Порядок залучення вкладів (депозитів) та їх облік

3.3.1. Порядок залучення вкладів (депозитів)

Організація операцій банків із залучення вкладів (депозитів) базується на виконанні встановлених правил та технологій, які взаємоузгоджуються зі стратегією банку.

Структура залучених ресурсів банку залежить від політики банку, щодо формування клієнтської бази, потреби банку в ресур­сах різного виду, його можливостей залучати кошти з різних дже­рел тощо.

Говорячи про порядок залучення коштів, які в обліку відображаються як вклади (депозити), зазначимо, що до операцій, які здійснюються банком, належать відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів, банків та НБУ (формування залишків на цих рахунках є ресурсом для банку), а також депозитні операції, із цілеспрямованого залучення коштів від клієнтів, банків та НБУ на депозитні рахунки різних видів.

Умови відкриття рахунку та особливості його функціонуван­ня передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом.

Згідно з Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валюті, затвердже­ною постановою Правління НБУ № 492 від 12.11.2003 року, бан­ки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахун­ку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клі­єнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструмен­тів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

До поточних рахунків належать:

- рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або
актами Кабінету Міністрів України;

- поточні рахунки типу «Н», що відкриваються в національ­ній валюті офіційним представництвам і представництвам
юридичних осіб-нерезидентів, які не займаються підприємни­цькою діяльністю на території України;

- поточні рахунки типу «П», що відкриваються в національ­ній валюті постійним представництвам;

- карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками. Операції за цими рахунками здійснюються з урахуванням особливостей, визначених відповідними нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють здійснення операцій із застосуванням платіжних карток;

- поточні (накопичувальні) рахунки виборчих фондів;

- інвестиційні рахунки, що відкриваються нерезидентам-інвесторам в уповноважених банках України для здійснення інвестиційної діяльності в Україні, а також для повернення інозем­ної інвестиції та прибутків, доходів, інших коштів, одержаних
іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні.

Вкладний (депозитний)рахунок - рахунок, який відкрива­ється банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під певний процент (дохід) і підля­гають поверненню клієнту згідно із законодавством України та умовами договору.

До вкладних (депозитних) рахунків також належать пенсійні депозитні рахунки, що відкриваються фізичним особам відповід­но до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» для накопичення заощаджень на виплату пенсії.

Відкриття поточних рахунків. Документи на відкриття, переоформлення всіх банківських рахунків суб'єктів підприємниць­кої діяльності подають до банку особи, які мають право першого та другого підписів і повноваження яких перевіряються уповно­важеним працівником банку.

Для відкриття поточних рахунків юридичні особи-резиденти подають в банк такі документи:

- заяву на відкриття рахунку встановленого зразка. Заяву під­писують керівник та головний бухгалтер підприємства, їх підписи мають бути розшифровані з обов'язковим зазначенням
прізвища й ініціалів; якщо юридична особа не використовує
найману працю, то про це зазначається в рядку «Додаткова
інформація»;

- копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі виконавчої
влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати держав­ну реєстрацію, засвідчену нотаріально чи органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію;

- копію належним чином зареєстрованого установчого докуме­нта (статуту/засновницького договору/установчого акта/поло­ження), засвідчену нотаріально чи органом, який реєструє.
Положення, які затверджуються постановами Кабінету Міністрів України чи указами Президента України, нотаріального
засвідчення не потребують. Установи та організації, які діють
на підставі законів, статути (положення) не подають;

- копію довідки про внесення юридичної особи до Єдиного дер­жавного реєстру підприємств та організацій України, засвід­чена нотаріально або органом, що видав довідку;

- копію документа, що підтверджує взяття юридичної особи на
облік в органі державної податкової служби, засвідчена податковим органом, нотаріально або уповноваженим працівником банку;

- картку зі зразками підписів і відбитка печатки.

Юридичні особи, які використовують найману працю і є плат-ииками страхових внесків, додатково подають:

- копію документа, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у відповідному органі Пенсійного фонду України, засвідчену нотаріально, органом, що видав довідку, або уповноваже­ним працівником банку;

- копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію юри­дичної особи у Фонді соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань Украї­ни як платника страхових внесків, засвідчену нотаріально, ор­ганом, що видав довідку, або уповноваженим працівником
банку.

