Особливості оцінювання інженерно-технічних працівників і фахівців управління

Для оцінювання інженерно-технічних працівників (ІТП) і фахівців управління застосовують методику, яка полягає у комплексному аналізі праці на основі її де­талізації на окремі процеси за ознаками їх складності і якості.

Розмежування процесу праці на окремі роботи дає змо­гу виявити у них те спільне, що властиве найрізноманіт­нішим видам трудової діяльності, оцінити їх складність, оскільки якісно різноманітні трудові функції неможливо порівняти при розгляді їх у сукупності. Для оцінювання різних за складністю трудових функцій використовують аналітичний метод, який ґрунтується на аналізі техно­логії робіт і організаційно-технічних умов їх виконання.

Складність робіт оцінюють поетапно у такій послідов­ності:

1) встановлення оцінних ознак та їх значущості в за­гальній оцінці складності праці. Оцінюючи складність праці, слід виходити з того, що її виконує працівник, який має необхідну для цього кваліфікацію; ні освіта, ні трудовий стаж не є критеріями складності праці, а лише сама праця, яка визначає необхідний для її виконання об­сяг теоретичних знань і практичного досвіду.

Аналіз роботи здійснюють шляхом диференційованого розгляду спільних для всіх видів праці ознак й оцінюван­ня їх значень. Потім встановлюють критерії, які характе­ризують якісні відмінності у трудових процесах і дають змогу відобразити різноманітність виконуваних функцій за ступенем зростання складності ознаки. Для кожного ступеня ознаки визначають умовну кількісну міру (певну кількість балів), що дає змогу одержати шкалу бальної оцінки. За цією шкалою шляхом віднесення робіт до пев­ного ступеня складності ознаки встановлюють кількісні відмінності щодо ступеня їх впливу на складність праці. Наявність однорідних ознак у порівнюваних роботах і можливість їх кількісного оцінювання дають змогу порівняти найрізноманітніші види діяльності.

Для передбачених посадовими обов'язками робіт вста­новлюють ступінь впливу кожної ознаки шляхом частково­го (за даною ознакою) оцінювання. Сума часткових оцінок за всіма ознаками характеризує складність цієї роботи.

Складність робіт оцінюють на підставі нормативних документів, які регламентують діяльність виконавців і організування трудових процесів (кваліфікаційні харак­теристики, посадові інструкції, проекти організування праці, положення про структурні підрозділи та ін.). Складність праці працівника визначають на основі інте­гральної оцінки складності виконуваних ним робіт шля­хом аналізу технології й організаційно-технічних умов їх виконання, а також з урахуванням цілей і завдань вико­навця, змісту і методів їх досягнення.

Отже, визначення складності робіт з урахуванням зна­чущості кожної ознаки полягає в якісному аналізі проце­су праці і кількісній оцінці показників.

Застосування аналітичного методу оцінювання склад­ності сприяє встановленню оптимального поділу праці, який передбачає найдоцільнішу спеціалізацію працівни­ків та їх чітку взаємодію; раціональному використанню кожного працівника відповідно до його спеціальності і кваліфікації; досягненню єдності в оплаті однакових за складністю передбачених посадовими обов'язками робіт; диференціації оплати праці, посиленню її залежності від складності виконуваних робіт і кваліфікації виконавців.

Щоб оцінити складність, слід порівняти якісно відмінні між собою роботи. Це можна здійснити, викорис­товуючи єдині критерії оцінювання. Такими критеріями є оцінні показники, які найповніше характеризують від­мінності у складності робіт. При виборі ознак, що визнача­ють складність праці, враховують характер і особливості трудової діяльності всіх категорій працівників; зміни, що відбуваються у змісті їхньої праці; всі аспекти складності порівнюваних робіт. Усе це дає змогу забезпечити повну і всебічну характеристику різноманітних видів конкретної праці. Оцінні ознаки відображають якісні аспекти праці, її внутрішній зміст і передусім спільні для всіх видів трудо­вої діяльності ознаки, які забезпечують порівнянність різноякісних робіт.

Організування праці працівника, який обіймає певну посаду, залежить від його спеціалізації, виконуваних робіт, їх повторюваності і самостійності виконання. Усе це визначає складність трудових функцій виконавця. Вста­новлюючи оцінні ознаки, за допомогою яких можуть бути відображені якісні аспекти праці, виходять із того, що складність робіт визначається передусім їх змістом, оскільки чим складніші трудові функції працівника, тим складніша його праця. Особливу роль при цьому відіграє різноманітність робіт: чим різноманітніші завдання, які доводиться виконувати працівнику, тим складніша його праця.

