LХІ. МАВПОВАНА ”ТРАДИЦІЯ”.

Різні мови розв’язують свої мовні проблеми по-різному, залежно від можли-

востей кожної мови. Російська мова, наприклад, використовує в літературі та в

термінології форми дієприкметників теперішнього часу, які дуже добре вписуються

в російську мовну стихію: поющий, несущий, кипящий. В українській мовній практи-

ці набули поширення розгорнуті дієприкметникові звороти: що співає, що плаче, що

має, які цілком задовільно виконують функцію дієприкметникових форм в літератур-

ній мові. Порівняйте:

Російський текст Український переклад

От ликующих, праздношатающих, Від базік, що осанну співають,

Обагряющих руки в крови, Від катів, що невинну ллють кров,

Уведи меня в стан погибающих Заведи мене там, де вмирають,

За великое дело любви. (Некрасов) За високу братерську Любов.

Отже, українці мають досить засобів, щоб обходитися без форм

вмираючий. (К)

загибаючий (К)

радіючий (К)

співаючий (К)

Однак у термінології розгорнуті форми дієприкметників - що радіє, що спі-

ває - вживати важко або й неможливо зовсім. Тому в термінологічній літературі,

а надто під тиском політики ”злиття мов”, поширилися такі форми, як

дислокуючий, (К)

диференціюючий, (К)

розбурюючий. (К)

Ці форми не були властиві українській мовній стихії. Тому творці українсь-

кої літературної мови старалися обходитися без таких форм, які дуже погано впи-

суються в українську мовну стихію. Наші великі попередники зверталися до народ-

ньої мови, цікавлячись, як спілкувалися носії української мови, не вживаючи та-

ких важких словесних форм. Пошуки класиків мали успіх. Українська літературна

мова ХІХ та першої половини ХХ століття уникала вживати форми (К).

Класики відчували невідповідність форм (К) образності та гнучкості спілку-

вання. Тому вони шукали у мовному океані зразків, які б своєю ”якістю” перевер-

шували книжну лексику.

Поширення форм (К) - це теж свого роду мода. Деякі ”модні” лексеми вирина-

ють часто там, де їхня ”присутність” зовсім непотрібна. Читаю в одному журналі:

”Вони не годні вийти за неіснуючий у таких відділах поріг...”.

Чи ж тут аж так потрібне слово неіснуючий? Чи ж поріг може існувати?

Чи ж не простіше, легше і зрозуміліше вжити слово відсутній:

Вони не годні вийти за відсутній у таких відділах поріг...?

Звертаючись до форм (К) сьогодні, ми перекреслюємо нашу духовну спадщину,

на ділі творимо нову лексику, яка не завжди якісно краща від традиційної.

Сьогодні дехто вживає форму

вражаючий

у низці зворотів:

вражаючий контраст

вражаючі зміни

вражаюча вістка.

Усі ці вирази куди краще віддає наша традиційна лексика:

разючий контраст

разючі зміни

разюча вістка.

Іншими словами, запровадження форм (К) збіднює нашу мову, веде до забуття

виробленої протягом століть лексики, тобто веде до її ерозії. Запровадження но-

вих форм не покращує наше мовлення, а погіршує: творить штучне язичіє. Ми пере-

креслюємо вже вироблену лексику і починаємо виробляти нову.

З другого боку, свою появу форми (К) завдячують недостатньому знанню мови

та небажанню глибше зануритися у мовні проблеми.

Поширення і культивування форм (К) започатковано в УССР як прямий наслідок

політики ”злиття мов”, що на ділі значило русифікацію України.

Ця ”традиція” стала для деяких мовознавців дороговказом у їхній праці. При-

кладом такої праці може бути виданий в Одесі ”Англо-український словник медичних

термінів” Одеса, 1996, ”Чорномор’я” (надалі - Словник-3).

У цьому словнику на сторінці шостій читаємо

руйнуючий для кліщів (А)

Це зайвий приклад до моїх слів про забування якісної української лексики.

Наша лексика знає слово руйнівний, яке віддає той же зміст, що й форма (А).

Вживання форми руйнуючий перекреслює традиційну форму. Чи це покращує мову?

Навпаки. От ще кілька ”новотворів” Словника-3:

Термін Словника-3 Сторінка Нормальний термін

заломлююча сила ока 5 сила заломлення в оці

прогресуюча форма 10 агресивна або активна форма

колюча річ 11 гостряк

колючоріжуча річ 11 різучий гостряк або колючий різак

оточуюча тканина 12 навколишня тканина

прилягаюча частина 14 прилегла частина

газоутворюючий організм 15 газотвірний організм, газотвір

небезпечний для оточуючих 16 небезпечний для оточення

блукаюча клітина 21 бездомна клітина

Цих прикладів досить, щоб показати, що творення активних дієприкметників у

термінологічній літературі не збагачує, а збіднює нашу мову, робить її ”повстя--

ним” язичієм, яке не приваблює, а відштовхує мовців.

Щоб не псувати нашої лексики такими штучно твореними формами, треба лише

якусь хвильку подумати, згадуючи уже засвоєні мовою одиниці: (прилеглий, навко-

лишній). У разі засвоєних форм нема, то знову таки треба подумати хвильку, зга-

давши можливості нашої мови та вимоги до конкурентоздатної лексики, і знайдемо

нову форму: (бездомний).

Щоб помогти шукачам у їхньому пошуку, наступний розділ наводить можливі

варіянти для заміни активних дієприкметників засобами української мови.