Ведення рахунків. Ведення рахунків має такі особливості:

1. Обслуговування рахунку здійснюється на підставі договору банківського рахунку, договору вкладу (депозиту).

2. Днем відкриття поточного чи депозитного рахунку вважаєть ся дата, зазначена на заяві про відкриття рахунку в розділі «Відмітки банку».

До отримання повідомлення про взяття рахунків суб'єктів підприємницької діяльності на податковий облік на цих рахунках здійснюються лише операції із зарахування коштів.

Датою початку операцій за видатками з рахунків суб'єктів підприємницької діяльності в установі банку є дата реєстрації «Повідомлення про відкриття (закриття) рахунку» у податко­вому органі.

3. Для здійснення розрахунків клієнти банків самостійно вибирають платіжні інструменти (за винятком меморіального ор­дера).

4. Установи банків списують кошти з рахунків клієнтів тільки за дорученням власників цих рахунків або за розпорядженням стягувачів (державних виконавців).

5. Доручення платника на перерахування коштів приймаються банком у межах коштів, наявних на рахунку на початок операційного дня. У разі технічної можливості врахування ко­штів, що надходять на рахунки протягом операційного дня та якщо це передбачено договором на розрахунково-касове обслу­говування, банк може здійснювати платежі з урахуванням сум надходжень.

6. Розрахункові документи, що надходять до банку протягом опе­раційного часу, банк виконує в день їх надходження; ті, що на­дійшли після операційного часу, — наступного робочого дня.

7. У разі відсутності/нестачі коштів на рахунку платника для ви­конання розрахункових документів, що надійшли до банку
протягом операційного часу, такі документи цього самого дня
повертаються без виконання або здійснюється їх часткова
оплата (якщо інше не передбачене договором на розрахунко­во-касове обслуговування). Винятком є надходження платіж­
них вимог на примусове або договірне списання, які банк ви­конує наступного робочого дня.

8. Надходження на поточний рахунок обліковуються в кредито­вій стороні, платежі з поточного рахунку - у дебетовій. Банк
не здійснює обліку заборгованості платника, не сплаченої в
строк; не веде реєстру розрахункових і виконавчих документів, не сплачених вчасно через відсутність коштів на рахунку
платника (за винятком здійснення банком таких операцій у
межах договору).

9. Розрахункові документи виконуються в такому порядку
(ст. 1072 ЦКУ):

- платіжні вимоги, оформлені на підставі рішень судів (у пер­шу чергу списуються грошові кошти на підставі рішень суду
для задоволення вимог відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, а також ви­мог про стягнення аліментів; у другу чергу списуються гро­шові кошти на підставі рішень суду для розрахунків щодо ви­плати вихідної допомоги для оплати праці особам, які працю­ють за трудовим договором (контрактом), а також виплати за авторським договором; у третю чергу списуються грошові кошти на підставі інших рішень суду);

- розрахункові документи на сплату платежів до бюджету;

- інші розрахункові документи в порядку їх надходження.

Закриття поточних рахунків. Банки мають право розірвання договору банківського рахунку:

- на підставі заяви власника рахунку;

- якщо сума грошових коштів, що зберігається на рахунку клі­єнта, залишається меншою від мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами або договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попереджен­ня банком про це;

- у разі відсутності операцій за рахунком протягом року, якщо
інше не встановлено договором. Банк може відмовитися від
договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта в
разі відсутності операцій за рахунком протягом 3 (трьох) ро­ків підряд та відсутності залишку грошових коштів на цьому
рахунку;

- за інших обставин, передбачених чинним законодавством чи
договором між банком та клієнтом.

Датою закриття рахунку є день, наступний за днем останньої операції за рахунком.

Після закриття рахунку клієнта документи (справа) залиша­ються в банку.

Переоформлення поточного рахунку здійснюється на підставі тих самих документів, що й відкриття рахунку.

