Lv. До мови - з державним мисленням.

Мовне питання в Україні - це питання її незалежности.

Розуміючи це, українофоби протягом віків поборювали українську мову. І це

дало свої наслідки. Нема в Україні належної уваги з боку уряду до мовного питан-

ня, нема належної заміни знищеній мовознавчій еліті, нема належного числа науко-

вих закладів. Лексику української мови засмічено, правопис спотворено, людності

прищеплено байдуже ставлення до питань культури й мови.

Попри ці всі негаразди, українська мова в Україні - державна.

Бути державною мовою - велика честь для мови кожного народу. Велика честь

і велика відповідальність. У державній мові все має бути чітке і зрозуміле,

гранично просте і гранично переконливе.

З другого боку, прагнення до незалежности мусить знайти відбиття передусім

у мові. До мови треба підходити з державницькою міркою, з державницьким мислен-

ням.

І наша передова, державницька еліта мусить про це не забувати. Усі, хто

практикує українську мову, мусять знати, що вони практикують державну мову.

Чому я це пишу?

Бо часом натрапляю у пресі на матеріяли, а надто матеріяли на захист дер-

жавности української мови, де рівень мови знижено, де не взято до уваги, що дер-

жавне мислення бере свій початок з мови.

Поширення словесних форм, скопійованих з імперських зразків, якраз і є тим

чинником, що знецінює державну мову, а отже посередньо знецінює і саму державу.

Перегляньмо нашу пресу. На що там тільки не натрапиш!

Я промину такі перли, як імідж, пропасть (у значенні ”прірва”), готовність

(від слова ”готовний”?), і спинюсь на Ахілловій п’яті багатьох авторів - на фор-

мах, що про них ішлося у розділі LІУ, тобто на активних дієприкметниках теперіш-

нього часу, подекуди вживаних і як прикметники.

Ці форми невластиві українській мові, у наших класиків - непопулярні. Вони

характерні для російської мови. Розвиток цивілізації вимагає доцільних запози-

чень з будь-якої мови, в тому числі і з російської, але не можна толерувати за-

позичень, які карикатурно звучать.

Візьмім вираз ”постійно діюча комісія”. Нащо тут слово діюча? Хіба не до-

сить сказати ”постійна комісія”? Так само, навіщо у виразі ”звільнити з обій-

маної посади” слово обійманої? Хіба не досить сказати ”звільнити з посади”, бо

ж не можна звільнити людину з посади, якої вона не обіймає? Чи не тому вжито

у цих виразах слова діючий і обійманий, щоб око-в-око відтворити бюрократичний

стиль імперії? Але ж мови не можна копіювати механічно, і вираз ”звільнити з

обійманої посади” це й доводить, бо звучить у нас незграбно.

Багатство української мови полягає в тому, що вона має тисячі способів уни-

кнути невластивих їй форм. Приклади:

граючий зайнятий грою

інтергруючий чинник чинник інтеграції

координуючий комітет координаційний комітет

обіцяючий готовий обіцяти, охочий обіцяти, обіцяльник

переконуючий здатний переконати, (доказ) переконливий

плакат, закликаючий до опору плакат із закликом або що закликає до опору

спостерігаючий який спостерігає, покликаний спостерігати

танцююча пара пара в танці

Прикро читати в заяві на захист української мови такий рядок:

”передова, ДЕРЖАВНОДУМАЮЧА частина суспільства” (підкреслення моє - С.К.).

Чи ж наша мова і справді така бідна, що треба копіювати граматичні форми з

”багатих і всебічно розвинених мов”? Наведу кілька /лише кілька! / можливих за-

мін наведеного рядка:

передова, державно орієнтована частина суспільства

передова, державницька частина суспільства

передова, віддана державі частина суспільства

передова, здатна державно мислити частина суспільства

частина суспільства з передовим, державним мисленням.

Цей перелік свідчить, що українська мова може обходитись без калькування.

Тим же, хто практикує нашу мову - а надто тим, хто стає в її обороні, - не тре-

ба забувати, що обороняючи державну мову, не можна її дискредитувати.