Кожному працівнику доводиться виконувати свої по­садові обов'язки з різним ступенем самостійності: він може працювати під безпосереднім оперативним керів­ництвом у межах суворо регламентованого завдання або самостійно на основі визначеної програми; може викону­вати роботу самостійно на основі загальних вказівок або керуватися детально розробленими шляхами і методами розв'язання поставленого завдання. Праця багатьох ке­рівників і спеціалістів пов'язана з підлеглими, тому при визначенні її складності також повинні враховуватися масштаб і складність керівництва. Кожний працівник відповідає за доручену справу. Однак відповідальність як ознака складності праці невіддільна від функцій, що утво­рюють зміст праці. Тому чим складніші функції працівни­ка, тим вища його відповідальність щодо впливу на ефективність діяльності організації і можливих негативних наслідків у разі допущення помилки. У певної категорії працівників унаслідок специфіки їхньої праці й умов її здійснення існує додаткова відповідальність, крім тієї, що випливає з посадових обов'язків. Ця відповідальність є са­мостійним чинником при оцінюванні складності праці.

Основними ознаками складності праці є характер робіт, які утворюють зміст праці; різноманітність (ком­плексність) робіт; самостійність виконання робіт; мас­штаб і складність керівництва; додаткова відповідаль­ність. Перша ознака характеризує технологічну склад­ність трудового процесу, інші залежать від організування праці. Усі вони забезпечують достатньо повну і всебічну характеристику складності будь-яких видів робіт.

При аналітичному оцінюванні складності робіт, тобто визначенні значущості впливу кожного їх виду, викорис­товують такі дані (табл. 11.2);

2) визначення рівнів ознак за складністю і критеріїв віднесення до них робіт. Певним рівням складності робіт повинні відповідати характеристики, які розглядають у порядку поступового їх ускладнення. Кількість рівнів оз­наки є похідною від величини її значущості, наведеної у табл. 11.2. Вона залежить від видів робіт, які необхідно оцінити, їх характеристик і пов'язана зі змінами змісту праці під впливом змін техніки, технології, організування праці та ін.

Таблиця 9.2 Відносні величини значущості складності робіт

Основою для визначення кількості рівнів ознак і кри­теріїв віднесення до них робіт є об'єктивна відмінність між найменш і найбільш складною роботою. Шляхом встановлення кількості рівнів для окремих ознак і критеріїв віднесення до них робіт визначають загальний діа­пазон їх складності і на цій основі оцінюють складність су­купності робіт, які виконує працівник відповідно до своїх посадових обов'язків, тобто одержують інтегральний по­казник складності.

Узагальнені показники рівнів складності за кожним з оцінних параметрів і критерії віднесення до них якісно різноманітних робіт наведено у додатку 4. Поєднання па­раметрів складності відображає рівень складності кон­кретних робіт;

3) кількісне оцінювання складності робіт. Для ви­раження якісних відмінностей у трудових функціях працівника слід встановити для кожного ступеня оцінних ознак складності робіт умовну кількісну міру (певну кількість балів) і скласти таблицю бальної оцінки. Для кожного ступеня її встановлюють за п'ятьма ознаками, якими характеризується складність робіт, їх частка в загальній складності робіт і кількість ступенів кожної ознаки.

Умовно беручи до уваги, що кількість балів від ступе­ня до ступеня зростає рівномірно, бальні оцінки ступенів складності ознак визначають множенням часткової зна­чущості ознаки на відповідний ступінь. Наприклад, у табл. 9.3 оцінка першого ступеня ознаки «характер робіт, які становлять зміст праці» дорівнює 0, 3, другого — 0, 6 (0, 3x2), третього — 0, 9 (0, 3x3), а для десятого — 3 ба­ли (0, 3x10). Для ступенів складності за ознакою «різнома­нітність (комплексність) робіт» будуть такі оцінки: пер­шого ступеня — 0, 15, другого — 0, 3 (0, 15x2), восьмого — 1, 2(0, 15x8).

Таблиця 11.3 Бальні оцінки складності робіт

Віднесення робіт до ступеня складності дає змогу ди­ференційовано виявити відмінності впливу окремих оз­нак і одержати показники складності конкретних робіт. При цьому їм дається часткова (за кожною ознакою) кількісна оцінка. Сума одержаних часткових оцінок за всіма ознаками визначить складність роботи, що розгля­дається.