Поточні рахунки фізичних осіб у національній та іноземній валюті закриваються:

- на підставі заяви;

- у разі смерті клієнта;

- в інших випадках, передбачених договором або чинним зако­
нодавством.

Закриття вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземній валюті юридичних та фізичних осіб здійснюється в разі:

- закінчення строку депозиту (вкладу), на який був укладений
договір;

- дострокового розірвання договору однією зі сторін;

- смерті власника (для фізичних осіб).

В обох випадках кошти з депозитних рахунків юридичних осіб разом із процентами переказуються на поточний рахунок власни­ка депозитного рахунку. Видача коштів готівкою юридичній особі при закритті її депозитного рахунку не дозволяється.

З вкладних рахунків фізичних осіб при їх закритті кошти мо­жуть бути видані готівкою або переказані на рахунок за розпоря­дженням власника.

Дострокове закриття вкладного (депозитного) рахунку за іні­ціативою вкладника здійснюється згідно з умовами, передбаче­ними угодою.

Окремо розглядаються міжбанківські відносини, операції в межах яких банки здійснюють за відповідними рахунками.

Рахунки такого виду називаються кореспондентськими, вони відкриваються на підставі договорів між банками-кореспондентами.

Виникнення залишків на розглянутих рахунках як ресурсу бан­ку пов'язане з розрахунково-касовими операціями, тому механізм їх проведення та облік буде розглянуто в наступних розділах.

Проведення вкладних (депозитних) операції з цілеспрямова­ного залучення коштів від клієнтів, банків та НБУ на депозитні рахунки різних видів базується в банках на засадах депозитної політики.

Депозитна політика - це комплекс заходів банку із форму­вання портфеля депозитних послуг, різноманітних форм і мето­дів здійснення цих заходів, визначення його конкурентних пози­цій на даному сегменті ринку та забезпечення стійкості й надій­ності ресурсної бази.

З метою ефективного здійснення депозитної політики банки розробляють відповідний меморандум. У західних банках розро­бленню меморандуму депозитної політики, яким займаються служби стратегічного планування, казначейства та маркетингу, приділяють особливу увагу. Єдиної схеми меморандуму депозит­ної політики не існує. Цей документ конфіденційний і щорічно затверджується радою банку.

Призначення меморандуму депозитної політики полягає у встановленні граничних розмірів депозитної бази, її місця в ре­сурсному потенціалі банку та засобах його реалізації.

Меморандум закріплює напрямки депозитної політики, вихо­дячи з цілей, завдань банку, визначених у його статуті: отриман­ня максимального прибутку при збереженні банківської ліквід­ності.

Меморандум депозитної політики розробляється з урахуван­ням принципів:

- максимізації прибутку;

- забезпечення стійкості ресурсної бази та рівня ліквідності;

- гнучкості асортиментної і цінової політики та пристосування
окремих параметрів збуту до вимог клієнтів.

Таким чином, меморандум депозитної політики - це визна­чення стратегії банку щодо цільових ринків та клієнтів, обсягів, структури депозитів фізичних осіб, методів та пріоритетів депо­зитної діяльності.

Що стосується безпосередньо механізму залучення коштів клієнтів, то умовно можна виділити етапи, кожен з яких має певні складові, наведені в табл. 3.2.

Таблиця 3.2. Етапи проведення депозитної операції для грошових депозитів

З метою відкриття вкладного (депозитного) рахунку клієнт подає до банку заяву та відповідні документи, перелік яких зале­жить від виду клієнта та наявності відносин даного клієнта з бан­ком у минулому (табл. 3.3).

Таблиця 3.3. Документи для відкриття вкладного (депозитного) рахунку

В Україні залучення депозитів фізичних осіб оформляється банком шляхом:

- відкриття вкладного (депозитного) рахунку з укладанням до­говору банківського вкладу;

- відкриття вкладного (депозитного) рахунку з видачею ощадної книжки;

- видачі ощадного сертифіката.

Банки самостійно розробляють форму договору банківського вкладу, який обов'язково укладається в письмовій формі.

Цей договір засвідчує право банку управляти залученими ко­штами та право вкладників отримати в чітко визначений строк суму депозитного внеску і проценту за його користування.

