі критерії інвестиційної безпеки дають можливість визначити інвестиційну безпеку як соціально-економічну форму руху національної економіки в сучасних умовах.

Поняття " інвестиційна безпека" означає також процес забезпечення такого стану інвестиційної сфери, за якого економіка здатна зберігати й підтримувати такий рівень інвестиційних ресурсів в умовах дії внутрішніх та зовнішніх загроз, що є необхідним для забезпечення стійкого розвитку та соціально-економічної стабільності країни, зростання конкурентоспроможності національної економіки та добробуту населення.

Важливим моментом для усвідомлення цілісної конструкції інвестиційного процесу та інвестиційної безпеки є визначення їхнього об'єкта і суб'єкта інвестування.

Інвестиційний об'єкт – будь-який об'єкт (країна, регіон, галузь, підприємство тощо), на який спрямовані інвестиції. Необхідно звернути увагу на те, що інвестиційний об'єкт існує тільки в процесі здійснення інвестиційної діяльності та є матеріальною основою досягнення цілей, визначених інвестиційною політикою. В умовах ринкової системи господарювання сам інвестиційний об'єкт для інвестора не має вирішального значення. Він становить інтерес тільки тією мірою, якою забезпечує задоволення власних цілей інвестора, що свідомо не збігаються із задоволенням потреби споживачів у тій продукції, що виробляє фірма. З погляду теорії інвестицій, об'єкт для інвестора становить проміжну ланку, що сприяє задоволенню цілей інвестора — здобуттю ефекту на вкладений капітал. Отже, об'єкт є мірою і сутністю інвестиційної активності суб'єкта.

Суб'єктами, з одного боку, виступають учасники – власники вільних інвестиційних ресурсів (банки, фінансові компанії та інші інвестиційні інститути, а також приватні інвестори), а з іншого – підприємства, організації та ін., що мають потребу в інвестиційних ресурсах. Важливою стороною інвестиційної діяльності є посередники, котрі забезпечують взаємодію інвестиційних інститутів зі споживачами інвестиційних ресурсів. У цілому основні суб'єкти інвестиційної безпеки такі: держава, особа, підприємство, регіон, світове співтовариство. Саме взаємодія цих суб'єктів визначає характер, ступінь та особливості інвестиційної діяльності та інвестиційної безпеки. Крім того суб'єкти переважно і є джерелом суб'єктивних та об'єктивних ризиків і загроз інвестиційній безпеці. Склад потенційних суб'єктів інвестиційного процесу подано на рис. 1.

Рис.1. Склад потенційних суб’єктів інвестиційного процесу

Необхідно зазначити фактори, які впливають на рівень інвестиційної безпеки.

Одним із найважливіших компонентів аналізу й управління інвестиційною безпекою є аналіз загроз, динаміки їхнього нагромадження та оцінка ступеня їхнього впливу. Мають бути розглянуті як внутрішні (стан фондових ринків, банківської системи, технологічний рівень виробництва основних галузей економіки, ступінь зношеності основних виробничих фондів, неготовність будівельного комплексу регіону забезпечити необхідний рівень обсягів будівництва), так і зовнішні загрози, спричинені умовами на зовнішніх ринках і виявами відцентрових тенденцій. Отже, основне завдання полягає в побудові оцінки, що дає змогу в процесі діяльності інвестиційної системи чисельно визначити загрозу зменшення потоку інвестицій у реальний сектор економіки, щоб вчасно вжити заходів з недопущення цього.

Інвестиційна безпека зумовлюється структурою і домінуванням на вітчизняному ринку тих чи інших мотивів інвестування, ступенем диверсифікації інвестиційних джерел. За інших рівних умов рівень інвестиційної безпеки підвищується за наявності більшої кількості джерел внутрішніх і зовнішніх інвестицій. На рівень інвестиційної безпеки держави впливає величина відпливу капіталу (окрім прямих інвестицій в інші країни) з країни, оскільки на неї скорочується потенційно можливий обсяг сукупних інвестицій. Інвестиційна безпека характеризується також рівнем повернення вкладених коштів.

Особливе місце у забезпеченні інвестиційної безпеки належить страхуванню інвестиційних ризиків. Слід зазначити, що іноземний капітал більш " нервово" реагує на щонайменшу дестабілізацію в Україні, ніж національний. Необхідно підкреслити, що, на жаль, іноземні страхові структури розглядають Україну як країну з дуже високим ступенем інвестиційного ризику.

Великого значення для забезпечення високого рівня інвестиційної безпеки держави набуває добросовісна поведінка інвесторів. Впливає на стан інвестиційної безпеки і рівень узгодження інтересів менеджерів, мажоритарних і міноритарних власників, які на практиці часто не збігаються. З позиції інвесторів подібна розбіжність збільшує ризик вкладень та ставить під сумнів отримання необхідної дохідності. У результаті один і той самий бізнес може мати для інвестора різну цінність залежно від відчуття непорушності своїх інтересів.

Рівень інвестиційної безпеки не в останню чергу зумовлюється ступенем інформованості інвесторів. У зв'язку з цим необхідно підкреслити, що в Україні інвестори, на думку експертів, мають справу з не досить ефективним ринком, що, з одного боку, дає можливість отримувати надприбутки інсайдерам, а з іншого, робить більш-менш коректне прогнозування неможливим. Більшість торговців на вітчизняному фондовому ринку не мають змоги визначити інвестиційну вартість акцій внаслідок або браку необхідної інформації, або непідготовленості персоналу до подібного аналізу.

Водночас інвестиційна безпека залежить від того, яким чином індивідуальні інвестори бажають отримувати інвестиційний дохід — у вигляді готівкових дивідендів або капіталізованого доходу. Прибічники першого варіанта зменшують ліквідність ринку капіталу (роблять примарними перспективи майбутнього зростання), роблять його менш привабливим для міжнародних інвесторів.

На рівень інвестиційної безпеки впливає режим валютного курсу та відсоткова політика, що встановилися в країні. Так, наявність валютного коридору поряд з позитивними реальними відсотковими ставками є визначальним чинником залучення портфельних інвестицій у фінансові активи, деноміновані в національній валюті. За макроекономічної стабільності різниця у відсоткових ставках у національній та іноземній валюті показує очікувану девальвацію національної валюти, що уможливлює прогнозування валютних курсів за непокритого економічними агентами паритету відсоткових ставок в країні.

На рівні інвестиційної безпеки позначається характер амортизаційної політики. Так, амортизаційна політика, що передбачає вилучення у підприємств нарахованих сум амортизаційних відрахувань, явно знижує рівень інвестиційної безпеки.

Інвестиційна безпека залежить і від часових рамок прийняття рішень про інвестування. Найтриваліший процес прийняття рішень у міжнародних фінансових організаціях.

Інвестиційна безпека визначається чіткою інвестиційною політикою, розрахованою на тривалу перспективу. Отже, необхідно виробити і впровадити інвестиційну державну політику.

Реалізація інвестиційної безпеки визначається розробленням механізму інвестиційної безпеки як певного способу функціонування її системи.