ХLІХ. Чи пусте діло наголос.

Між милозвучністю та наголосом у словах існує сталий зв’язок. Наш природній

мовний смак великою мірою ”співпрацює” із системою наголосів. Наголоси слів ви-

конують цілу низку функцій у мові, в тому числі роль ритмо-мелодичного чинника.

Розробляючи термінологію, цього чинника не можна ігнорувати.

Зміна наголосу у слові може змінити його значення. Коли написати слово

тепло,

не зазначивши наголосу, то його можно прочитати двояко:

тепло і тепло.

Перше слово - іменник, друге - прислівник. Так само наголос розрізняє значення

слів

гладкий і гладкий.

Перше - значить

”тілистий”, ”вгодований”,

а друге -

”рівний”.

Кожна мова має свою систему наголосів, які характеризують її з ритмо-мело-

дичного боку. Зміна наголосу може перекласти слово з мови на мову. Коли у слові

посол

змінити наголос, то

посол

стане словом польської мови. Те саме, коли у слові

дочка

перенести наголос на О, то слово

дочка

стане словом російської мови.

Ці приклади свідчать, що оперуючи лексичними одиницями, не треба забувати

про наголос.

Українська мова має свою специфічну систему наголосів, яка склалася істори-

чно і яка тісно пов’язана з українським словотвором. Наголоси у словах творять

наголосові моделі, характерні для тої чи тої мови. Українська мова творить низку

наголосових моделей, порушення яких ”розмиває” самобутню тональність мови. Одною

з характерних наголосових моделей української мови є наголоси притаманні словам,

що мають три або більше складів:

бачення

зачіпка

кладовище

колесо

подруга

подушка

решето

рішення

середина

серединний.

У цих словах українці здебільшого наголошують третій склад від кінця. Це

так званий дактилічний наголос.

Це дуже характерна ознака нашої мови, зафіксована у низці словників.

Систему українського наголосу в УССР безпідставно перекручено. Цілий ряд

українських слів дістали з ласки псевдомовознавців ”всесоюзні” наголоси. Так

слово

правописний

у словниках УССР зафіксовано як

правописний,

а слово

розв’язка

дістало наголос на Я, повторивши російський стандарт:

розв’язка.

Українська термінологія, щоб бути українською, мусить дотримуватися узвича-

єних у нашій мові наголосів, зокрема дактилічних наголосів, зафіксованих усіма

українськими допогромними словниками.

Чи ж дотримуються цієї аксіоми сучасні лексикографи?

Гортаю ”Російсько-український словник для військовиків”, виданий видавниц-

твом ”Варта” 1995 року у Києві-Львові (Словник-1).

Автори довільно - на свій смак - наголошують цілу низку українських слів,

(у дужках - сторінка Словника-1):

Терміни Словника-1 Правильні наголоси

бантина /166/ бантина

гарматень /267/ гарматень

зав’язка /75/ зав’язка

заглушка /75/ заглушка

кидання /95/ кидання

кидати /118/ кидати

серединний /111/ серединний.

Наголоси Словника-1 перекреслюють традиційне українське наголошення.

Окремо треба спинитись на слові

гарматень.

Це термін, вживаний за часів УНР. Словники УССР його не фіксують. Запозичивши

цей термін з літератури тих часів, укладачі Словника-1 перекрутили наголос.

Наголос слова

гарматень

відповідає українській наголосовій традиції і саме в такій формі звучить по-ук-

раїнськи. Правильний наголос цього слова наводить ”Українсько-англійський слов-

ник” К. Андрусишина.

Перенаголошує Словник-1 і низку інших слів:

Терміни Словника-1 Правильні наголоси

крицевий /283/ крицевий

навпіл /125/ навпіл

напасть /127/ напасть

перекрій /168/ перекрій

терен (територія) /302/ терен

стежа /37/ стежа.

На неправильні наголоси можна натрапити і в деяких інших термінологічних

словниках. В ”Українсько-англійсько-німецько-російському словнику фізичної тер-

мінології” В. Козирського та В. Шендеровського (Київ, ”Рада”, 1996) /надалі -

Словник-2/ фігурують такі неправильні наголоси:

Терміни Словника-2 Правильні наголоси

шумів джерело джерело шумів

Словник-2 безпідставно копіює наголос російського тех-

нічного жаргону. У нас множина від шум - шУми, родовий

відмок - шУмів.

дугогасний дугогасний

кінцевий (вихор) кінцевий (але кінцьовий)

самогасний самогасний

світлозбирний світлозбірний

теплотвірний теплотвірний

Коли слово, наголошене на останній склад, стає складовою

частиною складного слова, наголос не зберігається: який,

але ніякий, пальний, але вогнепальний; світний але тон-

косвітний (СГ). Зміну наголосу в таких словах викликано

потребою легкомовности: слово вогнепАльний легше для ви-

мови, ніж вогнепальнИй. Мовці попередніх поколінь це

відчували і перенаголосили звуки у таких словах.

стисливість стисливість Так вимагає милозвучність.

Навряд чи неузвичаєні наголоси в цілому ряді термінів сприятимуть поширенню

кривонаголошеної термінології. Зміну наголосів у словах дуже тонко відчуває

природній мовний смак і гостро реагує на неправильне наголошення.

Крім того, зміна наголосу у слові

терен на терен

міняє зміст слова: перше - це

”територія”, а друге ”назва ягоди”.

Очевидно, що якість і конкурентоздатність новостворених термінів неможливо

забезпечити, коли вони не спираються на вироблену віками систему наголошення.

Тому, дотримання усталених з ритмо-мелодичного боку наголосів - це ще одна вимо-

га до новотвореної лексики.

* * *

Розгардіяш у наголосах постав не сьогодні. Його започаткувало мовознавство

УССР, розвиваючи царську ідею ”дабы не было различия”. У розвідці ”Секрети ук-

раїнської мови” я опублікував ”Словничок відродженого наголосу”, де наведено

правильні наголоси кривонаголошених слів. У процесі роботи над словниками мій

реєстр кривонаголосів поповнився. Зачепивши тут проблему наголосів, варто зроби-

ти доповнення до мого ”Словничка відродженого наголосу”, додавши такі слова:

голобельний,

Це слово має подвійний наголос. І це фіксує словник К. Ан-

друсишина.

мовчанка,

У словниках УССР це слово неправильно подано з двома наго-

лосами: мовчанка і мовчанка, при чому перше наголошення

назвоно рідкісним. Таке твердження хибне. Українській мові

властива наголосова модель для віддієслівних іменників із

закінченням -анка: ковзанка, копанка, крашанка, писанка,

рубанка, схованка, читанка: наголос - на першому складові.

Слово мовчанка належить до цієї самої моделі.

негаразди,

Слово походить від форми гаразди з наголосом на И.

опікувати/ся/

Неправильний наголос на А у цьому слові має довгу історію.

М. Комар у своєму ”Російсько-українському словнику” навод-

ить слово опікувати і вказує, що запозичив його із словни-

ка Є. Желехівського. Однак у Желехівського слово це нагол-

ошено інакше: опікувати. Помилку Комаря повторюють усі пі-

зніші словники вже й у слові опікуватися. Але це слово мо-

вці вимовляють лише опікуватися. Похідні форми опікуваний

та опікування (наголос на І) свідчать, що їх утворено від

слова опікуватися. Від опікувати було б опікування.