Основними реквізитами та умовами договору банківського вкладу є:

- назва та адреса банку, який приймає депозит;

- назва та адреса власника коштів;

- дата внесення депозиту;

- дата вимоги вкладником своїх коштів;

- процентна ставка за користування депозитом;

- зобов’язання банку повернути суму, яка внесена на депозит;

- підписи сторін: керівника виконавчого органу банку або уповноваженої на це особи та вкладників.

Договір на банківського вкладу укладається між банком та юридичною (фізичною) особою у двох примірниках, один з яких зберігається в банку, а інший у клієнта. У договорі проставляється номер відкритого особового депозитного рахунку. У номер рахунку вносять параметри, що характеризують вид, тип вкладу, строк дії, термін закінчення угоди, тип контрагента, відсоткову ставку та ін.

Підписаний договір банківського вкладу передається в бухгалтерію банку. Усі особові рахунки вкладників підлягать реєстрації як у бухгалтерії, так і в депозитному віддлі банку. Датою початку відносин відповідно до договору є дата надходження грошей на депозитний рахунок. Форма надходження грошей оговорюється угодою.

Грошові кошти на вкладні (депозитні) рахунки перераховуються юридичними особами з поточних рахунків і повертаються банками в безготівковій формі на поточні рахунки юридичних осіб.

Грошові кошти на вкладні (депозитні) рахунки фізичних осіб можуть бути внесені готівкою, перераховані з іншого вкладного (депозитного) рахунку або поточного рахунку і повертаються банками готівкою або в безготівковій формі на зазначений у договорі рахунок вкладника для повернення коштів чи за заявою вкладника на інший його рахунок.

Ціноутворення банківських депозитів, нарахування плати за депозит. Вирішення питання відносно цін на послуги по депозитах передбачає виконання банками двох завдань:

1) забезпечення клієнтам достатньо високих процентних доходів для залучення та утримання їхніх вкладів;

2) відсутність дуже високих процентних ставок, які можуть ліквідувати прибутки від використання коштів депозитів.

Ціноутворення виявляється у встановленні процентної став­ки та тарифів за обслуговування депозитного рахунку.

За договором банківського депозиту банк, що прийняв кошти від вкладника або кошти, які надійшли на рахунок вкладника від іншої сторони, зобов'язується виплатити вкладнику суму депо­зиту й нараховані проценти на умовах та в порядку, передбаче­них договором.

Для покриття операційних витрат, пов'язаних з веденням по­точних рахунків, банк стягує з клієнта комісійну винагороду. Деякі банки не стягують комісії з безпроцентних рахунків за умо­ви зберігання на них стабільного залишку не нижче від встанов­леного рівня.

У банківській практиці використовуються три методи визна­чення кількості днів для розрахунку відсотків:

1) метод «факт/факт» - при розрахунку суми відсотків береться
фактична кількість днів у місяці та році;

2) метод «факт/360» - при розрахунку суми відсотків береться
фактична кількість днів у місяці, але умовно в році — 360 днів;

3) метод «30/360» - при розрахунку суми відсотків береться
умовна кількість днів у місяці - ЗО та в році - 360.

В Україні застосовується, як правило, перший метод. Процен­ти на вклад (депозит), залучений відповідно до договору банків­ського вкладу (депозиту), якщо інше не передбачене договором, нараховуються від дня, наступного за днем надходження до бан­ку грошових коштів або банківських металів, до дня, який пере­дує поверненню грошових коштів чи банківських металів вклад­нику або списанню з вкладного (депозитного) рахунку вкладника з інших підстав.

Банки можуть здійснювати нарахування процентів вкладни­кам як за простими, так і складними відсотками. Процентний дохід за складними відсотками (капіталізація відсотків) визнача­ється таким чином. Після закінчення розрахункового періоду на суму вкладу нараховується відсоток, і отримана величина приєд­нується до суми вкладу. У наступному розрахунковому періоді від­соткова ставка застосовується до нової, уже збільшеної суми. Складні відсотки доцільно застосовувати в тому випадку, коли виплата відсоткового доходу здійснюється по закінченні терміну дії депозитної угоди.