Після встановлення ознак, що характеризують склад­ність робіт, їх часткової значущості у загальній оцінці складності робіт, визначення кількості ступенів (рівнів) кожної ознаки і прийняття їх умовної кількісної міри роз­раховують показники складності робіт за формулою:

n

S_k = ∑ a_ijx_i, (9.2)

i = 1

де S_k — показник складності конкретної роботи (в балах);

п — кількість ознак складності;

a_ij — j-й рівень і-ї ознаки (в балах);

х_і — часткова значущість і-ї ознаки складності роботи (в частках одиниці).

Потім розраховують сумарний показник складності робіт (S_сум), які належать до посадових обов'язків виконавця:

m

S_сум = ∑ S_k, (9.3)

k = 1

де m — кількість виконуваних робіт.

Сумарний показник складності розраховують стосовно конкретної посади. Він є середнім значенням, оскільки складається із середніх значень показників складності ок­ремих робіт.

Кількісна оцінка складності роботи працівників є пе­редумовою для оцінювання якості їх праці, що передбачає комплексне оцінювання якості праці, оцінювання про­фесійно-кваліфікаційного рівня, ділових якостей праців­ників, складності виконуваних функцій, результатів праці.

Комплексне оцінювання якості праці. Якість праці ха­рактеризує досягнуту працівником результативність праці певного ступеня складності, зумовлену рівнем його професійно-кваліфікаційної підготовки і його діловими якостями. При оцінюванні якості праці ІТП і спеціалістів слід враховувати те, що результати її виявляються зде­більшого через певний проміжок часу. Водночас велике значення мають показники індивідуальної результатив­ності праці (якість виконання посадових обов'язків, обу­мовлених посадовими інструкціями).

Найповнішої і об'єктивної оцінки може бути досягну­то на основі врахування ознак працівника і виконуваної ним роботи. Працівника характеризують його про­фесійно-кваліфікаційний рівень (К1) і ділові якості (l1), які створюють передумови для виконання відповідних обов'язків. Роботу характеризують її складність (К₂) і досягнутий результат (l2).

Оцінки ділових якостей (l1) і результатів праці (l2) мож­на підсумовувати, оскільки вони мають споріднену єдність. Ділові якості можна розглядати як узагальнену, побічну характеристику властивої працівнику результа­тивності в будь-якому трудовому почині, оскільки виявити ці якості (компетентність, самостійність, ініціативність та ін.) можливо лише через їх вияви у праці, досягнення певного ефекту. Оцінка поточних результатів праці допов­нює, обґрунтовує, ілюструє оцінку ділових якостей, адже враховує реальну кількість і якість виконаних за певний період завдань. Однак врахування тільки ділових якостей працівника і поточних результатів праці недостатньо від­ображає якість його праці порівняно з аналогічними по­казниками інших працівників, оскільки порівнянними є рівні цих показників у працівників різних кваліфіка­ційних груп, які виконують функції різної складності.

Аналогічно слід розглядати й оцінку результатів праці з позицій складності виконуваної роботи. Не можна допу­скати одержання високих оцінок результатів праці за рахунок виконання простіших робіт. Тому оцінки про­фесійно-кваліфікаційного рівня (К1) і складності викону­ваних функцій (К₂) набувають якості коригуючих коефіцієнтів.

Комплексна оцінка якості праці (L) виражається фор­мулою:

L = К₁ l1 + К₂ l2. (9.4)

Коефіцієнти К₁ і К₂ дають змогу звести до спільного знаменника оцінки якості праці працівників різних поса­дових рангів. При цьому часткова значущість усіх елементів комплексної оцінки вважається однаковою, оскільки їх цілковита відповідність є оптимальною за пра­вильної розстановки кадрів.

Кожний елемент комплексної оцінки (К1_г К₂, l1, l2) є набором ознак (критеріїв), які не дублюють один одного, а наявні в будь-якому виді трудової діяльності і в сукуп­ності відображають загальну цінність працівника. Поєднання ознак в оцінці кожного елемента відбувається з урахуванням їх часткової значущості, вираженої в част­ках одиниці.

Порядок визначення значущості ознак, що характери­зують ділові якості і результати праці працівників, наве­дено в додатку 5.

