Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Сутність заборгованості із заробітної плати: економічні, соціальні, правові та політичні аспекти
Заборгованість з виплати заробітної плати – це сума своєчасно невиплаченої заробітної плати всім категоріям працівників, а саме: штатним працівникам; сумісникам та працюючим за договорами; звільненим працівникам. При цьому заборгованою вважається сума, яка включає усі нарахування у грошовій та натуральній формі із фонду оплати праці, що належить до виплати, тобто за винятком обов’язкових утримань (податок на доходи з фізичних осіб та сума зборів на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що сплачує працівник), яка не виплачена до 1-го числа місяця, наступного за звітним. Дані узгоджуються з кредиторською заборгованістю, зокрема простроченою. Заборгованість з виплати заробітної плати може утворюватися за рахунок власних коштів підприємства, а також місцевого та Державного бюджетів. Економічні аспектизаборгованості із виплати заробітної плати. Несвоєчасні виплати заробітної плати штучно обмежуючи сукупний попит в економіці, в короткостроковому періоді позитивно впливають на загальний рівень цін, стримуючи інфляцію попиту, проте в довгостроковому періоді, стримуючи збут товарів, вкрай негативно впливають на виробництво, знижують ВВП та обумовлюють інфляцію витрат за рахунок подорожчання одиниці продукції, що її виробляюь в умовах зниження обсягу виробництва. Заборгованість з виплати заробітної плати знижує рівень інфляції, але частка цього фактора, за оцінками експертів, не перевищує 20%. Соціальні аспектизаборгованості із виплати заробітної плати. Заборгованість із виплати заробітної плати на індивідуальному рівні призводить до значного зниження рівня життя населення – погіршення якості харчування, неможливості оплачувати житлово-комунальні послуги тощо. Це, своєю чергою, зумовлює отримання неофіційних доходів в тіньовому секторі економіки. Крім того, на суспільному рівні наслідком заборгованості із виплати заробітної плати є зниження податкових надходжень, скорочення обсягів надання суспільних послуг, скорочення обсягів надходжень до соціальних фондів, що відповідно унеможливлює соціальний захист окремих категорій населення. Правові аспектизаборгованості із виплати заробітної плати. Статтею 43 Конституції України визначено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Частиною третьою статті 15 Закону України від 24.03.95 № 108 " Про оплату праці" (далі - Закон № 108) передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами (стаття 22 Закону № 108). Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені у колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості (стаття 24 Закону № 108). У разі втрати працівниками частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, провадиться компенсація відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Питання щодо виплати компенсації працівникам врегульовано із січня 2001 року Законом України від 19.10.2000 № 2050 " Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати". Законом України від 21.09.2000 № 1979 " Про внесення змін до Кримінального Кодексу України і Кодексу України про адміністративні правопорушення" встановлена кримінальна та адміністративна відповідальність за порушення термінів виплати заробітної плати та виплату її не в повному обсязі. З метою забезпечення своєчасної виплати заробітної плати прийнято Закон України від 21.10.2004 № 2103 " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати" (далі - Закон № 2103), яким внесено зміни до статті 97 Кодексу законів про працю України та статті 15 Закону № 108, відповідно до яких для власника підприємства або уповноваженого ним органу встановлено обов'язок першочергової виплати заробітної плати перед іншими платежами, всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці. До прийняття Закону № 2103 норми цих законів не визначали позачерговості виплати заробітної плати порівняно з іншими платежами, що, у свою чергу, не гарантувало своєчасності її виплати в порушення вимог статті 43 Конституції України. Однак зміни до законів України та інших нормативних актів досі не внесені, що призвело до виникнення правової неузгодженості норм Закону № 2103 з нормами чинного законодавства стосовно внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Мінпраці з 2004 року проводиться робота над проектом Закону України " Про захист грошових вимог працівників у разі банкрутства роботодавця", яким передбачено визначити правові, фінансові, організаційні засади та обсяги компенсації працівникам втраченої у зв'язку з ліквідацією підприємства-банкрута заробітної плати та інших грошових виплат, передбачених законодавством про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування та утворити державний цільовий фонд - Фонд гарантованих трудових виплат України(далі - Фонд ), який має бути сформовано за рахунок збору, що сплачується роботодавцями, у відсотках до фонду оплати праці, благодійних внесків та інших надходжень відповідно до законодавства. Норми законопроекту поширено на кредиторів-працівників, грошові вимоги яких визнані господарським судом погашеними за недостатністю майна ліквідованого підприємства-банкрута та на всіх роботодавців, на яких не поширюється дія Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Законопроект неодноразово доопрацьовувався та надсилався на розгляд до зацікавлених міністерств і відомств, сторін соціального партнерства. Однак і на теперішній час його не погоджено.
|