3.3.2. Бухгалтерський облік залучених вкладів (депозитів)

На дату залучення коштів на вклад (депозит) в обліку здійсню­ється таке бухгалтерське проведення:

Дебет: рахунки для обліку грошових коштів та банківських металів, рахунки клієнтів;

Кредит: рахунки для обліку залучених вкладів (депозитів) (1612, 1613, 2610, 2615, 2630, 2635, 2651, 2652).

Сума вкладу (депозиту) враховується на вкладному (депозит­ному) рахунку до часу його повернення.

Якщо банк залучив кошти на вклад (депозит) за ставкою, ниж­чою за ринкову, то він одразу визнає прибуток і здійснює в бух­галтерському обліку такі проведення:

Дебет: рахунки для обліку грошових коштів і банківських ме­талів, рахунки клієнтів - на суму вкладу (депозиту);

Кредит: рахунки для обліку залучених вкладів (депозитів) - на суму вкладу (депозиту) (1612, 1613, 2610, 2615, 2630, 2635, 2651, 2652);

Дебет: рахунки для обліку неамортизованого дисконту за строковими коштами (1616, 2616, 2636, 2656) — на різ­ницю між номінальною вартістю залученого вкладу (де­позиту) та його справедливою вартістю;

Кредит: рахунок для обліку доходу від отриманих кредитів, залучених вкладів (депозитів) за ставкою нижчою за ринкову (6398), - на різницю між номінальною вартістю залуче­ного вкладу (депозиту) та його справедливою вартістю.

Банк здійснює амортизацію суми неамортизованого дисконту не рідше одного разу на місяць з відображенням за відповідними рахунками витрат протягом строку дії депозиту:

Дебет: рахунки для обліку процентних витрат за залучени­ми вкладами (депозитами) (7012, 7013, 7021, 7041, 7071);

Кредит: рахунки для обліку неамортизованого дисконту за строковими коштами (1616, 2616, 2636, 2656).

Банк одразу визнає збиток у разі залучення коштів на вклад (депозит) за ставкою, вищою за ринкову, і здійснює в бухгалтер­ському обліку такі проведення:

Дебет: рахунки для обліку грошових коштів і банківських ме­талів, рахунки клієнтів - на суму вкладу (депозиту);

Кредит: рахунки для обліку залучених вкладів (депозитів) - на суму вкладу (депозиту) (1612, 1613, 2610, 2615, 2630, 2635, 2651, 2652);

Дебет: рахунок для обліку витрат від отриманих кредитів, залучених вкладів (депозитів) за ставкою, вищою за ринкову (7398), - на різницю між справедливою вар­тістю залученого вкладу (депозиту) та його номіналь­ною вартістю;

Кредит: рахунки для обліку неамортизованої премії за строко­вими коштами (1615, 2617, 2637, 2653) - на різницю між справедливою вартістю залученого вкладу (депози­ту) та його номінальною вартістю.

Банк здійснює амортизацію суми неамортизованої премії не рідше одного разу на місяць з відображенням за відповідними ра­хунками витрат протягом строку дії депозиту. У цьому разі вико­нується таке бухгалтерське проведення:

Дебет: рахунки для обліку неамортизованої премії за строко­вими коштами (1615, 2617, 2637, 2653);

Кредит: рахунки для обліку процентних витрат за залучени­ми вкладами (депозитами) (7012, 7013, 7021, 7041, 7071).

Банк ураховує суму вкладу (депозиту) на вкладному (депозит­ному) рахунку до часу його повернення.

Згідно з договором можуть бути передбачені додаткові надхо­дження грошей на депозитні рахунки. Строкові депозити не ви­користовуються для здійснення поточних платежів. Якщо вклад­ник бажає змінити суму вкладу - збільшити або зменшити, то він може розірвати депозитну угоду і переоформити свій строковий вклад на нових умовах. Часткове вилучення коштів з депозиту передбачене тільки для окремих типів ощадних вкладів (пенсій­них, для зарахування заробітної плати та ін.).

Облік процентів за депозитами здійснюється за принципами нарахування і відповідності. Для обліку нарахованих процентів використовуються відповідні рахунки нарахованих витрат, на яких накопичуються нараховані проценти до настання строку їх сплати.

