Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Lхііі. Вступ.
Дуже болючим стало сьогодні в Україні питання правопису. Скоро 10 років, як почалася його реформа, але й досі реформу не скінчено, і ми все чекаємо на справді український правопис. Наявні сьогодні два правописи 1929 і 1933-1993 років (надалі - правопис-29 і правопис-33) на ділі не відповідають вимогам суча- сности. Вимоги ці такі: уміло поєднати українську мовну традицію з сучасною практикою. Тобто не переобтяжувати нашу мову рисами, штучно включеними у право- пис-29, але й не перекреслювати самобутности української мови, як це робить пра- вопис-33. Що ж ми маємо на ділі? Замість підійти до питання правопису з викладеним вище критерієм, навколо правопису точиться боротьба політичних сил. Одна частина мовознавчої еліти вис- тупає за беззастережне збереження зрусифікованого правопису-33, обороняючи цим не українську мову, а честь комуністичного минулого, якому ця частина відверто або приховано симпатизує. Друга частина - не менш затято боронить правопис-29, який зберігаючи ряд традиційних українських рис, так само не ідеал і в повному об’ємі не може задовольнити сучасних культурних потреб українського суспільства. Отже, потрібен, як тепер кажуть, виважений підхід до справи. Саме цього виваженого підходу і бракує тим, кому належить здійснити реформу правопису. Замість виваженого наукового підходу переважає обивательська логіка. Логіка ця така: На правописі-33 виховано кілька поколінь, і тому його не треба міняти, щоб людям не переучуватися. Такий погляд не можна толерувати жодною мірою. Коли на початку ХХ століття в Україні почався рух за українізацію освіти, то теж можна було сказати, що ряд поколінь протягом 200 років вчилися російською мовою, то нащо цю ”традицію” пе- реробляти. Але ж переробили. Бо так вимагало національне відродження поневоле- ного народу. І традицію кількасотлітнього виховання було скасовано. Сьогодні ситуація подібна. Правопис-33, маючи ряд позитивних рис, заразом виконував пар- тійні настанови, спрямовані на асиміляцію національних меншин. І тому ті риси, які спеціяльно запроваджено з цією метою до правопису-33, вимагають перегляду. Саме на це не хоче погодитися частина тих, хто має відношення до реформи правопису. Таке становище непевности змушує автора вдатися до реформи правопису само- стійно. У цій розвідці запроваджено комбінований правопис, про основні риси яко- го буде мова у Розділі LХХІІ. Розробці цього правопису передували роздуми авто- ра на тему правописної реформи. Ці роздуми знайшли своє віддзеркалення у авто- рових статтях, публікованих, починаючи з 1991 р. Думки, висловлені у цих стат- тях, пояснюють погляд автора на український правопис та його реформу, а також обґрунтовують засади правописних норм, пропонуваних автором. Розділи LХІV - LХХІ наводять скорочені варіянти цих статей.
|