Lіv. Про статті на мовні теми.

Українська літературна мова на відміну від живої - мова молода, і на сьо-

годні в наслідок історичних обставин - до кінця не вироблена. Лише тепер - в

умовах незалежности - гальмований процес її вироблення має шанс відродитися.

Спроби удосконалення мовних форм можна простежити у практиці живого спілкування,

у творах літератури, на шпальтах газет, у працях словникарів.

Віддзеркалюють цей процес і статті на мовні теми, що їх сьогодні досить ча-

сто подибуємо у пресі. Годі заперечити, що мовна тема - тема цікава, але...

Стаття на мовні теми, крім глибоких думок, що їх вона викладає, мусить бути

взірцем мовної, коли не довершености, то бодай чіткости. Тому те, на що не звер-

таємо уваги у ”немовних” статтях, у статті на мовні теми починає муляти.

Тепер стало модно вживати словесні форми

вражаючий, існуючий, руйнуючий тощо.

Сказати, що вони цілком чужі нашій мові, не можна. І там, де треба, їх слід

вживати, не забуваючи, що наші класики - творці літературної мови - уникали цих

форм, добираючи замість них лексику, властиву українській мовній стихії. Іншими

словами, вживати наведені форми доцільно лише тоді, коли нема іншої ради. Сьо-

годні цього правила мало хто дотримує. Його перекреслила теорія ”злиття мов”,

поширена в минулому. А правило це, зберігаючи традицію слововжитку і словотвору,

зберігало своєрідність і красу української мови.

Класиків сьогодні ніби й шанують, а втім...

У газетній статті на мовну тему читаю:

...українству був притаманний вражаюче високий рівень народної культури.

Наша мова знає слово

разючий,

поширене в літературі і в живому спілкуванні. Яка потреба віддавати перевагу

калькованій формі

вражаючий,

та ще й у формі прислівника

вражаюче?

Це останнє слово можна було б замінити на прислівник

разюче.

Та й разюче у даному тексті не звучить. Хіба нема синонімів? От хоч би й

винятково, або напрочуд, або навдивовижу.

Чи ж не краще:

...українству був притаманний напрочуд високий рівень народної культури?

Вживає автор цитованої статті і слово

всеохоплюючий.

Знову таки - це далеко не кращий варіянт відомого в літературі короткого слова

всеосяжний.

Особливої популярности набула сьогодні форма

існуючий.

Цьому якоюсь мірою сприяла примітивність російсько-українських словників УССР,

де російське слово

существующий

перекладено одним калькованим відповідником

існуючий

та формою

що існує.

Насправді ж це поняття українці можуть висловлювати низкою слів:

сущий, сучасний, теперішній, наявний, наш, здатний існувати:

Модна форма Український варіянт

усім існуючим істотам усім сущим істотам

існуючий у природі наявний у природі

існуючий порядок сучасний або теперішній порядок

існуючі закони наші закони, сучасні закони

існуючий у воді здатний існувати у воді.

У цитованій статті про мову згадувано

існуючу тенденцію у мовній практиці.

Це ж абсолютно те саме, що й

сучасна тенденція.

Любов до слова

існуючий

така ”всеохоплююча”, що його часом вживано без потреби. Той же автор пише:

Бог-отець сотворив усі існуючі світи - видимі й невидимі...

Тут слово

існуючі

- паразит. Воно тільки додає обсягу реченню. Уже слово

сотворив

вказує, що

сотворене

існує. Усе створене існує. Отже, досить сказати:

Бог-отець сотворив усі світи - видимі й невидимі...

Важко припустити, що Бог творив якісь неіснуючі світи.

Вживання слів-паразитів псує загальне враження від усякої статті, а від

статті на мовну тему і поготів. Автор цитованої статті твердить, що

люди... чинять зле... оточуючому природному довкіллю.

Довкілля - це і є навколишнє (або в суржиковому варіянті - оточуюче) середови-

ще. Іншими словами, автор говорить таке:

люди...чинять зле...оточуючому природному оточуючому середовищу.

У даному тексті лексично невиправдане слово

оточуючий

зайве і з погляду стилістики. Увесь вираз мав би виглядати так:

люди...чинять зле...природному довкіллю.

Ще в іншому місці цитований автор пише:

внутрішній простір... трикутника, обмежуючими ребрами якого виступають... (1)

Знову таки:

ребра

всякого трикутника обмежують його простір, і тому в даному тексті поняття

обмежуючі ребра

цілком вичерпно передає саме слово ребра.

Порівняйте:

...внутрішній простір... трикутника, ребрами якого виступають... (1)

Чи змінився зміст? Нітрохи. Зате форма виграла.

Усе сказане якоюсь мірою зачіпає проблему форми та змісту. Ці дві категорії

між собою пов’язано. Знайомство з писаними та друкованими текстами переконує, що

глибокий зміст годі відтворити недосконалою або невправною формою.

Одна з ознак цієї невправности - це надмірне й невиправдане вживання невла-

стивих нашій мові лексичних одиниць. Таке вживання створює проблему, що виходить

за межі суто мовознавчих питань. Це проблема самого існування української мови

як незалежного мовного явища.