Нарахування процентів за депозитами відображається таким проведенням:

Дебет: рахунки для обліку процентних витрат за залучени­ми вкладами (депозитами) (7012, 7013, 7021, 7041, 7071);

Кредит: рахунки для обліку нарахованих витрат за залученими вкладами (депозитами) (1618, 2618, 1638, 2658).

Процентні витрати визнаються за рахунками процентних ви­трат із застосуванням методу ефективної ставки відсотка.

Нарахування процентів здійснюється за номінальною про­центною ставкою, яка передбачена умовами договору і відображається за рахунками з обліку нарахованих витрат.

Різниця, що виникає між сумою визнаних за ефективною став­кою відсотка процентних витрат та нарахованих за номінальною процентною ставкою витрат, відображається за рахунками з об­ліку неамортизованого дисконту (премії) у кореспонденції з рахун­ками з обліку процентних витрат.

Виплата процентів за вкладом (депозитом) здійснюється в стро­ки, визначені в договорі.

Проценти можуть сплачуватися:

- авансом;

- періодично (щомісяця, раз на квартал, за підсумками року);

- після закінчення строку дії депозиту.

Проценти підлягають нарахуванню щомісяця, не пізніше, ніж останній робочий день місяця.

Депозит на депозитному рахунку враховується на всю суму номі­налу до часу його погашення. Залежно від методу виплати відсотків за депозитами - за період або на період (авансом) змінюється сума, що надходить від вкладника. У будь-якому разі мінімальна сума депози­ту і сума, що враховується на депозитному рахунку, збігаються. За умовами виплати відсотків за період відсотки можуть виплачуватися періодично або наприкінці строку, визначеного депозитною угодою. Проценти авансом сплачуються одночасно з внесенням коштів на де­позит. Тому номінал депозиту буде більшим, ніж отримана від депо­нента сума. Сума, що перераховується на депозитний рахунок, дорів­нює сумі номіналу депозиту за вирахуванням відсотків.

Якщо банк при внесенні коштів на депозит сплачує проценти авансом, то сума раніше сплачених процентів не рідше одного разу на місяць протягом строку депозиту амортизується з віднесенням відповідної суми на процентні витрати. При цьому здійснюється таке бухгалтерське проведення:

Дебет: рахунки для обліку процентних витрат за залучени­ми вкладами (депозитами) (7021, 7041, 7071);

Кредит: витрати майбутніх періодів (3500).

У разі сплати процентів періодично після дати нарахування банк здійснює таке проведення:

Дебет: рахунки для обліку нарахованих витрат за залучени­ми вкладами (депозитами) (1618, 2618, 1638, 2658);

Кредит: рахунки для обліку грошових коштів і банківських ме­талів, рахунки клієнтів - на суму процентів за період.

Якщо проценти сплачуються на дату погашення депозиту, то банк здійснює такі проведення:

Дебет: рахунки для обліку нарахованих витрат за залучени­ми вкладами (депозитами) (1618, 2618, 1638, 2658);

Кредит: рахунки для обліку грошових коштів і банківських ме­талів, рахунки клієнтів - на всю суму процентів.

У разі капіталізації процентів сума нарахованих процентів періодично приєднується до депозиту і відображається таким проведенням:

Дебет: рахунки для обліку нарахованих витрат за залучени­ми вкладами (депозитами) (1618, 2618, 1638, 2658);

Кредит: рахунки для обліку залучених вкладів (депозитів) - на суму процентів (1612, 1613, 2610, 2615, 2630, 2635, 2651, 2652);

Нарахування процентів в наступному періоді здійснюється на збільшену суму номіналу депозиту.

Нараховані проценти за вкладами (депозитами) юридичних осіб відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту) банки можуть перераховувати на поточний рахунок юридичної особи або зараховувати на поповнення вкладу (депозиту). Про­ведення розрахункових операцій за вкладними (депозитними) рахунками юридичної особи забороняється, крім операцій, по­в'язаних з реалізацією майнових прав на суму вкладу (депози­ту) відповідно до укладених договорів застави та законодавства України.