Оцінювання професійно-кваліфікаційного рівня пра­цівників. Для оцінювання професійно-кваліфікаційного рівня спеціалістів та інших службовців беруть єдиний набір ознак із незмінною для всіх категорій працівників частковою значущістю: освіта, стаж роботи за спеціаль­ністю, а також раціоналізаторська, винахідницька, пуб­ліцистична діяльність тощо.

За освітою всіх працівників поділяють на три групи: І — загальна середня (повна чи неповна); II — базова вища; III — повна вища освіта. Номер групи, до якої належить працівник за рівнем освіти, визначає його оцінку за цією ознакою, тому мінімальна оцінка становитиме 1 бал, мак­симальна — 3 бали.

Залежно від стажу роботи за спеціальністю праців­ників поділяють на чотири групи, сформовані з урахуван­ням освіти (табл. 9.4).

Таблиця 9.4. Оцінка стажу роботи за спеціальністю з урахуванням освіти працівників

При оцінюванні професійно-кваліфікаційного рівня рекомендується враховувати кількість винаходів і раціо­налізаторських пропозицій, виступів у пресі, які є по­бічними ознаками підвищення кваліфікаційного рівня фахівця через різні форми підготовки, підвищення квалі­фікації, а також шляхом самоосвіти. Максимальне зна­чення цієї ознаки становить 0, 3 бала.

Коефіцієнт професійно-кваліфікаційного рівня пра­цівника (К1) визначають за формулою:

К1 = (O + S + R), (9.5)

де О — оцінка освіти (О = 1; 2; 3);

S — оцінка стажу робо­ти за спеціальністю (S = 0, 25; 0, 5; 0, 75; 1, 00);

R — оцінка винахідницької, раціоналізаторської, публіцистичної та іншої діяльності (R = 0, 1; 0, 2; 0, 3);

4, 3 — постійна величи­на, яка відповідає сумі максимальних оцінок освіти, стажу, винахідницької, раціоналізаторської, публіцистичної та іншої діяльності.

Оцінювання ділових якостей працівників. У процесі оцінювання ділових якостей працівників враховують їх компетентність, здатність чітко організувати і планувати свою працю, відповідальність, самостійність, ініціатив­ність, здатність освоювати і використовувати нові методи праці, працездатність, уміння підтримувати контакти з іншими працівниками. Дещо інші ділові якості врахову­ють при оцінюванні керівників, оскільки вони повинні бути не лише фахівцями, а й організаторами і вихователями підлеглих.

Кожна ознака ділових якостей має чотири рівні (сту­пені) прояву і оцінюється в балах: низький — 1, серед­ній — 2, вищий за середній — 3, високий — 4. Оцінки встановлюють за кожною ознакою відповідно до характе­ристик рівнів оцінок, наведених у додатку 6. Для спро­щення розрахунків можна скористатися бальними оцінками рівнів ознак з урахуванням їх значущості, наве­деними у табл. 9.5 і 9.6.

Сукупність ділових якостей (l1) оцінюють шляхом підсумовування оцінок ознак, перемножених на їх частко­ву значущість, за формулою:

n

l1 = ∑ a_ijx_i, (9.6)

i = 1

де і — порядковий номер будь-якої ознаки ділових якостей (і = 1, 2,..., п);

п — кількість ознак (п = 7; п = 8);

j — рівень будь-якої наявної у працівника ознаки (j = 1...4);

a_ij — j -й рівень і-ї ознаки у працівника (у балах);

x_i — часткова значущість і-ї ознаки в загальній оцінці ділових якостей (у частках одиниці).

Оцінювання складності виконуваних функцій. Для цього використовують ознаки, які дають змогу охопити всі аспекти змісту порівнюваних робіт, врахувати харак­тер і особливості певного виду діяльності. Такими аспек­тами є характер робіт, які становлять зміст праці, від яких залежить технологічна складність трудового проце­су, зумовлені організуванням праці різноманітність, ком­плексність робіт; самостійність їх виконання; масштаб і складність керівництва; додаткова відповідальність.

Часткова значущість прийнятих для характеристики складності ознак виражається в частках одиниці. Через великі розбіжності у діапазоні складності кожної ознаки для всіх їх приймають неоднакову кількість ступенів (рівнів). Максимальну кількість ступенів (10) передбачено для ознаки, яка характеризує технологічну складність змісту виконуваної роботи. Вони необхідні для більшої диференціації інформаційно-технічних, аналітико-конструктивних й організаційно-адміністративних робіт.