Банки можуть відповідно до умов договору банківського вкла­ду (депозиту) перераховувати фізичним особам нараховані процен­ти за вкладами (депозитами) на їх поточний рахунок, для попов­нення вкладу (депозиту) або видавати готівкою.

Банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

В Україні банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти:

- у національній валюті, якщо грошові кошти надійшли на
вкладний (депозитний) рахунок у національній валюті; у ва­
люті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на
вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті;

- у банківських металах, якщо вкладний (депозитний) рахунок
відкритий у банківських металах, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - у національній валюті.

Після закінчення договору закриття депозиту здійснюється на основі оформлення меморіального ордеру. Повернення депозиту і сплата процентного доходу юридичним особам здійснюється тіль­ки шляхом перерахування коштів на поточний рахунок, а фізич­ним особам — шляхом виплати готівки або перерахування коштів на поточний рахунок. За договором банківського вкладу (депози­ту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміще­них юридичними особами на інших умовах повернення, які вста­новлені договором. Дострокове закриття депозитного рахунку здійснюється на підставі заяви або клопотання вкладника.

Повернення вкладу (депозиту) у визначений договором банків­ського вкладу (депозиту) строк відображається в обліку таким бухгалтерським проведенням:

Дебет: рахунки для обліку залучених вкладів (депозитів) (1612, 1613, 2610, 2615, 2630, 2635, 2651, 2652) - на суму вкладу (депозиту) з урахуванням суми процентів у разі їх капіталізації;

Кредит: рахунки для обліку грошових коштів та банківських металів, рахунки клієнтів.

Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкла­ду після закінчення строку, установленого договором банківського вкладу, то такий вклад переноситься на рахунок з обліку вкладів на вимогу, якщо інше не встановлене договором.

Якщо вкладник бажає змінити суму внеску - зменшити або збільшити, то він може розірвати депозитну угоду і переоформи­ти свій строковий вклад на нових умовах. При достроковому ви­лученні коштів зі строкового депозиту банк може вжити такі за­ходи:

- перерахувати проценти в розрахунку з нульової ставки (вкладник позбавляється передбачених угодою процентів, повернення
вкладу (депозиту), зменшеного на суму сплачених процентів);

- процент знижують до рівня, передбаченого по вкладах до за­питання (перерахування процентів та утримання їх із суми
вкладу);

- перерахування процентів, виходячи з процентної ставки за
фактичний термін збереження.

Якщо на вимогу вкладника вклад (депозит) повертається до за­кінчення дії договору банківського вкладу (депозиту) і банк здійснюєперерахування процентів за нижчою ставкою, то на різницю між на­рахованими раніше процентами та процентами, що підлягають сплаті за зниженою ставкою, банк зменшує свої процентні витрати. У цьому разі, якщо протягом дії договору банківського вкладу (депозиту) про­центи вкладнику не сплачувалися, то в бухгалтерському обліку змен­шення суми процентних витрат відображається такими бухгалтерсь­кими проведеннями:

Дебет: рахунки для обліку нарахованих витрат за залучени­ми вкладами (депозитами) (1618, 2618, 1638, 2658) -на суму нарахованих процентів за вкладом (депозитом);

Кредит: рахунки для обліку грошових коштів та банківських ' металів, рахунки клієнтів — на суму процентів за вкла­дом (депозитом) за зниженою ставкою;

Кредит: рахунки для обліку процентних витрат за. залучени­ми вкладами (депозитами) (7021, 7041, 7071) - на різ­ницю між нарахованими та сплаченими процентами за зниженою ставкою.

Якщо проценти сплачувалися вкладнику періодично протя­гом дії договору банківського вкладу (депозиту), то різниця між раніше сплаченими та перерахованими за зниженою ставкою про­центами повертається банку відповідно до умов цього договору, тобто сплачується вкладником або утримується банком із суми вкладу (депозиту).

Проілюструємо розглянутий матеріал основними кореспонде­нціями рахунків з обліку вкладів (депозитів) фізичних осіб (табл. 3.4).

Таблиця 3.4. Основні кореспонденції рахунків з обліку вкладів (депо­зитів) фізичних осіб