Для всіх оцінюваних працівників встановлюють ступінь складності кожної ознаки виконуваних ними функцій: від 1-ї до 10-ї — за першою ознакою, від 1-ї до 8-ї — за другою і третьою ознаками, від 1-ї до 7-ї — за четвертою і п'ятою ознаками. Ступені ознак визначають відповідно до характе­ристик рівнів оцінок, наведених у додатку 9.1.

Таблиця 9.5.Бальні оцінки ознак, що визначають ділові якості ІТП, фахівців основних і забезпечувальних служб виробничо-господарської організації

Таблиця 9.6. Бальні оцінки ознак, що визначають ділові якості керівників основних і забезпечувальних служб виробничо-господарської організації

Якщо працівник виконує різноманітні роботи, які на­лежать до найпростіших (інформаційно-технічних) і до найскладніших (аналітико-конструктивних), оцінювання здійснюється за роботами, які переважають. За не­обхідності забезпечити високу точність розрахунків кож­ну виконувану роботу оцінюють за всім набором ознак. Потім визначають середню арифметичну зважену оцінку (з урахуванням витрат часу).

Такий розрахунок трудомісткий, тому доцільно оціню­вати функції працівників, які переважають. Можливу при цьому похибку розрахованого показника складності коригують оцінками професійно-кваліфікаційного рівня, ділових якостей і результатів праці.

Для розрахунку сумарного показника складності ви­конуваної роботи у табл. 9.7 наведено бальні оцінки рівнів кожної ознаки з урахуванням їх часткової значу­щості.

Коефіцієнт складності виконуваних функцій (К₂) ви­значають за формулою:

n

К2 = (∑ a_ijx_i) / 8, 3, (9.7)

i = 1

де і — порядковий номер будь-якої ознаки, що характери­зує складність роботи (і = 1, 2,..., п);

п — кількість ознак (п = 5);

j — рівень будь-якої ознаки оцінюваного пра­цівника (j = 1, 2, 3,..., 10);

a_ij — j -й рівень і-ї ознаки оцінюваного працівника (у балах);

x_i — часткова зна­чущість і-ї ознаки в загальній оцінці складності роботи (у частках одиниці);

8, 3 — постійна величина, що відповідає сумі максимальних оцінок за всіма ознаками складності з урахуванням їх часткової значущості.

Таблиця 9.7. оцінки ознак, що визначають складність виконуваних функцій ІТП і спеціалістів

Оцінювання результатів праці. Здійснюють його за кількісними і якісними ознаками, враховуючи не тільки обсяг виконуваних робіт відповідно до нормативів, а й творчу активність працівників.

Враховуючи багатоманітність показників, що характеризують результати праці різних категорій працівників, для ІТП і спеціалістів прийнято три найзагальніші ознаки: кількість виконаних планових і позапланових робіт (завдань); якість виконаних робіт (завдань); дотримання термінів виконання робіт (завдань). При оцінюванні результатів праці керівників можуть враховуватися лише перша і друга ознаки.

Для всіх ознак результатів праці прийнято чотири рівні оцінок, характеристика яких міститься в додатку 9.2. Для точного оцінювання результатів праці з урахуванням її специфіки, рівня нормування, можливості виразити в певних показниках тощо наведена характеристика рівнів оцінок ознак повинна конкретизуватися стосовно певного виду діяльності.

При розрахунку оцінок результатів праці використо­вують наведені в табл. 9.8 і 9.9 бальні оцінки рівнів оз­нак, які враховують їх часткову значущість.

Таблиця 9..8 Бальні оцінки ознак, що визначають результати праці ІТП і спеціалістів

Таблиця 9.9. Бальні оцінки ознак, що визначають результати праці керівників служб організації

Оцінювання результатів праці оцінюваного працівни­ка розраховують шляхом підсумовування оцінок ознак, перемножених на їх часткову значущість:

n

l2 = ∑ a_ijx_i, (9.6)

i = 1

де і — порядковий номер будь-якої ознаки ділових якостей (і = 1, 2,..., п);

п — кількість ознак (п = 7; п = 8);

j — рівень будь-якої наявної у працівника ознаки (j = 1...4);

a_ij — j -й рівень і-ї ознаки у працівника (у балах);

x_i — часткова значущість і-ї ознаки в загальній оцінці ділових якостей (у частках одиниці).

Комплексної оцінки якості праці досягають завдяки врахуванню всіх елементів оцінки (професійно-кваліфіка­ційного рівня і ділових якостей працівника, складності робіт і результатів праці).